Створення «Дедпул і Росомаха» почалося після того, як у 2019 році The Walt Disney Company купила студію 20th Century Fox. Завдяки цій події Marvel Studios отримала права на екранізацію Людей Ікс, Фантастичної Четвірки, та інших героїв свого коміксного всесвіту.
Ще до виходу фільму стало зрозуміло — перед нами геніальний маркетинговий проєкт. Поки майже кожен сучасний блокбастер, як би це не було абсурдно, так чи інакше критикує капіталізм, Дісней створює стрічку, яка конвертує комерційну угоду по купівлі іншої кампанії в гру на ностальгії, привід для купи жартів та нахабний продакт-плейсмент всередині картини. І це у той час, коли після «Месники: Фінал» Марвел не може намацати подальший вектор розвитку свого всесвіту, випускаючи один провальний продукт за іншим. Дедпул буквально заявляє, що прийшов рятувати касові збори та репутацію КВМ, одночасно насміхаючись над цим фактом.
Така відверта самоіронія студії підкупає, проте спроба засміяти проблему викликає лише більше питань стосовно майбутнього супергеройської саги Марвел.
Хронологічно «Дедпул і Росомаха» стартує через 6 років після подій минулої частини. Вейд Вілсон розірвав стосунки зі своїм червоним костюмом і Ванессою і живе звичайним нью-йоркським життям. А все через те, що він впав у розпач через відмову прийняти його до команди Месників. Розвиток персонажа у минулому, як і в цілому події попередніх частин, майже повністю ігноруються в сиквелі. Оскільки картина переповнена новими персонажами та різноманітними камео, другорядні персонажі з минулих частин, окрім одного, цього разу існують лише для того, щоб головному герою було кого рятувати.
Сюжет в «Дедпул і Росомаха» лише привід для скетчей, загравання з глядачем та екшену. Історія в цілому — хаотичний безлад з окремих епізодів, в якому самі собою трапляються події, які, звісно ж, ведуть до хепі-енду.
Більшість останніх фільмів Марвел сварили за невиразний екшен та погану комп’ютерну графіку. «Дедпул і Росомаха» має напрочуд чудові нестримні бойові сцени з вельми якісним візуалом. Фільм відкривається з запальної бійки, переповненої чорним гумором і ріками крові. Задана на початку висока планка якості тримається протягом усього хронометражу.
Концептуально бойові сцени не дуже цікаві: або Дедпул в уповільненому русі шматує посіпак, які ледь не самі стрибають на його мечі, або робить це разом з Росомахою, або ж вони штрикають гострі предмети одне в одного. Але вже те, що постановка екшену не гірша, ніж у другій частині, режисером якої був гуру бойовиків Девід Літч («Джон Уік», «Каскадер») вражає.
У чому режисер даного фільму Шон Леві («Реальна сталь», «Персонаж») перевершив Девіда Літча, так це у недоречній штучній драмі. Найліпше характеризує драматичну лінію картини той факт, що після жарту про шаблонні флешбеки про минуле персонажа, Росомаха вже через 20 хвилин екранного часу розповідає про своє сумне минуле, а ще через 20 хвилин глядача на повному серйозі намагаються розчулити флешбеком з минулого Дедпула. Ну знаєте, ті сцени, коли вмикається сумна музика, камера бере великий план на обличчя акторів, у той час, як вони промовляють шаблонні безглузді репліки. Пласко зняті та написані драматичні епізоди, навіть за мірками супергеройського кіно, покладаються суто на любов глядачів до головних героїв та минулих фільмів з їх участю.
Фансервіс та гумор стрічки також експлуатує знання та емоції глядачів, як щодо фільмів 20th Century Fox про марвелівських супергероїв, так і фільмів КВМ. Для тих, кому замало кожні 5 хвилин показувати на екран зі словами «я знаю цього чувака», чи радіти тому, що «викупив» чергову великодку, припасені класичні жарти про анальний секс і мастурбацію. Кому і цього замало, для вас є огидно милий песик, разом з огидно милим Раяном Рейнольдсом.
У 2000-х були популярні пародійні фільми «Дуже страшне кіно», «Знайомство зі спартанцями», «Супергеройське кіно» та інші. Жарти нижче пояса, чорний гумор, пародії, купа відсилань та камео. «Дедпул і Росомаха» реінкарнує даний кіножанр, тільки тепер під вивіскою Дісней. Здавалося б, потреба в цьому жанрі відпала, адже тепер обстібати будь-який фільм можна в інтернеті. Однак в часи, коли комедії стали беззубими через страх когось образити, вічний підліток Дедпул з його сміливим грубим гумором та пробиттям четвертої стіни стає віддушиною в кіносвіті прісної самоцензури.
Серед акторського складу «Дедпула і Росомахи» виділяються Емма Коррін (відома за серіалом «Корона») у ролі антагоністки Кассандри Нови, та Меттью Макфедьєн (відомий за серіалом «Спадкоємці») у ролі Містера Парадокса. Поки інші актори існують в кадрі, щоб тішити око, вони дійсно демонструють акторську гру, попри те, що мотивацію їх персонажам прописати забули. Раян Рейнольдс та Г’ю Джекман вправно розіграли гомосексуальну хімію, але далі флірту їх стосунки не пішли, тому очікуємо на наступну частину, в якій їх акторським талантам буде де розвернутись.
У підсумку, «Дедпул і Росомаха» не зовсім кіно («This is not cinema», як сказав би Мартін Скорсезе). Це сцени після титрів з появою неочікуваних персонажів. Це фанфік з інтернет-форуму. Це кліпи хітових поп-пісень. Це фанатський фільм-пародія з ютуба. Все це змішали, збовтали, прикрасили, і так на світ з’явився цей двогодинний розважальний контент.
Можна скільки завгодно журити «Дедпула і Росомаху». Однак він ідеально задовільняє сьогоднішній запит аудиторії, і для багатьох стане головною кіноподією року. У своїй експериментальності, нахабності та фан-сервісності стрічка перевершила попередні частини, проте якщо Кевін Файгі та компанія планують розвивати КВМ у напрямку «до скону віків», то це шлях в нікуди.
Артем Поблажкін
Читайте також:
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
