Фільми, що не потрапили до номінацій на Оскар 2026, хоча цілком мали б
Отже, американська кіноакадемія оголосила список номінантів на 98-му премію Оскар. Ясна річ, яким би зваженим і об’єктивним процес не був, завжди буде хтось, хто залишився поза колом номінантів, навіть якщо він справді вартий також там бути. Що вже казати про Оскари – тут постійно виникають якісь скандали та неточності, як щодо номінацій, так і щодо нагород.
Але, зрозумійте нас правильно, ми не збираємось розглядати це під кутом “які ж погані ці Оскари, нічого ніколи зробити не можуть нормально”. Врешті-решт, вже майже сто років це головна кінонагорода світу, за якою слідкують абсолютно всі, кому кіно не байдуже як таке (так, і ті люди, які кажуть, що не слідкують, бо “Оскар взагалі ні про що”, теж слідкують, адже як би вони інакше дізнались, що “Оскар ні про що”). Ми хочемо не критикувати Оскар (для цього і так людей вистачає), а звернути увагу на ті фільми, які академія обійшла цього року своїми номінаціями. Адже у цьому і сутність нагород у світі кіно – не визначити “найкращого”, це ж не спорт, а привернути увагу до тих фільмів, які справді варто переглянути, донести знання про них до максимальної кількості людей. Тож і ми будемо робити те саме.
Якщо якісь з наведених фільмів стануть вам до вподоби – підтримайте, будь ласка, нашу редакцію:
https://send.monobank.ua/jar/92UMWPdbsd
2 000 метрів до Андріївки
IMDb 8.4
Очевидним першим номером ми поставили “2 000 метрів” до Андріївки” режисера Мстислава Чернова, який позаминулого року отримав Оскар за попередню свою велику документалку “20 днів у Маріуполі”. Ми не судді і не журі присяжних, та й не бачили жодного з фільмів-номінантів цього року, але, гадаємо, у номінації ця стрічка точно бути варта (та й перемогу її пророкували не тільки українські критики, а й західні колеги). Цього разу Чернов зосередився не на місті під окупацією і цивільних, що відчайдушно намагаються вижити, а на військових, для яких кожні сто метрів дистанції звільнення рідної землі даються з кров’ю та неймовірними зусиллями. Крім бойових дій (частину відео знято на нашоломні камери наших бійців) у кадрі також щоденна рутина перебування на позиціях, яке триває місяцями – і ця історія вражає не менше, адже наочно демонструється, наскільки витривалим потрібно бути, щоб залишатися в таких умовах постійно говорим до бою.
Я померла в Ірпені
IMDb 6.5
Ще один український кандидат з шорт-листу, якого ми всі вже подумки бачили у номінантах – короткий анімаційний метр від Анастасії Фалілеєвої про травматичний досвід початку повномасштабного вторгнення, який накладається на відносини та намагання залишитися живою не тільки фізично, а й ментально. Відверта і болюча картина виграла чимало нагород у Європі – сподіваємось, наступні роботи режисерки не пройдуть повз американської кіноакадемії та інших західних премій.
Жодного вибору (Eojjeol Suga Eopda)
IMDb 7.6
Повна відсутність цього фільму у номінаціях справді вражає. Можливо, ми бачили у режисера Пака Чхан Ука і сильніші роботи, адже до цього він зняв такі шедеври як “Олдбой” і “Служниця”, і у певному сенсі до нового прояву постановника треба було звикати, бо цього разу він виступив у жанрі чорної соціальної комедії, але ж стрічка вийшла справді потужною, яскравою, а деякі сцени просто зразковими (їх можна студентам кіновишів показувати як приклад роботи з кадром та персонажами). І тут не можна сказати, що сприйняттю заважав якийсь корейський чи загалом азійський контекст: тематика була абсолютно універсальною (врешті-решт, це екранізація англомовного роману американського письменника). Це не випадок “Таємного агента”, якого цього року було номіновано, де відсутність знання історії Бразилії час від часу не те щоб заважала, але не давала змоги зрозуміти все відразу і на сто відсотків (а деякі речі взагалі довелось потім читати додатково), тут все зрозуміло глядачу з будь-якої країни: головний герой втрачає роботу і опиняється у ситуації, де його мріям і планам його родини скоро наступить кінець. Щоб влаштуватися на нову роботу він обирає радикальний метод фізичного знищення конкурентів на вакансію. Може схожим чином треба було поступити і Паку Чхан Уку, щоб пробитися у коло номінантів?
