Найкращі трагікомедії всіх часів
Наші добірки комедій часто коментують стосовно окремих позицій у списку з тезою “це не комедія”. Зрозуміло, що сприйняття комедій (та взагалі смішного) – річ максимально суб’єктивна. Хтось вважає, що комедія – це безперервний набір ґеґів, а якщо починають обговорювати щось серйозне, то це вже не комедія. У когось погляди більш широкі. Хтось не вважає смішним чорний гумор. Хтось не може зрозуміти, чому британський гумор називається гумором. Хтось вважає, що “Скажене весілля” – це комедія. У когось взагалі немає почуття гумору.
Одним з найбільш типових коментарів щодо наших списків комедій є також “це не комедія, це трагедія”. Деякі читачі аргументують тим, що якщо в стрічці вбили людину, або сталося самогубство, або події відбуваються у концентраційному таборі, це не може бути комедією (навіть якщо з 90 хвилин фільму 88 – це суцільні жарти). Ми з цим концептом незгодні, але при цьому ми завжди слухаємо наших читачів. Адже ми готуємо наші добірки саме для аудиторії, а тому важливо, щоб люди отримували максимум від наших публікацій. Якщо хтось при перегляді комедії розраховує суто на позитивні емоції і не хоче засмучуватись навіть на короткий проміжок часу через мати хлопчика, яку повішали на центральній площі міста – це цілком обґрунтована позиція. І тому ми вирішили відокремити трагікомедії і зробити з ними спеціальну добірку.
Звісно, тепер в коментарях окремі читачі будуть писати “це не трагікомедія” (бо зазвичай з цього і починають, з впевненого ствердження – ніхто не пише “чому ви вважаєте цей фільм трагікомедією”, чи “давайте обговоримо, що краще вважати приналежністю до певного жанру”, і тим більше “Мартін Гайдеґґер зазначав в своїх роботах, що трагікомедія це – …, як ви ставитесь до такого визначення?”, ні впевнений в собі читач миттєво заперечує: “ЦЕ НЕ ТРАГІКОМЕДІЯ”). Але нас це не зупиняє. Ми відносимо до трагікомедій такі роботи, де є помітний обсяг і комедії, і трагедії (і в ідеалі ці дві складові підсилюють одна одну).
Отже, kinowar.com представляє 25 найкращих трагікомедій – підтримайте, будь ласка, нашу редакцію, щоб ми могли продовжувати відрізняти один жанр від іншого:
https://send.monobank.ua/jar/92UMWPdbsd
Кролик Джоджо (Jojo Rabbit) 2019
Так, про цю комедію було ледь не найбільше коментарів “це не комедія”. Але це комедія. Як можуть не веселити сцени з багаторазовим привітанням “хайль гітлер!” при візиті гестапо, чи мотиваційні розмови уявного гітлера з хлопчиком, який вважає себе його фанатом, чи те, як вони разом біжать по лісу, пристрибуючи і вигукуючи? Скільки тут тонкого гумору, скільки тут доволі простих і прямих ґеґів.
Але, звісно, це трагікомедія. Тут є і смерть, і смерть найближчих людей, і смерть людей, яким глядач симпатизує. Та й сам концепт, що дитина може бути настільки просякнута пропагандою, що починає сумніватися у вчинках власної матері, хіба це не трагедія? Саме поєднання цих двох полюсів і зробило фільм настільки потужним та проникливим.
Життя прекрасне (Life Is Beautiful) 1997
І це також один з лідерів в отримуванні коментарів на кшталт “вони у концтаборі, дуже смішно, дякуємо, хто цю добірку створив взагалі?”. Але у цьому сам концепт фільму: батько не хоче, щоб сувора реальність травмувала маленького сина, він вигадує ігри і історії, щоб перетворити все навколо в одну велику гру. Це і є трагікомедія, квінтесенція цього жанру. До того ж, це Роберто Беніньї – все, що він робить у цьому житті, він робить із посмішкою. Спробуйте загуглити його і знайти хоча б одне фото де він не посміхається. Ця людина робить комедію із всього, навіть коли він створює найдраматичніше кіно.
Розенкранц і Гільденстерн мертві (Rosencrantz & Guildenstern Are Dead) 1990
З приводу цієї комедії коментарів не було, бо ніхто її не бачив. І дарма – чудовий дует двох друзів, двох британських акторів Тіма Рота і Ґері Олдмена, демонструє класичну історію Гамлета з точки зору двох другорядних персонажів, Розенкранца і Гільденстерна. Вони опиняються в центрі незрозумілої для себе реальності – і у певному сенсі те ж саме відбувається з ними і в оригінальній трагедії Шекспіра. Фінал історії для них невідворотний і неприємний, але рухаються вони до нього із максимальною кількістю жартів (часто вельми інтелектуальних).
Банші Інішерина (The Banshees of Inisherin) 2022
Мартін Макдона апріорі створює трагікомедії. Всі чотири його повних метри – трагікомедії, його короткий метр (що отримав Оскар, до речі) – трагікомедія, навіть історії, які розповідає письменник (Колін Фаррелл) в фільмі “Сім психопатів” – теж трагікомічні. А тому і повернення дуету Фаррелл – Глісон також відбулося у цьому традиційному для режисера форматі. Десь там далеко йде війна, а на острові посварилися двоє найкращих друзів, що призводить з кожною новою спробою примирення до все більш жахливих наслідків.
Ідеальні незнайомці (Perfetti sconosciuti) 2016
Компанія друзів вирішила зіграти під час вечері у гру: всі викладають на стіл свої смартфони, якщо надходить текстове посилання – його читають вголос, якщо хтось дзвонить – відповідати треба на голосному зв’язку. Звучить весело, чи не так? Але все обернулося трагедією (бо у цьому і суть цієї добірки – фільми, які поєднують в собі комічне і трагічне).
Читайте також: Найкращі комедії для тих, хто втомився від тупих жартів
Краса по-американськи (American Beauty) 1999
Звичайного офісного працівника та сім’янина задовбало його рутинне життя. Він влаштовує скандал на роботі і звільняється. Він висловлює дружині своє незадоволення тим, якими вони стали далекими один від одного. А ще – він закохується. І життя його повністю змінюється. Та чи на краще? І яким буде фінал цієї історії?
Паразити (Parasite) 2019
Сім’я бідних невдах вміє добре пристосовуватись до поточних умов проживання. Вай-фай сусідів, вкрасти те, що погано лежить, чекати на шанс зловити щось більше. І коли цей шанс виникає, вся родина влаштовується до родини багатіїв на різні посади, вдаючи, що незнайомі між собою, щоб добряче підзаробити. Але короткої дороги до щастя не існує, всі злочини, великі чи дрібні, рано чи пізно призводять до трагічних наслідків…
Квартира (The Apartment) 1960
Офісний працівник страхової компанії не має достатньо мужності, щоб опиратися своїм керівникам. Він холостяк, і ключі від його зручно розташованої квартири частенько потрібні його босам, щоб гарно провести час із коханкою. Натомість вони пишуть гарні відгуки про роботу співробітника, і тепер вже головний бос цікавиться, у чому насправді секрет популярності простого клерка. Той зізнається – і тепер побачення в його квартирі вже у головного боса.
Паралельно головний герой знайомиться з симпатичною ліфтеркою – і звісно ж, це побачення головного боса у його квартирі буде саме з нею, адже влітку вона завела роман з цим одруженим чоловіком, який тепер намагається розірвати. Думаєте, у скромного офісного клерка вистачить сил, щоб протистояти генеральному? Якби не епоха хепі-ендів 50-х – 60-х років Голлівуду, фінал цієї стрічки міг би бути по-справжньому трагічним.
Залягти на дно в Брюгге (In Bruges) 2008
Що ми там писали про Мартіна Макдону і дует Коліна Фаррелла і Брендана Глісона? Ці двоє грають кілерів, які провалили місію. Тепер шеф каже їм залягти на дно ненадовго, а вони думають, що буде далі, покарання чи нове завдання. Обидва навіть не уявляють, яке завдання вони насправді отримають. Втім, іноді найважчий шлях є шляхом до очищення (щоправда, до очищення доживуть не всі).
Читайте також: Найкращі чорні комедії
Родина Тененбаумів (The Royal Tenenbaums) 2001
В принципі, як і фільми Мартіна Макдона, всі фільми Веса Андерсона – це трагікомедії (а ще це розміщення акторів по центру кадра і одна й та сама гама кольорів, навмисно посилена театральність постановки і гіперболізація характерних рис персонажів). Складні відносини в родині Тененбаумів не стали виключенням. Батько повертається після багатьох років відсутності, оскільки дізнається про свою смертельну недугу. Втім, сім’я не те щоб рада його бачити…
Про Шмідта (About Schmidt) 2002
Самотність у похилому віці у центрі цього зворушливого фільму. Дружина головного героя помирає – тихо, уві сні, оскільки їй вже чимало років. Ніби-то те, що відбулося, у певному сенсі очікувана і логічна подія – смерть чекає на всіх, з кожним роком людина до неї наближується. Але що робити тому, хто залишився тут? Рутина повсякденних буднів тепер зруйнована, а тому вдівець вирішує вирушити в подорож і відкрити для себе нові враження…
І все освітилося (Everything Is Illuminated) 2005
Молодий американський єврей приїжджає в Україну, щоб знайти тут жінку, яка врятувала його діда від нацистів. Екранізація твору американського письменника з українським корінням Джонатана Сафрана Фоера, який в рамках написання дисертації поїхав на батьківщину дідуся, щоб віднайти родинні зв’язки, і у підсумку і написав цю книгу; поставив картину ще один американець українського походження – добре відомий нам Лієв Шрайбер. У головній ролі Елайджа Вуд, а його провідника-одесита грає Євген Гудзь, засновник гурту Gogol Bordello.
Три білборди за межами Еббінга, Міссурі (Three Billboards Outside Ebbing, Missouri) 2017
Дочку головної героїні зґвалтували і вбили. Так, це трагедія. Як і система правосуддя в більшості країн цього світу. Але це фільм Мартіна Макдона, а тому це також і комедія, дуже чорна. Адже шеф поліції помирає від раку, але мати жертви все одно вирішує атакувати його за допомогою орендованих трьох білбордів з питаннями «Була зґвалтована, поки помирала», «Досі ніхто не заарештований?» і «Чому так, шериф Віллоубі?». Як це не дивно, в містечку її мало хто підтримує, більшість стає на захист саме шерифа. Але знаходиться і кілька сміливців, які на боці матері – і боротьба розпочинається…
Правосуддя для всіх (…And Justice for All) 1979
Аль Пачіно грає адвоката-ідеаліста. Він дотримується саме того принципу, який винесено в назву стрічки, але в реальному житті і сучасній юриспруденції це працює дуже рідко. Одну за іншою, адвокат зазнає болючих поразок, а найголовніше, ударів по власним принципам. До того ж, він змушений захищати продажного суддю, і не може програти, адже, знову-таки, зрадить власні ідеали. У цій картині достатньо і смішного, і сумного, і трагічного – і посеред цього розривається на частини експресивний герой Пачіно…
Читайте також: Найкращі фільми про юристів
Пролітаючи над гніздом зозулі (One Flew Over the Cuckoo’s Nest) 1975
Симуляція психічного розладу, щоб уникнути відповідальності, може стати не найкращим виходом із складної ситуації. Тепер головного героя замкнено в ізольованій системі, де є своє правосуддя, влада та виконавчі сили. І всі вони підпорядковані жорстокій сестрі, яка не пробачає спроб розхитати стабільність всередині її маленького світу лікарні. Спочатку персонаж Ніколсона вважає існуючі перепони ледь не розвагою, але з часом йому доведеться зіткнутися з серйозними випробуваннями і наслідками своїх дій.
Ще по одній (Druk) 2020
Похмура скандинавська трагедія загорнута в цікаву (і попервах ніби-то веселу) ідею підтримувати рівень сп’яніння на певній позначці на протязі всього дня. Теорія (наукова, з відповідними дослідженнями) полягає у тому, що невелике алкогольне сп’яніння сприяє більшій продуктивності, можливості імпровізації та креативності, що позитивно впливає на самопочуття і відносини з колективом і близькими. Четверо друзів вирішують перевірити все на практиці – доволі швидко вони розуміють, що практика і теорія драматично відрізняються між собою, а зворотній шлях знайти не так просто.
Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу (Dr. Strangelove or: How I Learned to Stop Worrying and Love the Bomb) 1964
Що як створити ідеальну зброю відплати, що призводить до фактичного Судного дня, але нікого про це не повідомити, у тому числі свого головного геополітичного противника? Здається, це сценарій апокаліпсису. А ще це сценарій культової чорної комедії (і, звісно ж, трохи трагедії) Стенлі Кубрика.
Вітнейл і я (Withnail & I) 1987
Двоє акторів без роботи знаходяться в постійній депресії, а допомогу по безробіттю пропивають. Щоб якось змінити обстановку, вони вирішують поїхати до дядька одного з них, в ідилічну місцину за містом, де у родича є власний будинок. Втім, дядько не в захваті від цієї ідеї, а тому доводиться вигадати легенду, що один з друзів – теж гей, як і дядько. Відпочинок швидко стає провалом, адже окрім залицянь до нічого не підозрюючого друга-актора, ці двоє також отримують погану британську погоду, а також алкоголь і продукти, які дуже швидко закінчуються…
Бразилія (Brazil) 1985
У вигаданій країні (не Бразилії) панує влада бюрократії. Тут можуть стратити людину через одруківку та надіслати вдові штраф. Старанний клерк отримує підвищення через впливову мати, але згодом його починає мучити сумління через невинні жертви, до яких він причетний. До того ж, він переслідує жінку своєї мрії, поступово стаючи ворогом країни. Сюрреалістична історія від Террі Гілліама.
Готель «Гранд Будапешт» (The Grand Budapest Hotel) 2014
Власник популярного колись розкішного готелю згадує, яким чином він йому дістався та як він починав тут свою роботу. Найголовнішою людиною в його житті тоді був консьєрж готелю, мосьє Ґустав – людина ексцентрична і самозакохана, але при цьому така, що мала свій кодекс та принципи. Разом вони пройшли крізь багато випробувань, а їх історія залишилась в переказах для наступних поколінь.
Тоні Ердманн (Toni Erdmann) 2016
Заради того, щоб зблизитися з дочкою, батько готовий на справді несподівані речі. Оскільки вона трудоголік та бізнес-консультант великої корпорації, він створює альтер-его, видаючи себе за великого бізнесмена. Дуже смішна і водночас трагічна німецька комедія. У головній ролі Сандра Гюллер, яка останнім часом вийшла на пік популярності завдяки участі у фільмах “Анатомія падіння” і “Зона інтересу”.
Різанина (Carnage) 2011
Дві подружні пари починають інтелігентну бесіду через поведінку своїх дітей, але дуже швидко ця бесіда приймає максимально неприємний характер для всіх учасників. Ба більше, з часом сваряться не тільки пари між собою, але й пари всередині. Четвірка неймовірних акторів у цьому кіноспектаклі, що повністю побудований на діалогах.
Читайте також: Найкращі фільми, побудовані суто на діалогах
Вечірка (The Party) 2017
І ще одна постановка в межах однієї квартири, яка починається як збір гостей на вечірку, продовжується чварами всіх присутніх, а закінчується зовсім непередбачувано. Між номінальними друзями і формальними родичами та справжніми близькими людьми є дуже суттєва різниця – і на цій вечірці всі її відчують. Розкішний ансамбль європейських акторів.
Залишенці (The Holdovers) 2023
Метафорично і буквально це картина про самотність. Декілька самотніх людей, які з різних причин не поїхали додому на Різдво, залишаються у коледжі на зимові канікули. Майже всі з них ненавидять один одного за замовчуванням, але коли залишаються наодинці, доводиться дізнатися більше про своїх партнерів по певного роду ув’язненню. Як завжди, коли незнайомці зближуються, вони починають ставитись один до одного набагато тепліше. Але навряд чи це в змозі вирішити їх життєві проблеми у повному обсязі.
Зворушлива і тонка стрічка Александера Пейна, де вистачає і сміху, і смутку, і трагедії.
Фарґо (Fargo) 1996
Після виходу цього фільму братів Коенів світ кіно змінився назавжди. По-перше, середній рівень комедії миттєво почорнів, адже без іронії і сарказму розповідати історії стало просто недоречно. А по-друге, повз геніальних злочинців і досвідчених детективів брати-режисери вивели на великі екрани недолугих дрібних бандюганів та незграбних копів, а до купи ще й цивільних, які ладні вскочити в халепу у будь-яку мить. Фестиваль ідіотизму – але дуже веселий (і місцями трагічний).
Підтримайте нашу редакцію, якщо матеріал був цікавим та корисним.
Читайте також:
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
Коментарі закрито.