kinowar.com

Галактика вторинності. Рецензія на фільм «Суперґьорл»

 24.06.2026  Рецензія

Maybe you did, maybe you walk

Maybe you rock around the clock.

R.E.M, «Drive»

Після успіху «Супермена» новий кіновсесвіт DC під керівництвом Джеймса Ґанна отримав перше справжнє випробування. Якщо історію Людини зі сталі особисто курирував сам Ґанн, то «Суперґьорл» (Supergirl) мала показати, чи здатен перезапущений кіновсесвіт працювати без його безпосередньої участі як автора й постановника. Результат вийшов тривожним.

Фільм поставив Крейґ Ґіллеспі, режисер непоганих драм «Я, Тоня», «Круелла» та «Шалені гроші». Також він був постановником частини епізодів у серіалах «Пем і Томмі» та «Друзі та сусіди». Сценарій підготувала Ана Ноґейра, яка знімалася у «Щоденниках вампіра» і «Кайфтауні», а тепер почала писати супергероїку для DC. На черзі в продакшені – «Юні Титани», теж її авторства.

В основу сюжету ліг комікс «Суперґьорл: Жінка завтрашнього дня» Тома Кінга та Білкіс Евелі, який свого часу вважався одним із найкращих сучасних творів про Кару Зор-Ел, двоюрідну сестру Кел-Ела, відомого на Землі як Супермен. Сам проєкт пережив кілька перезапусків. Спершу сольний фільм про Суперґьорл планувався ще в епоху провального DCEU, а після приходу Джеймса Ґанна та Пітера Сафрана до керівництва DC Studios його повністю переробили як частину нового кіновсесвіту.

«Суперґьорл» (Supergirl)

Ідея звучала перспективно: Кара Зор-Ел (Міллі Алкок із «Дому дракона») святкує двадцять третій день народження, подорожуючи галактикою разом із суперпсом Крипто. На відміну від свого кузена Супермена, вона не виросла серед людей і значно гірше адаптувалася до втрати Криптона. Самотність переслідує її буквально всюди. Тому Кара часто відвідує світи, де немає жовтих зірок. Там вона втрачає сили й може хоча б ненадовго забутися в алкоголі.

Проблеми починаються тоді, коли лідер бригантів Крем із Жовтих Пагорбів у виконанні Маттіаса Шонартса підстрелює Крипто. Тут стрічка остаточно скидає маску, бо весь сюжет виявляється космічною версією «Джона Віка».

Серйозно. Головна героїня вирушає через півгалактики, щоб знайти антидот для свого собаки та покарати винних. Якщо для когось цього замало, Ноґейра додає до історії Руті – дівчину, яка також прагне помститися тим самим бандитам за вбитих батьків. У теорії це мало б створити емоційний контраст між двома героїнями. На практиці ж Руті стає класичним напарником-тягарем, якого постійно треба рятувати, чекати або вислуховувати. І це прикро, адже комікс Тома Кінга був значно складнішою історією про втрату, відповідальність і травму. Фільм же зводить усе до примітивного роуд-муві про помсту.

«Суперґьорл» (Supergirl) Крипто

Не допомагає й те, що персонажі практично не розкриваються. Суперґьорл визначається кількома рисами характеру: вона самотня, сумує за Криптоном і понад усе любить свого собаку. Бекграунду мінімум, але сльози намагаються вичавити. Надто людська для богині й надто пласка для людини – це ідеальний опис даної персонажки.

Руті хоче помститися за батьків, встромивши родинний клинок у серце Крему. Ну а той, схоже, просто хоче бути поганцем. Навіть герой Джейсона Момоа – безсмертний космічний байкер і мисливець за головами на ім’я Лобо – існує лише для того, щоб пожвавлювати стрічку жартами й ефектним гримом. Більше йому в цьому фільмі немає чого грати. Ну й кремезний веселун Момоа чудово працює на червоних доріжках поруч із тендітною Міллі Алкок.

Лобо Джейсон Момоа

Те саме можна сказати про Маттіаса Шонартса. Його Крем виглядає як Пінгед із «Повсталого з пекла», якого поголили й відправили в космос. Зовнішність у лиходія справді запам’ятовується, як і пластика бельгійського актора. От тільки мотивація викликає більше запитань, ніж відповідей. Причина, через яку він стріляє в собаку Суперґьорл, настільки ж безглузда, як і носіння життєво важливого антидоту на шиї замість того, щоб сховати його в надійному місці. Під час перегляду в голові постійно зависають два питання: «Для чого?» і «Чому?».

Візуально стрічка теж здається складеною із чужих деталей. Найбільше автори намагаються повторити космічну стилістику «Вартових галактики», найуспішнішої франшизи самого Ґанна. Проте відтоді ми вже бачили десяток схожих проєктів – від «Тора» Тайки Вайтіті до «Мандалорця», «Володарів Всесвіту» та багатьох інших космічних пригод, які намагалися поєднати гумор, яскраві позаземні світи та ексцентричних персонажів.

«Суперґьорл» (Supergirl) 2026 Міллі Алкок

До цього коктейлю «Суперґьорл» додає ще й естетику «Шаленого Макса»: байкер Лобо, антураж пустки, металобрухт, панк-костюми й навіть кольорова гамма нагадують творіння Джорджа Міллера. Тож замість нового стилю виходить колаж із уже знайомих образів.

Принаймні музика працює значно краще. Рамін Джаваді вкотре демонструє, що залишається одним із найсильніших композиторів сучасного Голлівуду. Його саундтрек додає драйву там, де сценарій не справляється. На жаль, хороша музика не здатна врятувати слабку драматургію.

Не надто переконливо виглядає й екшн. Його не так уже й багато, він не вигадливий, а битви традиційно існують заради самих битв, а не для розвитку персонажів чи сюжету. Уже за кілька хвилин після фінальних титрів більшість сцен вивітрюється з пам’яті.

«Суперґьорл» (Supergirl) 2026 Джейсон Момоа Лобо

У підсумку «Суперґьорл» виглядає тривожним сигналом для нового DCU. Після «Супермена» здавалося, що Джеймс Ґанн знайшов формулу відродження франшизи. Проте другий повний метр демонструє, наскільки крихкою може бути ця конструкція. Якщо новий кіновсесвіт триматиметься виключно на особистих проєктах самого Ґанна, а інші режисери і сценаристи пропонуватимуть такі вторинні історії, то проблеми можуть початися значно швидше, ніж очікують у Warner Bros.

«Суперґьорл» не просто не пропонує нічого нового. Вона майже повністю складається зі старих ідей, чужих образів і клішованих сюжетних ходів. Художньої цінності тут небагато, а вторинність відчувається майже в кожній сцені. Автори явно цілили в максимально невибагливу аудиторію, примітивізувавши стрічку для легшого сприйняття. Чи стане це проблемою в прокаті, покаже перший вікенд. Але творчою перемогою нового DC ця подорож галактикою точно не стала.

Дмитро Сидоренко

Читайте також:

Найкращі фільми про супергероїв

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Підтримайте Україну:

Коментарі