Заповіт Енн Лі (The Testament of Ann Lee)
IMDb 7.0
Скоріше за все це питання дати виходу фільму в прокат і термінів подач заявок на Оскар, і якщо це справді так, то ми побачимо цю стрічку в номінантах наступного року, адже уявити, що її просто повністю обійшли увагою, неможливо. Судіть самі: режисерка – Мона Фастволд, сценарій вона написала разом з чоловіком, якого звуть Бреді Корбет. Та сама пара, тільки в інверсному вигляді (Корбет – режисер, Фастволд – співавторка сценарію) була відповідальна за створення фільму “Бруталіст”, який минулого року отримав три Оскари і номінувався на ще сім. Щоправда, фільм отримав прем’єру на Венеційському фестивалі у вересні і номінувався на Золотий глобус, серед іншого, тому, може, наша теорія і не є вірною – час покаже.
Аманда Сайфред вчергове демонструє, що вона серйозна драматична акторка, граючи голову релігійного культу в Англії XVIII століття, який просуває жіноче лідерство та целібат, паралельно також влаштовуючи танці і пісні до екстазу під час богослужінь.
Читайте також: 10 фільмів, які варто подивитись, якщо вам сподобався “Бруталіст”
Пробач, дівчинко (Sorry, Baby)
IMDb 7.2
“Пробач, дівчинко” отримав два з половиною десятки нагород на фестивалях різного рівня і вельми непогано був оцінений в Каннах. Режисерка Єва Віктор отримала чимало нагород в номінаціях прорив чи дебютна робота, та й колеги по індустрії казали дуже багато приємних слів про цю роботу, що трапляється далеко не завжди. Історія персональної травми часів студентства, коли викладач, професор, сексуально домагався і зґвалтував юну дівчину, і спроби врешті-решт подолати її подана у незвичній для такої теми комедійній формі (нехай комедія і чорна, і, скоріше, трагікомедія). Через багато років головна героїня все ще бореться з наслідками, і пережити цей досвід ще раз на екрані допомогло власне минуле режисерки (вона ж грає і головну роль).
28 років по тому (28 Years Later)
IMDb 7.8
Можливо це дискусійна тема, чи гідний цей фільм номінації за найкращу картину року (хоча, це справді один з найкращих фільмів року). Але якщо говорити про акторську роботу Рейфа Файнса і операторську роботу Ентоні Дод Ментла, який раніше вже отримував статуетку за “Мільйонера із нетрів”, то тут академіки точно щось випустили з власної уваги.
Довга хода (The Long Walk)
IMDb 6.7
Фанати Стівена Кінга скажуть що? Що книга – що? Що книга, як думаєте, краще чи гірше? Фанати Стівена Кінга скажуть, що книга краще. Ми теж фанати Стівена Кінга. Ба більше, ми теж скажемо, що ця книга краще. Але і фільм дуже хороший. У чому, серед іншого, потужність книги Кінга? По суті, майже весь час, який у ній відображено, юнаки просто йдуть вперед в межах божевільного змагання, де приз отримає переможець довгої ходи, а всі інші отримають смерть (такі собі “Голодні ігри” чи “Королівська битва” чи “Гра в кальмара” чи “Аліса у прикордонні” – в залежності від того, хто що дивився). Ідуть, ідуть, ідуть, по дорозі помираючи один за одним. Як зробити подібну книгу не нудною? Треба мати талант письменника рівня Кінга.
Але те саме можна сказати і про фільм режисера Френсіса Лоуренса (він і “Голодні ігри” зняв, до речі). Тут задача навіть складніша, бо в книзі можна довго писати про роздуми героя під час прогулянки, а що ти покажеш у фільмі? Лоуренс із задачею впорався, ще й адаптувавши історію до реалій сучасної Америки, нехай і показавши футуристичний її варіант. Кіно точно не ідеальне, але і поза номінаціями залишатись воно не мало.
Благодать (La grazia)
IMDb 7.5
Паоло Соррентіно зняв свій ледь не найкращий фільм, нарешті відійшовши від суто естетичної візуальної подачі і додавши помітно більше глибини до розповіді (але й візуальна естетика нікуди не поділася, ясна річ, як і тонкий інтелігентний гумор). Постійний супутник режисера Тоні Сервілло зіграв президента Італії, який вже майже завершує правління. Як це не дивно, цього президента всі поважають, але сам він страждає як від давньої втрати дружини, так і від постійних моральних дилем (через постійне затягування вирішення цих питань його вже майже ненавидить рідна дочка). Чи надати помилування двом засудженим? І чи підписати дозвіл на евтаназію? Питання, які якщо і мають вірну відповідь, то хіба що теоретичну.
Сервілло, до речі, отримав нагороду Венеційського кінофестивалю – в інших номінаціях це теж був би гідний кандидат.
Читайте також: Найкращі не голлівудські трилери
Вбивця Демонів: Замок Нескінченності (Gekijô-ban Kimetsu no Yaiba Mugen Jô-hen, Demon Slayer: Infinity Castle)
IMDb 8.4
Цьогорічна категорія повнометражних мультфільмів виглядає не те щоб слабкою, але не такою переконливою, як в минулі роки. І “Вбивця Демонів: Замок Нескінченності”, який, до того ж, став і касовим хітом, точно міг би її підсилити. Так, не всі можуть бути в контексті серіалу, що передував цьому повному метру, але ж і історія самодостатня. До того ж, візуально це також виразне видовище. І якщо хтось думає, що аніме – виключно для дітлахів, то нагадаємо, що рейтинг цієї стрічки 16+.
Ножі наголо: Прокинься, покійнику (Wake Up Dead Man: A Knives Out Mystery)
IMDb 7.4
Черговий зразковий детектив від Раяна Джонсона, до якого він додав чудову лінію роздумів на тему релігії, віри та власного призначення у цьому світі, вийшов ледь не кращим за першу частину “Ножів наголо”. Акторські роботи Джоша О’Коннора, Джоша Броліна та Ґлен Клоуз на найвищому рівні. Сценарна номінація виглядала взагалі обов’язковою, але у підсумку академіки цю картину проігнорували.
Місія неможлива: Фінальна розплата (Mission Impossible: The Final Reckoning)
IMDb 7.2
Це не найпотужніша частина франшизи, але все ще захоплива, та й до того ж, вона закриває історію тривалістю у тридцять років (ну, можливо закриває, це ми ще побачимо). На найкращий фільм ми її не пропонуємо, але повністю обійти її увагою в технічних номінаціях, враховуючи, які речі виробляють на екрані Том Круз і компанія – це рішення доволі дивне.
Здохни, коханий (Die, My Love)
IMDb 6.1
Та сама історія: можливо, це не конкурент в категорії найкращого фільму року (до того ж, кіно точно не глядацьке і важке, бо коли Лінн Ремсі знімала щось інакше). Але обійти увагою перформанс Дженніфер Лоренс, яка грає молоду матір, що поступово від романтики відносин зі своїм майбутнім чоловіком падає в прірву побутової рутини і божевілля випробування материнством, було дуже дивним вчинком. На певному етапі виглядало, що це похід акторки за ще одним Оскаром, та й в інших номінаціях місце для картини мало б знайтись.
Читайте також: Найкращі не романтичні серіали про кохання
Звук падіння (In die Sonne schauen, Sound of Falling)
IMDb 7.1
Це ще одне кіно, яке точно за межами категорії глядацького. Втім, для поціновувачів артхаусу ця історія падіння і занурення в жінку стане однозначним подарунком. Режисерка – німкеня Маша Шилінскі, яку відзначили призом журі на Каннському фестивалі.
Читайте також:
Повний список номінантів на Оскар 2026
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati
