Фільми та серіали, в яких Аарон Соркін виступає сценаристом або режисером
Ми часто пишемо про режисерів та акторів, їх найкращі (та іноді найгірші) фільми. Але сценаристів ми не те щоб залишаємо поза увагою, але частіше згадуємо у зв’язці з режисерами та продюсерами. Вони точно заслуговують на більше, а тому будемо намагатись писати про них частіше. Аарон Соркін – один з головних сценаристів Голлівуду. Мабуть, якщо запитати пересічного глядача про топ-5 або топ-10 сучасних сценаристів, то він спочатку назве сценаристів, які одночасно є режисерами (скажімо, Квентін Тарантино), а вже потім, якщо когось згадає, то це буде саме Соркін.
Сьогодні розповімо про всі роботи цього сценариста (який тепер вже є і режисером). Аарон причетний до кількох найбільших стрічок Голлівуду останніх тридцяти років, а тому буде про що згадати. Ми є дуже великими фанатами цього сценариста, а тому буде багато епітетів на кшталт “неймовірний”, “проникливий”, “фантастичний”, “захоплюючий” тощо. Тож відразу просимо за цю емоційність вибачення, а заразом і нагадуємо, що ви можете підтримати наш сайт внеском, за що ми будемо вам дуже вдячні.
Отже, kinowar.com представляє всі фільми сценариста і режисера Аарона Соркіна, ранжовані від найгіршого до найкращого.
Готова на все (Malice) 1993
Назва статті, ясна річ, умовна – від “найгірших” у даному випадку означає “від найменш потужних”, адже відверто слабких робіт у Соркіна немає, навіть на ранньому етапі його кар’єри. Однак на тлі інших фільмів цей трилер дійсно виглядає слабкішим (особливо якщо порівнювати з культовим “Декілька хороших хлопців”, який вийшов на рік раніше).
Щаслива подружня пара проживає у великому будинку у Вікторіанському стилі. Вони сподіваються незабаром завести дітей. Вона (Ніколь Кідман) навчає дітей мистецтву, він (Білл Пуллман) є професором у коледжі. Одного з його студентів атакують, хірург (Алек Болдвін) рятує його життя. Професор хоче йому подякувати і розуміє, що вони навчалися разом. Згодом вони стають приятелями, а оскільки у сім’ї з грошима не те щоб дуже добре, то вони здають хірургу в оренду окремий поверх. Спочатку дружині не подобається це рішення (і не подобається сам лікар). Але згодом все стає в рази гірше, адже наступна операція хірурга проходить вже безпосередньо на дружині головного героя, при цьому лікар приймає або помилкове, або зловмисне рішення. Тепер конфлікт у гарячій фазі, і виходу з цієї ситуації без обопільного болю не передбачається…
Бути Рікардо (Being the Ricardos) 2021
Цей фільм опинився би значно вище у списку, якби не очевидна обставина: нам абсолютно індиферентна доля Люсіль Болл і Десі Арнаса, виконавців головних ролей у культовому американському ситкомі «Я люблю Люсі». “Нам” означає “редакції”, адже фани цього комедійного серіалу є і в Україні. Але з нашого боку робити вигляд, що ці герої означають для нас більше, ніж будь-які безіменні персонажі з інших фільмів, було б дивно і нещиро.
Щодо самого фільму, то жодних претензій до сценариста (і режисера, це третя режисерська робота для Аарона Соркіна) і тим більше до акторів (чудові перфоманси Ніколь Кідман та Хав’єра Бардема) немає. Все професійно, впевнено, зі знанням справи, але не настільки цікаво, як у випадку, коли ці люди, яких бачиш на екрані, щось для тебе означають.
Тиждень на знімальному майданчику ситкома, у момент, коли криза торкається і особистого життя пари, і їх карєри. І те, і інше може обірватися (все відбувається на тлі маккартизму і численних звинувачень у прихильності до комуністичного режиму, до переліку підозрюваних потрапила і Люсіль). Можна пригадати чудовий фільм “Трамбо” з Браяном Кренстоном про долю ще однієї жертви маккартистської кампанії, сценариста “Спартака” Далтона Трамбо, де ця тема розкрита повністю.
Ніч спорту (Sports Night) 1998–2000
І ще одне шоу, до якого немає жодних претензій, але яке куди більш близьке американській публіці, аніж українській. Втім, цей серіал на стику драми та комедії дивитися куди цікавіше, ніж “Бути Рікардо” саме завдяки його комедійній природі.
Виконаний у стилі популярної телепрограми SportsCenter на ESPN, яка виходить вже близько півстоліття, серіал показує події на знімальному майданчику та в офісах редакції вигаданого шоу “Ніч спорту”. Як завжди, дружні стосунки багатьох колег переростають у стосунки романтичні, а тому паралельно з нескінченним серіалом професійного спорту розвивається такий само нескінченний серіал інтимних відносин колег.
Ця робота принесла Соркіну першу номінацію на Еммі (як це не дивно, номінації на Оскар для сценариста почалися аж у 2011 році, незважаючи на успіх “Декілька хороших хлопців” – за них Аарон отримав лише номінацію на Золотий глобус).
Студія 60 на Сансет-Стрип (Studio 60 on the Sunset Strip) 2006–2007
Ще одне шоу про світ телебачення з кількома відомими обличчями з цього світу – Меттью Перрі, Аманда Піт, Бредлі Вітфорд, Сара Полсон. І це комедійне шоу про долю комедійного шоу (звісно, з помітною долею драми, адже Соркін не комік, він завжди вивчає природу людських характерів та відносин, навіть якщо пропускає все це через велику кількість жартів).
У прямому ефірі колишній продюсер такого шоу критикує власний продукт та сучасне телебачення загалом. Щоб врятувати ситуацію керівниця розважальних програм йде на ризикований крок: вона повертає двох колишніх співробітників, сценариста та продюсера (Перрі та Вітфорд, вони, власне, і на фото). Вони досить талановиті, щоб розробити концепт нового шоу та зробити його успішним, але з іншого боку, колишніми співробітниками вони стали через великі проблеми з алкоголем та наркотиками. Чи є шанс у такого повернення?
Шоу різко втрачало рейтинги кожної наступної серії (мається на увазі, шоу Соркіна, а не те, що ми бачимо на екрані) і було закрито після першого сезону. Втім, як часто буває, пізніше глядачі вже не були настільки критичними до серіалу – з часом схвальних відгуків стало куди більше.
Американський президент (The American President) 1995
Чи має президент країни право на особисте життя та чи має він право бути щасливим у цьому особистому житті? В реальності будь-хто відповість, що президент повинен покласти своє життя на вівтар захисту країни, її економіки та благополуччя її громадян, а особисте життя нехай влаштовує на пенсії. Але ж ми у світі романтичного кіно, тому навіщо бути такими суворими?
До того ж, у ролі президента Майкл Дуглас, а у ролі першої жінки, на яку він нарешті звернув увагу після втрати дружини, чарівна Аннетт Бенінг. Власна дочка давно вже агітує тата, щоб він нарешті знайшов собі пару, а тому вибір у президента невеликий. Ускладнює ситуацію ще й те, що до нових виборів залишився рік, а тому або перевибори зіпсують спробу налагодити особисте життя, або особисте життя поставить хрест на подальшій кар’єрі президента…
Режисером став легендарний Роб Райнер, який вже не вперше співпрацював з Соркіним.
Новини (Служба новин) (The Newsroom) 2012–2014
Знов серіал і знов серіал про людей, які роблять телебачення (тому що, як казав сам Соркін і не тільки він, щоб написати класний сценарій, потрібно писати про те, у чому добре розбираєшся). Цього разу головні герої займаються новинами на вигаданому (як завжди) телеканалі. Канал вигаданий, але ситуації, які обігруються у серіалі, справжні – ліквідація Бін Ладена, вибух нафтової платформи «Deepwater Horizon» (про який є вельми непоганий фільм з Марком Волбергом), справу Едварда Сноудена та багато чого іншого. Адже цього разу серіал вже не комедійний, шоу працює в форматі політичної драми.
Класичне протиріччя: канал хоче робити чесні новини, актуальні, такі, що не заграють, ані з глядачем, ані з власниками каналу чи політичними і бізнес силами, які з ними пов’язані; але при цьому тим самим власникам та їх впливовим друзям навряд чи така безкомпромісна редакційна політика сподобається, навіть якщо вона приносить великі рейтинги. Директор каналу прагне змін і для цього запрошує колишню наречену (Емілі Мортімер) головної зірки каналу (Джефф Деніелс). Вона має пробудити жагу до реально корисного та цікавого новинного контенту у головного персонажу, що поступово і відбувається – але тепер вся редакція під прицілом у власників…
Крім Деніелса та Мортімер у шоу також задіяно чимало помітних зірок – Дев Пател, Олівія Манн, Сем Вотерстон, Джейн Фонда.
Гра Моллі (Molly’s Game) 2017
Перший досвід Аарона Соркіна у режисурі. Він, серед іншого показав, що сценарист він все ж таки кращий, ніж режисер (принаймні, поки що), але при цьому рівень режисури дуже і дуже пристойний. Сценарій є адаптацією книги Моллі Блум, яка у свою чергу базується на спогадах головної героїні. Соркін майстерно працює з будь-якими форматами історій, і створеними з умовного нуля, і з адаптованими з літературної основи. У випадку останнього головне досить довгу та складну історію викласти таким чином, щоб не втратити глядача десь на цьому довгому шляху (але з іншого боку, не скоротивши її до невпізнаваного шматка, що віддалено схожий на те, що відбувалося насправді).
Моллі Блум – колишня лижниця, яка повинна була потрапити на Олімпіаду. Важка травма обірвала її спортивний шлях, але її доля після прощання зі спортом була куди цікавішою (але водночас і куди більш небезпечною). Перебуваючи у пошуках себе та нової роботи, Моллі потрапляє до світу підпільного покеру з його шокуючими грошима та великими гравцями. Спочатку вона працює на інших людей, але з часом відкриває власний заклад – і далі все йде за доволі стандартним сценарієм подібних історій. Злет, перші проблеми, успіх, а потім швидке падіння та намагання якось виправити ситуацію. Втім, те що не дає історії стати стандартною та клішованою, це, по-перше, талант Соркіна-сценариста, а по-друге, мотивація Моллі Блум. А от те, чого не вистачило Соркіну-режисеру, це досвіду, щоб розкрити цю саму мотивацію (і це, мабуть, єдина претензія до цього захоплюючого кримінального трилера).
У головній ролі розкішна Джессіка Честейн, в інших ролях Ідріс Ельба, Кевін Костнер, Майкл Сера, Джеремі Стронг та Джо Кірі з “Дивних див”.
Суд над Чиказькою сімкою (The Trial of the Chicago 7) 2020
Друга режисерська робота Соркіна (і це вже була по-справжньому потужне досягнення), чергова номінація на Оскар (загалом у Аарона їх чотири) та чергове занурення в історію США, де, виявляється, демократію також потрібно було відстоювати, як і у будь-якому іншому місці на цій планеті. І тільки тоді поступово можна її досягти (чи якийсь її робочий реалістичний формат).
Реальні події, на базі яких Соркін створив цей сценарій, це не лише сам судовий процес над так званою «Чиказькою сімкою», а й те, що йому передувало. Трагічні наслідки спроби задавити протести проти війни у В’єтнамі з нагоди Національного з’їзду Демократичної партії 1968 року розібрані у ретроспективі. Кожного з семи учасників процесу режисер та сценарист показує на етапах підготовки до цих протестів, участі у них та поведінки під час ескалації цієї ситуації. З в’єтнамською війною у Сполучених Штатів пов’язано чимало болісних спогадів, але крім безпосередньо жертв баталій проблеми були ще й у супутньому політичному та суспільному безладі, що поступово розкрився. Небажання влади обговорювати проблематику, замовчування ситуації та тиск на всіх, хто намагався відкрити правду вилилися у численні акції протесту, а коли деякі з них, як ті в Чикаго, що описані в картині, обернулися жертвами, то влада ще й спробувала повісити вину за них на самих протестуючих.
У цьому фільмі Соркіну вистачило майстерності вже не тільки сценариста, а й режисера, щоб показати всю цю дуже об’ємну картину, але при цьому не перетворити її на нудну демонстрацію фактажу. Розповідь стрибає вперед і назад по лінії часу, автор переключається з одних персонажів на інших, збирає їх до купи та знову розводить в різні кути, за рахунок цього зберігається динаміка та підтримується інтерес глядача. На останній третині фільму від подій на екрані вже просто не відірватися – співпереживання персонажам максимальне.
У фільмі задіяно чимало класних акторів, багато хто відзначив гру Саші Барона Коена (приєднуємось), але ми в першу чергу хотіли би відзначити одного з найцікавіших акторів останнього десятиліття – Джеремі Стронга.
Західне крило (The West Wing) 1999–2006
Без сумніву, найкращий серіал Аарона Соркіна. Ще до “Карткового будинку” та багатьох інших резонансних шоу про внутрішню кухню політики найвищого рівня Соркін створив розповідь про роботу вигаданої адміністрації президента США, якого зіграв Мартін Шин. Проєкт користувався шаленою популярністю – перші три сезони переглядали в середньому 17-20 мільйонів телеглядачів. Навіть вже після того, як Соркін залишив шоу і воно дісталося останнього сьомого сезону, аудиторія складала близько 8 мільйонів глядачів.
Позитивна преса, схвальні відгуки колишніх президентів щодо реалістичності зображеного на екрані, але, мабуть, найбільш вражаюче – згідно опитувань, 75% обрали би Джеда Бартлета, якого зіграв Мартін Шин, на позицію реального президента США. І це на тлі того, що спочатку Соркін планував показати головними героями високі позиції у Білому домі, але самого президента залишити на задньому плані. Він би з’являвся лише час від часу – але після пілотних епізодів відгуки аудиторії були однозначними. Вона вимагала Шина, і канал дав людям президента Шина.
Стів Джобс (Steve Jobs) 2015
Недооцінений фільм за реальними або майже реальними художньо відображеними подіями з життя Стіва Джобса, Стіва Возняка і їх близьких та співробітників. Тут є дві основні складові успіху – ясна річ, що сценарій Аарона Соркіна, який встиг вкластися в хронометраж картини з майже усіма визначними подіями в житті творця Apple, а також акторські роботи. І номером один прогнозовано виступає Кейт Вінслет, для якої немає неможливих задач (та й взагалі це майбутня Меріл Стріп). Далі йдуть Майкл Фассбендер (до речі, у деяких сценах він просто копія Джобса, а у деяких немає нічого спільного з зовнішністю Стіва), Сет Роґен (так, навряд чи хтось чекав саме цього коміка в ролі Стіва Возняка) і Джефф Деніелс (Джон Скаллі).
Це не означає, що ми хочемо образити заслуженого режисера Денні Бойла – звісно, що ні. Але саме звична вже манера викладання сценарію від Соркіна – шматками історій, з пересуванням вперед і назад – зробила можливим розкрити образ божевільного генія-егоїста всього лише за дві години, а не за пару серіальних сезонів.
Чому ж тоді глядачі не пам’ятають цей фільм? Скоріше за все, справа у очікуваннях. Фанати Джобса і Apple чекали на хвалебну оду винахіднику та новатору, любителі фільмів про великий бізнес не побачили тут розповіді про те, як зростала велика корпорація, а для тих, хто цінить драму відносин у сім’ї та в офісі, було забагато технічних деталей про перший Macintosh та інші винаходи Стіва. Соркін показав три великих етапи в історії Джобса і його компанії, але лише для того, щоб показати, якою була ця людина і наскільки оточуючим було складно пробитися до неї справжньої. Чи на таке кіно чекають, коли виходить байопік про культового бізнесмена та візіонера? Важко сказати, але фільм точно заслуговує на більшу увагу з боку глядачів.
Війна Чарлі Вілсона (Charlie Wilson’s War) 2007
Те саме можна сказати і про “Війну Чарлі Вілсона” з Томом Генксом, Джулією Робертс та Філіпом Сеймуром Гоффманом у головних ролях. За реальною історією (всі троє, до речі, грають реальних осіб) конгресмена від Техасу, який довгий час був просто процедурним функціонером, який знав, як працює система, але після візиту Пакістану, де він побачив афганських біженців, зрозумів, що має шанс зробити щось справді важливе.
Тоді він поступово спромігся організувати фінансування таємної операції ЦРУ по постачанню зброї афганським силам опору, які воювали з радянською тоталітарною системою (нічого не нагадує із сьогодення?). Це вимагало і знання того, як працює система, і чимало енергії та зв’язків, але головне, небайдужості. Сите довольне гедоністичне життя конгресмена змінилося (він не перестав бути гедоністом, звісно, але принаймні пріоритети трансформувалися). Еволюція характеру на тлі незмінності бюрократичної системи – для Соркіна це звичне поле для роботи.
Режисер – Майк Ніколс. Крім згаданих акторів у фільмі також задіяні Емі Адамс і Емілі Блант.
Людина, яка змінила все (Moneyball) 2011
І знов непроста задача для сценариста: як відобразити на екрані математичний підхід менеджера бейсбольного клубу щодо формування складу команди так, щоб глядач не засинав на третій хвилині? Так, на екрані Бред Пітт, але ж і він не витягне лекцію з формулами на дві години. І те, що це бейсбол, не додає динаміки. По-перше, навіть з американців, які регулярно ходять на матчі, більша частина не знає правил цієї гри (вони складні і є багато нюансів, які потрібно враховувати). А по-друге, це не американський футбол, де можна навіть взагалі не розбиратися, але насолоджуватись тим, як працюють атлети, цілком можливо.
Менеджера цього звали Біллі Бін, він взяв помічника-аналітика (Джона Гілл) і проігнорував всі заперечення скаутів та тренерів – замість команди зірок він створив команду-зірку, базуючись на статистичних показниках гравців. Він скомпонував всі необхідні сумарні показники на команду і надалі складав своєрідний конструктор, де сума була незмінною, а от деталі, щоб її зібрати, знаходили найрізноманітніші (і зовсім не зіркові). Математична теорія – це добре, але чи запрацювала вона в реальному житті?
У фільмі також задіяні Філіп Сеймур Гоффман, Робін Райт і Кріс Пратт.
Соціальна мережа (The Social Network) 2010
Квентін Тарантіно назвав цей фільм найкращим за десятиліття. І знов, це не стало би можливим без сценарію Соркіна (хоча, звісно, без режисера Девіда Фінчера також не обійшлося би). Показати виникнення такої компанії як facebook та не закопатися в перелік успіхів її засновників, не збитися в “документалку” в художньому форматі – справжнє випробування для сценариста. У Соркіна завжди на першому плані люди, а не долари, акції та стартапи. І “Соціальна мережа” не стала виключенням. Хто такий Марк Цукерберг? Як він досяг такого успіху? Хто його друзі (і чи залишились вони з ним взагалі)? Як він рухався до завітної мети, і чи був цей шлях хоча б трохи приємним?
Джессі Айзенберг після цього фільму “прокинувся знаменитим”. Крім нього у стрічці зайняті Руні Мара, Ендрю Гарфілд, Джастін Тімберлейк, Армі Гаммер (зіграв братів Вінклвосс) та Дакота Джонсон. Профіль Фінчера того часу – трилери, ясна річ. І у цьому фільмі без цієї складової не обійшлося. Але на перший план все ж виходить драма – кризи довіри, зради, втрати дружби та багатьох інших неприємних речей, які приносять з собою великі гроші.
Ми погоджуємось з високою оцінкою цього фільму з боку Тарантіно та багатьох інших критиків та глядачів (до того ж, за адаптований сценарій Соркін отримав Оскар). І ми б поставили його на вищу сходинку у нашому списку, якщо б не наступна картина.
Декілька хороших хлопців (A Few Good Men) 1992
Двоє морських піхотинців наказують товариша по службі, але він не витримує знущань та вмирає. Тепер ці двоє мають відповідати за свої дії перед судом. Їм призначають адвоката, одного з найкращих молодих талантів з тих, хто служить на флоті. І він, розуміючи, що вони отримали злочинний наказ, намагається побудувати захист.
Крім того, що серед підозрюваних найвищі чини армії США, адвокату (Том Круз) також заважає надмірна принциповість підзахисних, які не згодні заключати угоди та визнавати себе винними. При цьому адвокат розуміє різницю між тим, що трапилось насправді і тим, що він може довести в залі суду. Але в ті моменти, коли він схиляється до морально невірних рішень, на нього позитивно впливає лейтенант Галловей (Демі Мур).
У ролі полковника, який віддав злочинний наказ, Джек Ніколсон. І приперти його до стінки буде дуже важко. Роль другого плану тут має неймовірно важливе значення (згадати хоча б фінальний монолог Ніколсона у суді – You can’t handle the truth). Відчуття власної невразливості – єдине, на що може розраховувати адвокат, і Ніколсон чудово показує, наскільки невразливим себе почуває полковник Джессап.
Стільки непередбачуваних поворотів у цій судовій драмі – це одночасно і трилер, і детектив, і драма. Мабуть, єдине, за що формально можна висунути претензії сценаристу – розповідь надто схожа на п’єсу, вона трохи театральна з точки зору діалогів. Зрозуміло чому – це і була п’єса Соркіна, яку він потім адаптував до кіносценарію. Але навіть з урахуванням цього відірватися від того, що відбувається на екрані, просто неможливо. Ідеальне кіно.
Читайте також:
Найкращі фільми Клінта Іствуда
Найкращі фільми Демієна Шазелла
Найкращі фільми Девіда О. Рассела
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
