You know you’re such a good boy, good boy
I want to make you my toy, my toy.
Breakbot, «My Toy»
Стрічка «Я хочу від тебе сексу» (I want your sex) починається не з пропозиції, винесеної в назву, а з розбитого носа 23-річного Елліота у виконанні Купера Гоффмана («Довга хода») та його ошелешеного обличчя, коли він бачить свою керівницю-коханку, яка дрейфує лицем униз у басейні власного маєтку. За кілька хвилин хлопець уже пояснює ситуацію двом детективам у виконанні Джонні Ноксвілла й Маргарет Чо, а режисер Ґреґґ Аракі відмотує історію на 9½ тижня назад – прямий натяк на однойменну еротичну класику Едріана Лайна.
Для Аракі це повернення до повного метра після дванадцятирічної перерви від часів «Білого птаха у хуртовині». Один із ключових авторів New Queer Cinema, режисер «Покоління Doom», «Ніде» та «Загадкової шкіри» протягом усієї кар’єри знімав про молодих людей, які намагаються розібратися із сексом, любов’ю та власною ідентичністю, бажано до того, як світ остаточно вибухне навколо них. «Я хочу від тебе сексу» в цьому сенсі – майже консервативне кіно як для Аракі: апокаліпсису немає, замість наркотичних галюцинацій хіба ігри перезбудженого мозку, зате сексу вдосталь, а головним полем катастрофи стають людські стосунки. Сам режисер називає картину секс-позитивним любовним листом поколінню Z.
Дев’ять із половиною тижнів тому Елліот був безробітним лобурякою із розпливчастим планом колись завести подкаст, мешкав разом зі своєю найкращою подругою Еппл фактично її коштом і перебував у стосунках з аспіранткою Мінервою, яку грає Charli xcx. Проблема в тому, що її значно більше цікавлять підручники, ніж статеве життя партнера. Якимось дивом Елліот отримує роботу асистента в студії знаменитої художниці-провокаторки Еріки Трейсі у виконанні Олівії Вайлд, після чого його гормони швидко починають брати гору над бажанням будувати нормальну кар’єру.
Елліот сором’язливий, хтивий і мастурбує частіше, ніж йому самому хотілося б. Еріка настільки розкута, що записує власний оргазм для звукового наповнення інсталяції. Не встигає Елліот як слід роздягнути керівницю у фантазіях, аж вона сама пропонує йому угоду: він стає її сексуальною музою й підлеглим не лише в робочий час. Наявність дівчини при цьому стає не перешкодою, а запорукою, що суто сексуальна взаємодія не переросте в щось більше. Починається практичний курс дорослого життя, де замість лекцій – БДСМ, костюми, приниження та поступове відкриття того, що сексуальні кордони іноді значно складніші за їхню відсутність.
Сценарій Аракі написав разом із Карлі Скіортіно, американською письменницею, телеведучою та продюсеркою, яка заснувала сайт Slutever, присвячений темі сексу та сексуальності, а також була виконавчою продюсеркою та ведучою однойменного документального серіалу на каналі Viceland. Крім того, вона писала для Vogue онлайн-колонку «Breathless», присвячену темі сексу та стосунків. Аракі та Скіортіно вже працювали разом над серіалом «А тепер – апокаліпсис», тож їхній інтерес до того, хто, з ким, навіщо і чому після цього почувається дивно, виник не вчора. Ще цікавіше, що первісний сценарій Скіортіно написала понад десять років і розповідав про домінантного чоловіка-боса та молоду підлеглу. Після #MeToo і доєднання до проєкту Аракі вирішив перевернути гендерні ролі, і в результаті історія вписалася в голлівудський тренд, який вже охрестили «cougar era».
Досвідчена жінка контролює молодого чоловіка, який спочатку вважає себе щасливчиком, а вже потім починає розуміти, у що саме вписався. При цьому фільм «Я хочу від тебе сексу» не перетворює сексуальне пробудження Елліота на мораліте про небезпеку розпусти. Навпаки, з Ерікою він уперше дозволяє собі бути смішним, дивним, пасивним, активним, приниженим і задоволеним одночасно. З хлопця, який соромиться власних бажань, він поступово перетворюється на «сексуального астронавта, який досліджує найвіддаленіші закутки сексуального досвіду». Та разом зі свободою приходить і неприємне відкриття: сексуальна розкутість не робить людину автоматично емоційно зрілою, а розширення меж інколи потрібне не для самопізнання, а для втіхи партнера.
Тут «Я хочу від тебе сексу» цікаво римується з «Пілліоном» Гаррі Лайтона, іншою недавньою історією про домінування й підкорення, де незвичні сексуальні практики поступово виявляються значно простішими за звичайну людську близькість. Лайтон у стосунках героїв Гаррі Меллінґа й Александра Скашґорда шукав ніжність усередині суворо визначеної БДСМ-структури. Аракі більше цікавить хаос, який виникає, коли зникають межі між сексом, владою, мистецтвом й робочою субординацією. Обидві картини при цьому відмовляються від пуританського голлівудського правила, за яким сексуальний експеримент обов’язково має закінчитися покаранням.
Та секс тут лише половина атракціону. Другою жертвою Аракі та Скіортіно стає світ сучасного мистецтва, де геніальність іноді полягає не стільки у створенні твору, скільки у здатності переконати багату людину, що величезна вагіна з жувальної гумки коштує дорожче за її автомобіль. Еріка відверто пояснює Елліоту механіку цього бізнесу: цінність роботи залежить від статусу митця, статус народжується з уваги, а отже мистецтво стає лише способом стати знаменитим. Фільм наповнений претензійними промовами про досвід, провокацію й розширення світосприйняття, але що довше їх слухаєш, то важче зрозуміти, де закінчується пародія і починається цілком реальний текст до каталогу чергової бієнале. Сатира на мистецький бізнес тут не менш важлива за сексуальну – сам Аракі описував роботи Еріки як навмисно провокативні, а її образ частково будував на творчості Роберта Меплторпа й Мадонни часів «Sex».
Усе це знято з делікатністю людини, яка вважає неоново-рожевий нейтральним кольором. Художниця-постановниця Анжелік Кларк перетворює галерею та інсталяції на продовження нестабільної психіки Еріки. Окремої статті бюджету, здається, потребували гардероб і перуки Олівії Вайлд: художниці з костюмів Аріанна Філліпс та Моніка Чемберлен одягають її так, щоб кожне вбрання обов’язково доповнювалось елементом домінантності.
Саме Вайлд отримує найбільше задоволення від цієї стилістичної вакханалії. Її Еріка – водночас сексуальна наставниця, маніпуляторка, мистецька шахрайка, знаменитість і людина, настільки зациклена на власному образі, що вже погано розрізняє, де вона сама, а де її бренд. Купер Гоффман, який після «Локричної піци» знову опинився у стосунках із досвідченішою жінкою, чудово використовує свою незграбність: Елліот постійно виглядає людиною, яка не впевнена, чи щойно пережив найкращий сексуальний досвід у житті, чи його використали. Утім, еротику у фільмі зведено до рівня фарсу.
За поступовим абсурдом проглядається доволі знайома для чорних комедій Рубена Естлунда думка: людина прекрасно вміє перетворити красиві слова про свободу, мистецтво й самореалізацію на виправдання власного егоїзму. У «Квадраті» високе мистецтво розсипалося при першому зіткненні з реальною моральною відповідальністю, а в Аракі сексуальна й мистецька революційність Еріки також має успіх доти, доки всі інші погоджуються бути частиною її перформансу. Коли мистецтво остаточно підпорядковується прагненню успіху, воно починає нагадувати токсичні стосунки: розгойдує людину між захопленням і приниженням, змушуючи повертатися по наступну дозу емоцій.
Саме тому басейн із початку фільму виявляється не просто детективним гачком. Еріка створює провокативні роботи, поступово роблячи власний епатаж головним експонатом кар’єри. Художник, який нескінченно дивиться у дзеркало в пошуках нового матеріалу, рано чи пізно ризикує побачити там лише себе. Аракі загортає цю доволі похмуру думку в яскраву чорну комедію, де є БДСМ, геніталії з жуйки та пап’є-маше, претензійне мистецтво, перуки й багато сексу.
Фільм «Я хочу від тебе сексу» не став повноцінним трактатом про владу й бажання і часом настільки захоплюється власними провокаціями, що серйозніші думки губляться серед латексу та жартів. Проте це цілком відповідає методу Аракі, який завжди більше любив суперечності, ніж акуратно сформульовані тези. Елліот виходить із цих дев’яти з половиною тижнів далеко не тим хлопцем, який прийшов клеїти жувальну гумку на чужій інсталяції. Парубок навчився не соромитися власних бажань, але заодно зрозумів, що свобода полягає не в готовності погоджуватися на все. Бо іноді найскладніше сексуальне відкриття – навчитися відрізняти власні бажання від чужих.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Топ фільмів, замішаних на сексі
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati
