Імперії впадуть, як і імператори.
Маркус Акацій
Через майже чверть століття Рідлі Скотт повертає на великі екрани історію рабів, що кидають виклик імперії, у фільмі «Гладіатор ІІ» (Gladiator II). Сиквел чи приквел хіта з п’ятьма «Оскарами» планували зробити ще у 2001 році. Сценаристом мав знову виступити Девід Францоні, але рік потому його замінив співсценарист з першого фільму Джон Логан, а події мали відбуватися через 15 років після смерті Максимуса (Рассел Кроу), який, до речі, воскресав. У 2003 році сценарій завершили, і Рідлі Скотт підтвердив, що головним героєм виступить Луцій – син Максимуса.
Читайте також: Найкращі сиквели всіх часів | Найкращі приквели всіх часів
Проте зйомки так і не почалися, а у 2006 році Paramount Pictures купила DreamWorks Pictures разом із правами на проєкт, який відтоді заморозили. Повернулися до ідеї продовження «Гладіатора» у 2018 році, вмовивши Рідлі Скотта стати не лише режисером, але і партнером по продакшену через його компанію Scott Free Productions. Сценарій замовили Пітеру Крейґу, який до цього написав «Найкращий стрілець: Маверік» та останнього «Бетмена». Приступити до зйомок Скотт мав у 2022 році після завершення роботи над «Наполеоном».
Спершу бюджет склав чималі 165 мільйонів доларів, знімати планували у Марокко, Великій Британії та на Мальті. Але зйомкам весь час щось заважало, то пожежа на локації з постраждалими членами групи, то страйки в Голлівуді. В результаті робота затягнулася, а бюджет роздувся до нечуваних 310 мільйонів доларів. Отже для фінансового успіху стрічка повинна зібрати не менше 800 мільйонів доларів, інакше це буде чергове фіаско Рідлі Скотта, який з часів «Марсіанина» 2015 року не може похвалитися пристойними касовими зборами.
Причому Скотт попросив доопрацювати історію свого сценариста з «Наполенона» Девіда Скарпу, повернувшись до ідеї, що малий Луцій вижив в оригінальному фільмі. «Гладіатора ІІ» стартує через 25-30 років після першої частини. У зав’язці нам демонструють зустріч двох ключових героїв картини: нумідійського польового командира Луція (Пол Мескаль), який обороняє свою нову домівку від римського вторгнення, та генерала атакуючої римської армії Маркуса Акація (Педро Паскаль). Обоє чоловіки – хоробрі воїни, які особисто ведуть військо у бій. Причому за законами жанру вони потрапляють на одну й ту саму ділянку муру, і Луцій стає свідком того, як його кохану вбивають за прямим наказом Маркуса. Після цього сам Луцій, що застиг в шоці від побаченого, отримує обухом по голові й дивним чином вивалюється за мур у відкрите море, хоча знаходився не на оборонній стіні, а у дворі фортеці.
Власне з такої відверто притягнутої за вуха сцени стає зрозумілий весь подальший стиль нового фільму Рідлі Скотта, який робить ставку на видовище баталій та примітивні сюжетні ходи, знову вбиваючи кохану головного героя (хіба що за законами часу жінка тут сама стає до зброї поряд з чоловіком), а його самого чудом рятуючи від загибелі, хоча він уже бачив дорогу на той світ.
Якщо першого «Гладіатора» було модно критикувати за ляпи на кшталт джинсів на акторі масовки чи стакану з під кави у кадрі, то в «Гладіаторі ІІ» автори відразу дають зрозуміти – перед нами не історичне кіно, а екшн, що надихався історіями та легендами. Герої фільму Рідлі Скотта носять гудзики на одязі, попри те, що до їхньої появи пройде більше тисячі років. Рани гладіаторам зашивають сучасною хірургічною голкою, хоча в ті часи їх би просто припекли у стилі Рембо. Апогей, звісно – це читання газети за чашкою кави, в той час як у іншій сцені дружина Акація читала з дерев’яних дошок, притаманних тим часам.
Перший бій на арені для Луція, який, звісно, стає рабом і гладіатором, відбувається проти скажених шаблезубих мавп, що рвуть горлянки полоненим на потіху публіки в незрозумілому селі. Навіщо таким чином страчувати здорових та міцних чоловіків, яких взагалі-то охоче купували на невольничих ринках по всій імперії чи садили на весла бойових кораблів римської армії – незрозуміло. Коли дія доходить до боїв у Колізеї, автори фільму теж не обмежують власну уяву історичними фактами. Якщо у ті часи проти людей і виставляли носорогів, то верхи на них ніхто не їздив. А під час видовищних морських боїв – навмахій – Колізей дійсно заповнювали водою, проте акул завезти туди – це вже з розряду фантастики.
Та повернімося до нашого героя. На щастя для Луція, вдале протистояння мавпам робить йому рекламу в очах хитрого Макрінуса, який викуповує бранця, аби зробити його гладіатором у Колізеї. Макрінус таким чином хоче заробити гроші та владу у Римі, а Луцію він обіцяє голову його кривдника – генерала Акація. Роль Макрінуса виконав Дензел Вашингтон, і це, мабуть, єдина цікава роль у всьому фільмі. Бо саме сюжетна гілка Макрінуса має продемонструвати інтриги та антинародну суть Римської імперії за правління божевільних братів Каракалли та Гети, що за бездіяльного сенату довели до апогею політику, названу Ювеналом «хліба та видовищ».
«Найвеличніший храм, який Рим коли-небудь збудував – це Колізей, бо це єдине, у що вони вірять», – пояснює Макрінус своєму гладіатору стан справ в імперії. Проте історія Макрінуса надто куца, аби викликати якісь емоції і співпереживати повстанцям проти імперії. Нам дуже схематично розповідають, що він колись був рабом, але завдяки бізнесовій жилці й інтригам дослужився до громадянина Риму і радника імператора. Втім, чим такий поганий Рим сьогодні, і чому всі, починаючи з вигнанця Луція, так сумують за часами Марка Аврелія лишається неясним. В цьому плані стрічка Рідлі Скотта програє нещодавньому серіалу «Приречені на смерть» з Ентоні Гопкінсом.
Зате за дві з половиною години «Гладіатор ІІ» поринає у сімейну мелодраму Луція, де всі спершу сваряться, а потім миряться, а у фіналі син іде проти вітчима. При цьому мотивація героїв часто лишається загадкою не лише для глядачів, але й для самих героїв, адже спілкування між ними зводиться до недомовок і проклять.
Фільм «Гладіатор ІІ» вийшов типовим голлівудським блокбастером, в якому Рідлі Скотт використовує свою майстерність постановника видовищних батальних сцен, відкидаючи будь-яку історичну достовірність та спираючись на примітивні тропи сімейної мелодрами і жахливої імперії, в якій повстання – це лише питання часу, а перемога «маленької» людини – очікувана. Скотта можна зрозуміти, адже його недавня спроба зробити глибоку історичну драму – «Остання дуель» – з тріском провалилася в прокаті. І навіть остання робота – «Наполеон» – не мала фінансового успіху попри насиченість баталіями. Тому в «Гладіаторі ІІ» він уже й не намагається нічого особливо пояснювати, аби не втомлювати публіку, а просто засипає глядачів попкорн-сценами, зводячи свою картину до подоби декорацій в Колізеї, що мають на меті лише підкреслити криваве видовище і не претендують ні на що більше.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найкращі історичні фільми всіх часів
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom