Найкращі трилери всіх часів
Жанр трилера передбачає напружений перебіг подій у фільмі. Часто такі стрічки межують з детективами чи екшнами, адже і там, і там напруга постійно зростає і сягає максимуму ближче до самого фіналу. Але як би не змішувалися жанри, саме розвиток подій, атмосфера навколо головних персонажів виділяють трилери. В ідеальному випадку глядача хапають за руки і ноги ще десь на початку стрічки і не відпускають вже до самих титрів. Чи не тому у цього жанру стільки шанувальників?
На відміну від горорів, напруга у трилері в першу чергу психологічна, а не фізіологічна. Серце стукотить не від різкої появи монстра перед камерою, кулаки стискаються не через різкі звуки. Режисер веде психологічну гру з глядачем, так само як, скажімо, злочинець грається з детективами або маніяк з черговою жертвою у цьому самому трилері. Завдання режисера складне, не просто розповісти історію, але й зробити це так, щоб часу на нудьгу у публіки не було. Але коли це вдається – ми отримуємо саме ті трилери, які варто віднести до найкращих.
Отже, kinowar.com представляє 50 найкращих трилерів всіх часів (принаймні, на нашу думку). Якщо ця стаття здається вам корисною, підтримайте нас внеском, щоб ми могли продовжувати писати.
Янгольське серце (Angel Heart) 1987
Найкраща роль Міккі Рурка та чудова гра Роберта Де Ніро. Режисер Алан Паркер поставив один із найкращих фільмів в історії за романом Вільяма Гйортсберга. Історія про приватного детектива, до якого приходить клієнт із простенькою справою. Знайти людину, здавалося б, нескладно, ось тільки під час розслідування трупи з’являються один за одним. Хто стоїть за цим і як на нього вийти?
Крім визначної режисерської роботи, відзначимо оператора Майкла Серезіна. Кожен кадр виставлений із любов’ю та знанням справи. Навіть якщо це просто відпочиваючий у лежаку на тлі хмарного неба. І особливо якщо це краплі води, що змішалися з кров’ю, що капають зі стелі – одна з незабутніх сцен.
Сім (Se7en) 1995
Ми неодноразово освідчувалися в любові до цього фільму. Девід Фінчер зняв один із найпохмуріших трилерів і один із найкращих фільмів в історії кіно. Детектив, у якому двоє напарників-поліцейських (Морган Фрімен та Бред Пітт) шукають убивцю-маніяка. Це не просто психопат, а людина великих знань та тонкого, нехай і збоченого, розуму. Кожне нове вбивство він прив’язує до семи смертних гріхів. Дія картини відбувається у темно-сірих тонах на тлі постійного дощу. Обов’язково до перегляду, якщо ви ще цей фільм не бачили.
Олдбой (Oldeuboi) 2003
Фільм, який також хотілося б порекомендувати для перегляду всім, проте змушені робити це дуже обережно. Корейська стрічка режисера Пак Чхан Ука містить значну кількість жорстоких сцен (тобто по-справжньому жорстоких). Тому тим, хто має психіку чутливу, радимо обміркувати доцільність перегляду.
Тим не менш, незважаючи на всю жорсткість і жорстокість розповіді та самої суті історії, трилер захоплюючий. Звичайного офісного працівника після чергової пиятики зі співробітниками ловлять і замикають у невеликій кімнаті на кілька років. І ось коли йому нарешті вдається вирватися, покалічивши при цьому неймовірну кількість народу, він стає на шлях помсти. Тепер йому треба розібратися, хто так несправедливо з ним вчинив, щоб занурити його у світ болю, і чому саме.
Залягти на дно в Брюгге (In Bruges) 2007
Колін Фаррелл, Брендан Глісон та Рейф Файнс. Після проколу при виконанні завдання двох кілерів просять залягти на дно в Брюгге. Там вони починають чекати на нові розпорядження, проте, коли ці розпорядження приходять, з’ясовується, що виконати їх не так вже й просто. Далі все зливається в єдиний потік – дружба, любов, відданість, принципи, щасливі та трагічні випадковості. Нетиповий, непередбачуваний і при цьому дуже смішний фільм Мартіна Макдона (який також зняв “Сім психопатів” з тим самим Фарреллом, Семом Роквеллом, Вуді Гаррельсоном і Крістофером Вокеном і “Три білборди за межами Еббінга, Міссурі”).
Шосте відчуття (The Sixth Sense) 1999
Американський режисер індійського походження М. Найт Ш’ямалан із фільмом “Шосте відчуття” увірвався у світ кіно, Голлівуд, наші телевізори та серця. По-справжньому напружене заплутане дійство, яке тримає в тій самій напрузі, про яку ми говорили на початку статті, до самого фіналу. А фінал – це коронний прийом Ш’ямалана, візитівка. Мало того, що він непередбачуваний, він ще й змушує переосмислити всі попередні події картини.
Психіатр, якого грає Брюс Вілліс, вирішує допомогти маленькому хлопчику, який бачить мертвих людей. Ще один фільм обов’язковий для перегляду.
Чиста формальність (Una pura formalità) 1993
Італійсько-французький фільм видатного режисера Джузеппе Торнаторе (“Новий кінотеатр «Парадізо»”, “Легенда про піаніста”, “Малена”, “Найкраща пропозиція”). Той випадок, вигідний для трилерів і детективів, коли і головний герой, і глядачі разом з ним взагалі не можуть зрозуміти, що тут, чорт забирай, відбувається. У лісі затримують підозрюваного (щоправда, незрозуміло, у чому саме), його грає Жерар Депардьє. Допитує його інспектор (Роман Поланскі), причому робить це вкрай винахідливо, постійно змінюючи тональність розмови та її напрямок. Становище для героя Депардьє ускладняється ще й тим, що він зовсім не пам’ятає, як він взагалі потрапив до цього лісу.
Перелом (Fracture) 2007
Не надто відомий фільм, незважаючи на те, що в ньому зайняті в головних ролях Ентоні Гопкінс та Раян Гослінг. Складність покарання злочинця у стрічці не в тому, щоб спіймати його. Як відомо, щоб посадити вбивцю за грати, потрібно ще довести його винність у суді. А це часом дуже складно зробити, якщо злочинець розуміється на праві та судових процедурах. Тому детектив вибудовується не лише навколо визначення винності, а й усіх хитрощів, які дозволяє робити сучасна правова система. Поле битви – людський розум, який у злочинця дуже сильний. Впоратися з ним практично неможливо.
Долорес Клейборн (Dolores Claiborne) 1995
Атмосферна екранізація Стівена Кінга. Темне минуле переслідує Долорес Клейборн. Її дочка не розуміє її, дорікає за ставлення до батька та його смерть; поліцейський детектив не може забути колишні підозри у старій справі про вбивство, а тепер ще й накручує на них нові. Тому літній, але дуже міцній жінці доводиться протистояти всім, виношуючи всередині всі секрети минулого. Довгий, досить тягучий і похмурий трилер із великою кількістю психології.
Відмінні акторські роботи Кеті Бейтс та Дженніфер Джейсон Лі. Режисер Тейлор Гекфорд (“Рей”, “Адвокат диявола”, “Офіцер і джентльмен”).
Ми (Us) 2019
Режисер Джордан Піл не тільки яскраво увірвався на кіношний Олімп, але й організував сам для себе сегмент інтелектуального горору. Справді, це не просто жахи, це поєднання трилера та драми, у якій кожного разу проглядається філософія, яка здебільшого торкається соціальних питань. Так і у “Ми”, на тлі досить страшної історії про переслідування родини їх повними двійниками можна розгледіти багато думок на тему того, як функціонують сучасні США.
Джордана Піла вистачає і на створення напруги на протязі довгого періоду часу фільму, і на кілька витончених твістів, найбільший з яких, звісно, припадає на фінал. Після “Ми” та “Пастки” тепер кожна нова робота режисера обов’язкова до перегляду фанами жанрів трилера та горора.
Інші (The Others) 2001
Алехандро Аменабар зняв фільм з Ніколь Кідман, який за стилем можна назвати класичним містичним горором: загадковий будинок зі своїми правилами, дивні і зовсім не природні явища, відчуття присутності привидів. Втім, сценарій набагато більш ретельно продуманий, ніж у середньому горорі про духів і привидів. Картина вражає не зовнішніми атрибутами, а тонкою побудовою історії.
Четвер (Thursday) 1998
В оригіналі фільм називається просто “Четвер”, проте не можна не відзначити, що приставка “кривавий”, яку часто використовують в назві цього фільму у нас, тут цілком доречна. У фільмі багато крові та трупів. Як часто буває у фільмах такого роду, шукають наркотики та гроші, підозра падає на людину, яка ні в чому не винна, але саме до неї починають ходити всі погані хлопці (і навіть деякі дівчата) міста. Це зразкового сім’янина не надто влаштовує, адже тепер ризикує не лише він, а і його дружина.
Нетиповий Аарон Екгарт, Томас Джейн, відв’язна і страшенно сексуальна Павліна Порізкова та Міккі Рурк у невеликій, але, як завжди, дуже важливій та красивій ролі.
Китайський квартал (Chinatown) 1974
Класичний трилер від Романа Поланскі з Джеком Ніколсоном та Фей Данавей у головних ролях. Ніколсон грає приватного детектива, якому багата, красива і загадкова жінка доручає стежити за своїм чоловіком, якого вона підозрює у подружній зраді. Легка, здавалося б, справа обертається шаленою кількістю інтриг, пристрастей, небезпек навколо корупції та махінацій міського рівня.
Читайте також: Найкращі фільми про подружню зраду
Основний інстинкт (Basic Instinct) 1992
Пол Верговен довів, що фільм, замішаний на сексі, може бути чимось набагато більшим, ніж просто еротика. Це і детектив, і трилер, і провокація, і революція щодо відвертості сцен на екрані (на свій час, звичайно – адже потім була і “Німфоманка”, і багато чого ще), і просто кіно, яке не дає розслабитися до самого фіналу. Шерон Стоун і Майкл Дуглас склали ідеальну пару на екрані – настільки привабливу один для одного, але при цьому настільки небезпечну. Для Шерон це стало по-справжньому проривною роллю. Вона стала секс-символом і увійшла до пріоритетних списків усіх великих продюсерів. Дуглас вкотре підтвердив свій статус суперзірки.
Чоловіка вбито під час сексу – він забитий багаторазовими ударами ножем для колення льоду. Підозри падають на Кетрін Трамелл (Стоун), коханку жертви, яка до того ж описала спосіб вбивства у своїй книзі до найдрібніших деталей: руки, зв’язані шовковим шарфом та інше. Але підозрювану так просто не залякати, вона легко проходить усі допити та навіть детектор брехні. Чи має вона відношення до вбивств, які продовжуються, чи її просто хтось використовує у своїй жорстокій психологічній грі? Згодом в цю гру втягується і детектив, якого грає Дуглас, і його подруга, і його співробітники.
Читайте також: Найкращі фільми, замішані на сексі
Тельма і Луїза (Thelma & Louise) 1991
Сила Рідлі Скотта в тому, що він знімає не тільки хороше кіно, а й різне кіно. І в кожному сегменті він дуже сильний режисер. Всі пам’ятають “Чужого”, всі пам’ятають “Той, хто біжить по лезу”, але ось зовсім інша історія – про двох жінок, які вирішили покінчити з повсякденним набридлим життям. Дві подруги збираються в дорогу та тікають назустріч пригодам. І ця стрічка не менш напружена, ніж фантастичні трилери режисера. Більше того, за рахунок того, що вона набагато життєвіша, часто перипетії сюжету відчуваються куди гостріше.
Джина Девіс і Сьюзен Серендон у ролі подруг, що втекли. Гарві Кейтель у ролі слідчого. Дуже молодий Бред Пітт в ролі чарівного молодого хлопця, який виглядає як Бред Пітт.
Ім’я троянди (The Name of the Rose) 1986
Режисер Жан-Жак Анно. Поставити роман італійського письменника, філолога, історика-інтелектуала Умберто Еко – завдання нетривіальне. Але за допомогою такого переконливого Шона Коннері у ролі британського ченця – здійсненне. Розкішна роль легендарного шотландця ніби створена саме для нього. Він просто пронизує своєю мудрістю кожен кадр.
Францисканець Вільям Баскервільський прибуває в бенедиктинський монастир в Італії у супроводі свого юного учня і розслідує серію загадкових вбивств, що відбулися там. Настоятель монастиря знає про можливості брата-францисканця і всіляко намагається сприяти йому в розслідуванні. Але давня обитель ченців переповнена таємницями та секретами. До того ж уклад монастиря дуже суворий: послушникам забороняють навіть сміятися. У результаті доводиться не тільки демонструвати чудеса логіки, а й боротися з протидією старших ченців, щоб прийти до розгадки злочинів.
Одна з перших ролей юного Крістіана Слейтера (він грає учня героя Шона Коннері). Також у стрічці зайняті Рон Перлман, Фарід Мюррей Абрагам, Майкл Лонсдейл та син Федора Шаляпіна (так, того самого Федора Шаляпіна) – Федір Шаляпін-молодший. Незважаючи на те, що він “син” та “молодший”, у фільмі йому вже за 80 і він грає Хорхе Бургоського, поважного сліпого ченця-бенедиктинця.
Читайте також рецензію на серіал за тією ж книгою Умберто Еко: “Ім’я троянди” з Джоном Туртурро у головній ролі
Обіцянка (The Pledge) 2000
Ще один успішний актор (два Оскара), який став режисером – Шон Пенн. Його фільм “Обіцянка” з Джеком Ніколсоном, Робін Райт, Бенісіо Дель Торо, Аароном Екгартом, Семом Шепардом, Ванессою Редґрейв і Міккі Рурком (в епізоді) – приклад тонкої, детальної, ретельно вивіреної розповіді.
Детектив дає обіцянку родичам жертви, що знайде вбивцю. Офіційно злочинця знаходять, але щось не дає герою Ніколсона спокою. Він вважає, що справа не розкрита. І продовжує шукати, незважаючи на подальші нові жертви у своєму особистому житті. Ця справа стає предметом одержимості детектива, але знайти вбивцю зовсім непросто.
Талановитий містер Ріплі (The Talented Mr. Ripley) 1999
Друга екранізація однойменного роману після фільму з Аленом Делоном “На яскравому сонці”. Але версія настільки хороша, що вирішили написати про неї, а не про першу стрічку (яка, зрозуміло, також варта найвищих оцінок). Історія скромного сором’язливого юнака, який настільки милий у своїй незграбності, що ніхто ніколи і не подумає, на які жахливі речі він здатний. Більше того, його талант у тому, щоб уникати покарання за ці страшні речі. Фільм про те, що ти ніколи не знаєш, хто поруч з тобою.
Чудові ролі Метта Деймона, Джуда Лоу, Гвінет Пелтроу, Філіпа Сеймура Гоффмана.
Щелепи (Jaws) 1975
Одна із найвідоміших робіт Стівена Спілберга. Акула тероризує пляжі міста. Кількість жертв зростає. Декілька чоловіків вирішують вбити чудовисько, і тут виявляється, що акула просто гігантських розмірів. На додачу, вона диявольськи розумна і хитра, а тому її затримання перетворюється на смертельно небезпечну місію…
Візитна картка стрічки – геніальна музика Джона Вільямса.
Читайте також: Всі фільми Стівена Спілберга, ранжовані від найгіршого до найкращого
Мізері (Misery) 1990
Одна з найкращих екранізацій Стівена Кінга. Кеті Бейтс отримала заслужений Оскар. Джеймс Каан, нарешті, зіграв щось настільки потужне та відмінне від свого традиційного амплуа, що дозволило хоч трохи відійти від образу Сантіно в “Хрещеному батькові”.
Письменник попадає в аварію. Його переносить до своєї оселі жінка, яка, на щастя потерпілого, працювала медсестрою. Вона надає йому необхідну допомогу – у чоловіка переломи. Потім вона з’ясовує, що це її улюблений письменник, автор серії романів про жінку Мізері. Але, на жаль, автор збирається вбити її в наступній книзі. Втім, ще більший жаль спіткає самого письменника після того, як він зізнається у цьому. Адже Енні Вілкс не має наміру це терпіти. І щоб змусити письменника залишити героїню живою, вона може вжити дуже неприємних заходів.
Режисер – Роб Райнер.
Багряні ріки (Les rivières pourpres) 2000
Успішний французький трилер. Настільки успішний, що навіть було знято продовження (але з іншим режисером і вже не таке вдале). Режисер Матьє Кассовітц. У головних ролях Жан Рено та молодий ще Венсан Кассель.
Маємо відзначити, що розв’язка фільму не настільки крута, як, власне, зав’язка. Але зав’язка… Це просто прекрасно. Витончені вбивства, але не просто скоєні з жорстокістю маніяка, а ще й сповнені бажання зіграти з детективами у гру. З прихованими підказками, із викликом детективам, які представляють правосуддя. Справу ведуть двоє таких детективів – легендарний досвідчений слідчий (Жан Рено) та його молодий напарник (Венсан Кассель), який, звісно, набагато гарячіший і менш обачний. Тут є місце і детективу, і класному екшну, і місцями майже містичному дійству.
Хто ви, містере Брукс? (Mr. Brooks) 2007
Не найвідоміша роль Кевіна Костнера, хоча й одна з найоригінальніших. Серійний вбивця вночі – зразковий сім’янин вдень. Найцікавіше починається тоді, коли у вбивці із фірмовим стилем з’являється… фанат. Він хоче вчитися у свого ідола, щоб стати майстром. Якщо додати до цього серйозний розлад психіки у серійного вбивці (він розмовляє з неіснуючим другом) і Демі Мур у ролі слідчого з особливо важливих справ, то виходить дуже цікава картина для трилера.
І для протоколу зазначимо: серійного вбивцю грає саме Кевін Костнер. Той самий, що тілоохоронець Вітні Г’юстон та героїчний батько Супермена у “Людині зі сталі”.
Окремо також відзначимо чудовий саундтрек.
М (M) 1931
Яким би дивним це можливо не здалося окремим читачам, але фільм 1931 року може бути по-справжньому страшним і тримати в напрузі. Почасти цьому сприяє те, що він німецький, почасти тематика стрічки.
У місті завівся маніяк, який викрадає маленьких дітей та вбиває їх. Паніка накриває всіх жителів, поліція збивається з ніг, але даремно – нові жертви, жодних успіхів у пошуку. Зрештою містяни починають атакувати будь-кого, хто просто підійде до дітей. Поліція проводить масштабні облави, заарештовуючи всіх, хто причетний до кримінального світу. Злочинцям це, ясна річ, не подобається. А тому вони вирішують взяти маніяка самотужки, без поліції…
Скажені пси (Reservoir Dogs) 1991
На нашу суб’єктивну думку – найкращий фільм Квентіна Тарантіно. Банда скоює зухвале пограбування, проте все йде зовсім не за планом: приїжджає поліція, частина гангстерів убита, решта розбігається містом. Збираючись в обумовленому місці один за одним, вони намагаються з’ясувати, хто виявився зрадником і підставив усіх.
Блискучий акторський склад: Гарві Кейтель, Тім Рот, Стів Бушемі, Майкл Медсен, сам Квентін Тарантіно у невеликій ролі. Поступове нагнітання напруги та інтриги, хоч усе й рухається, як і заведено у фільмах маестро, неквапливо під довгі діалоги та монологи героїв. До кінця незрозуміло, чи була зрада і хто винен. Винятковий приклад сценарного та режисерського трилера.
Місто (Місто злодіїв) (The Town) 2010
Бен Аффлек як актор у глядачів викликає емоції як позитивні, так і негативні (що не дивно з огляду на кількість провальних фільмів, у яких він зіграв). Тим не менш, ми з упевненістю можемо сказати, що як актор, який став режисером, він точно йде у вірному напрямку. “Бувай, дитинко, бувай”, оскароносний “Операція «Арго»” та його трилер про рідний Бостон “Місто злодіїв” (оригінальна назва – просто “Місто”). На даний момент, на нашу скромну думку, це його найкращий фільм.
Сценарна лінія начебто проста: пограбування, свідок, зближення зі свідком одного з членів банди з усіма пов’язаними з цим труднощами. Але деталі та побудова розповіді, це робить фільм по-справжньому свіжим, гострим, захоплюючим. Більш того, як і будь-яка історія міста настільки великого і непростого, як Бостон, історія “Міста злодіїв” своїм корінням чіпляється за далеке і не завжди приємне минуле. Тому чим далі, тим складніше цей клубок розплутати без жертв.
Крім самого Аффлека у фільмі також зайняті Джеремі Реннер, Ребекка Голл, Джон Гемм, Блейк Лайвлі, Кріс Купер та Піт Поселтвейт, більш відомий як Кобаяші у фільмі “Звичайні підозрювані”, про який трохи нижче.
Звичайні підозрювані (The Usual Suspects) 1995
А ось і Кобаяші, про якого писали вище. Знову банда, знову розборки з приводу того, хто підставив інших (як у “Скажених псах” Тарантіно), знову непередбачувана розв’язка. Але найголовніше – яскраві образи, створені у фільмі, які вже живуть своїм окремим від стрічки життям.
Шикарний акторський склад – Гебріел Бірн, Кевін Спейсі, Бенісіо Дель Торо, Стівен Болдвін, Кевін Поллак. Режисер – творець “Доктора Хауса” та “Людей Ікс” – Браян Сінгер.
Сяйво (The Shining) 1980
Класика від двох легенд – Стівена Кінга (книга) та Стенлі Кубрика (екранізація). Якщо додати демонічну фігуру Джека Ніколсона, отримуємо незабутнє видовище. Письменник із сім’єю (дружина та син) приїжджає до готелю, щоб стежити за ним у зимовий час та заробити трохи грошей. Водночас він хоче відновити творчий заряд і просунутися вперед із новою книгою. Готель зберігає не найприємніші спогади про трагедії, що відбувалися з постояльцями. Це відчуває син письменника (Джека Торренса – його і грає Ніколсон), який має здатність відчувати думки інших людей і колишні образи минулого. Паралельно сам письменник починає потроху втрачати зв’язок з реальністю. В результаті, в сім’ї відбувається розкол і проживання в готелі перетворюється на полювання на рідних.
Кубрик розширив напругу і тягучість розповіді Стівена Кінга багатьма проривними свого часу візуальними образами. Дівчата-близнюки в холі готелю, хлопчик на триколісному велосипеді, потоки крові в коридорі та незабутня посмішка Ніколсона у пробитому сокирою отворі у дверях.
Читайте також: Всі фільми Стенлі Кубрика
Ігри розуму (A Beautiful Mind) 2001
Що, як ви водночас і видатний учений, і шизофренік? Як вам зрозуміти, що це саме так, а найголовніше – як жити з цим далі? Неймовірна реальна історія Джона Форбса Неша, поставлена режисером Роном Говардом. Блискуча гра Рассела Кроу (Неш) та Дженніфер Коннеллі (його дружина). Також у фільмі зайняті Ед Гарріс, Крістофер Пламмер, Пол Беттані. Здавалося б, історія хвороби вченого – не найродючіший ґрунт для трилера. Але, повірте, якщо ви не дивилися цей фільм раніше – ви сидітимете у напрузі до самого фіналу.
Парфумер: Історія одного вбивці (Perfume: The Story of a Murderer) 2006
Однойменний роман Патріка Зюскінда надихнув Курта Кобейна на пісню “Scentless Apprentice” (Підмайстер без запаху), а режисера Тома Тиквера – на екранізацію. Серед іншого, Том Тиквер раніше зняв такі фільми як “Біжи, Лола, біжи” та “Хмарний атлас” (у кооперації з Вачовськи), а ще він композитор, у тому числі і для “Хмарного атласу”. Постановка роману 1985 року вийшла розкішною, як з точки зору розповіді, і з точки зору візуального ряду. Яскраві кольори, костюми, соковиті ландшафти Франції та Італії – часом все навіть надто насичене. Але найголовніше, режисеру вдалося передати невловиму матерію для кіно, запах. Саме на запахах побудовано цю трагічну історію.
Хлопчик народився у Парижі прямо на ринку у торговки рибою. Мати викинула його, але він вижив і оволодів дивовижною здатністю розрізняти найтонші відтінки запахів всього, що було навколо. Єдиний запах, який він не зміг розрізнити – свій власний. Саме для того, щоб знайти свій запах, він пішов у підмайстри до досвідченого парфумера…
Чоловіки, що ненавидять жінок (Män som hatar kvinnor) 2009 /
Дівчина з тату дракона (The Girl with the Dragon Tattoo) 2011
“Дівчина з тату дракона” – фільм Девіда Фінчера за книгою Стіга Ларссона, шведського письменника. Трилер вийшов у 2011 році. Проте ще за два роки до цього шведи першими поставили твір свого автора, знявши картину з назвою “Чоловіки, які ненавидять жінок” (втім, вона також часто проходить під назвою “Дівчина з татуюванням дракона”). У шведській версії хакера Лісбет Саландер зіграла Нумі Рапас, для якої роль у цьому фільмі та двох наступних частинах трилогії стала перепусткою у велике кіно, в тому числі голлівудське (“Шерлок Холмс: Гра тіней”, “Прометей”, “Общак” з Томом Гарді).
В американській версії Саландер зіграла Руні Мара, журналіста Мікаеля Блумквіста – Денієл Крейґ, а також у фільмі взяли участь Крістофер Пламмер, Робін Райт, Стеллан Скашгорд. Якщо порівнювати, чия версія краща, то ми на боці скандинавської. Не тому, що голлівудська не була першою. І не за якістю роботи акторів та режисера – до Фінчера чи його акторської трупи жодних претензій не вигадаєш. Просто для цієї скандинавської історії похмурість шведських пейзажів та нордичність шведського режисера та команди підійшли органічніше. Все, що відбувається на екрані, куди більш атмосферне і нетипове (до голлівудської картинки ми вже звикли). Тим не менш, варто подивитися обидві версії – обидві гарні.
Фільм розповідає про розслідування журналіста, яке замовив поважний багатий старий. Племінниця бізнесмена (Хенріка Вагнера, його і грає Крістофер Пламмер) зникла 40 років тому за загадкових обставин. Всі давно змирилися з її смертю, але Вагнер щороку отримував від убивці пресовані квіти як знак. Знайти вбивцю – місія журналіста Блумквіста (Крейґ). Допомагає йому в цьому бісексуальна і не зовсім врівноважена Лісбет (Мара/Рапас). Крім серйозної закрученої інтриги та наростаючої напруги, варто відзначити велику кількість жорстокості та відвертих сцен, особливо в шведській версії.
Пила (Saw) (2004-…)
Перший фільм серії був настільки успішним, що творці вирішили створити продовження. А потім ще одне. А потім загалом зняли сім частин. А потім ще трохи.
Починається все з того, що Адам лежить у ванній з водою, поринувши в неї обличчям. Висмикнувши затичку і спустивши воду, Адам розуміє, що знаходиться у темній кімнаті, в якій перебуває ще одна людина. А потім з’ясовується, що є ще один, тільки мертвий. Проблема також у тому, що обидва живих прикуті ланцюгом до труби. Далі буде ще чимало загадок та крові. Байдужим не залишиться ніхто (але дивитися краще глядачам із міцними нервами).
Серія фільмів “Пила” стала найкасовішою в історії горорів (понад 900 мільйонів доларів). Цікаво також, що один з режисерів оригінального фільму та серії, Джеймс Ван, виступив режисером у фільмах “Астрал” та “Астрал: Глава 2”, а також “Форсаж 7”. А пізніше він зняв “Аквамена” із Джейсоном Момоа і зараз працює над другим фільмом.
Піджак (The Jacket) 2005
Едрієн Броуді, Кіра Найтлі, Дженніфер Джейсон Лі, Кріс Крістоферсон і Денієл Крейґ у чудовому трилері, який за рахунок балансування між раціональним та містичним не дозволяє передбачити, чим усе закінчиться.
Класична історія: хворому тільки здається, що все навколо – породження зла, чи він дійсно має рацію і має продовжувати боротися? У лінійному звичайному світі до висновку дійти легше. Але якщо на сцену виходить містична складова, визначитися набагато складніше. Історія солдата, який одного разу майже помер і знову потрапляє в смертельно небезпечну ситуацію, розвивається колами навколо психіатричної клініки, жертви, вбивці та випадкових знайомих, які зустрілися дорогою додому.
Крик (Scream) 1996
Тепер вже класика іронічного інтелектуального горору від класика жанру Веса Крейвена. Творець “Кошмару на вулиці В’язів” та “Електрошоку” створив підручник трилера та горору у вигляді художнього фільму. Стільки пояснень прийомів та штампів ви просто не знайдете у жодному іншому фільмі. Не ходити поодинці, не говорити “я скоро повернуся”, не йти розбиратися, що це був за підозрілий звук нагорі тощо – усе перераховано та обіграно в історії про серію загадкових убивств в університеті маніяком у масці смерті. А найголовніше – режисер грає і з розумом глядачів. Адже вони щоразу намагаються вгадати, хто вбивця, спираючись на нові докази. Але ці докази підсовує сам Вес Крейвен, насміхаючись над аудиторією. Вам не вгадати, хто вбивця. Це ви дізнаєтесь лише у фіналі фільму.
Що ще крутіше, друга і третя частина також вийшли дуже сильними, не гіршими за перший фільм. І це при тому, що Крейвен стібався ще й з приводу “сиквела горор-фільму” та “трилогій жахів”. Загалом, іронія та майстерність сплелися воєдино у цій кривавій сазі, яка однозначно рекомендується до перегляду. Через десять років було знято і четвертий фільм, який також вартий уваги, а у 2022 році – п’ятий.
1408 (2007)
Якщо фільм за Стівеном Кінгом, то майже напевно це буде кіно напружене. Письменник вирішує розібратися в таємниці номера 1408 у Нью-Йорку. Туди не пускають нікого, оскільки з постояльцями відбуваються найстрашніші та найзагадковіші речі. Але у героя Джона К’юсака
саме такі місця і викликають інтерес, тому він не боїться ускладнень. А даремно.
У ролі керуючого готелем – Семюел Л. Джексон.
Попутник (The Hitcher) 1986
Той випадок, коли фільм гарний не так історією, як образом злодія. Маніяка-вбивцю вкрай переконливо зіграв Рутгер Гауер. Випадковий попутник виявляється людиною, яку складно назвати врівноваженою, тому через якийсь час ваш спільний шлях вистелений трупами. Демонічна гра Гауера не дозволяє сподіватися на хепі-енд.
У 2007 році був знятий ремейк із ще одним виразним персонажем у ролі злодія – Шоном Біном. Але фільм не набув скільки-небудь помітної популярності.
Пам’ятай (Memento) 2000
Ще один сучасний титан режисури, кожен фільм якого – явище. Крістофер Нолан поставив “Пам’ятай” за розповіддю свого брата. Події у фільмі розгортаються у зворотний бік. І зроблено так через те, що головний герой (Гай Пірс) має проблеми з короткостроковою пам’яттю – він забуває те, що сталося буквально хвилину тому. Жити із цим складно, ще складніше – шукати вбивцю дружини. Саме цим головний герой весь фільм займається.
Ефект метелика (The Butterfly Effect) 2004
Чи багато знайдеться людей, які вважають Ештона Кутчера серйозним актором? Навряд чи, і воно і зрозуміло: “Чувак, де моя тачка?” і “Дочка мого боса” не ставлять тебе в один ряд з Робертом Де Ніро. Проте хороші фільми у його фільмографії є, та й показати гру він теж часом може. Як, наприклад, у фільмі “Ефект метелика”. “Змах крил метелика на одному кінці світу може викликати ураган на іншому” – саме на такому принципі побудовані події в цій картині. Герой Кутчера отримує можливість змінювати події минулого, щоби впливати на сьогодення. Ось тільки коли ти змінюєш щось одне, ти обов’язково зачепиш і щось інше. І твоє сьогодення може змінитись абсолютно непередбачуваним чином. Це також одна з хороших ролей для Емі Смарт, у якої, незважаючи на певний талант, кар’єра вдалими фільмами не рясніє.
Мовчання ягнят (The Silence of the Lambs) 1991
Оскари для Ентоні Гопкінса та Джоді Фостер, а також статуетки режисерові Джонатану Деммі, сценаристам та продюсерам за найкращий фільм (загалом 5 головних Оскарів – так звана “Велика п’ятірка”). Легендарний образ доктора-маніяка-інтелектуала Ганнібала Лектера, який перебуває у камері в особливих умовах стеження. До нього відправляють Кларису Старлінг, яка ще тільки проходить навчання в академії ФБР, щоб один психопат-вбивця допоміг з розшуками іншого психопата-вбивці – “Буффало Білла”, що здирає шкіру зі своїх убитих жертв. Можливо, колишній психіатр допоможе Кларисі, а може, він доконає її своїми іграми зі свідомістю, в процесі яких молодому агенту доводиться занурюватися у своє непросте минуле.
Похмурий, важкий фільм, психологія та розумова напруга у кожній сцені. Незважаючи на те, що відверто жорстоких кадрів у фільмі не так багато, він непростий для перегляду. Але рекомендується до обов’язкового перегляду.
Червоний дракон (Red Dragon) 2002
Приквел “Мовчання ягнят”. У цьому фільмі спіймали Ганнібала Лектера (на самому початку фільму), а потім використовували так само, як і в “Мовчанні ягнят” – агент ФБР прийшов до вбивці-людожера за порадою, щоб зловити іншого маніяка. Агента, який знешкодив Лектера, грає Едвард Нортон. У ролі Лектера, як і раніше, Ентоні Гопкінс, також у фільмі зайняті Гарві Кейтель, Філіп Сеймур Гоффман, Рейф Файнс, Емілі Вотсон, Мері-Луїз Паркер.
Безсумнівно, приквел поступається оригінальному фільму. Тим не менш, це трилер виняткової сили та напруги. У “Мовчання ягнят” є також сиквел – “Ганнібал”. Його поставив не хто-небудь, а сам Рідлі Скотт, у ролі Лектера – Гопкінс, у ролі Клариси – Джуліанна Мур, також у фільмі зайняті Рей Ліотта і абсолютно невпізнанний Ґері Олдмен. Якщо складати топ із цих трьох фільмів, то “Ганнібал” залишиться позаду “Мовчання ягнят” та “Червоного дракона”, однак також рекомендується до перегляду.
Зодіак (Zodiac) 2007
Девід Фінчер у якості режисера, Джейк Джилленгол, Хлоя Севіньї та частина команди “Месників” – Роберт Дауні-молодший та Марк Руффало. Фільм за реальними подіями – пошуки серійного вбивці на прізвисько “Зодіак”, які вимотують слідчих та журналістів чи не більше, ніж самих жертв. Довгий, тривожний та дуже цікавий фільм із ретельним опрацюванням деталей і прекрасними акторами. Окремо приємно подивитись на Дауні не в блокбастері.
Загублена (Gone Girl) 2014
З урахуванням моди на фільми за коміксами та перезапуски популярних у минулому франшиз, поява таких трилерів у наш час не може не тішити. Навряд чи фільм міг стати поганим, адже його режисером виступив Девід Фінчер (так, його багато в цьому списку). Історія за книгою, в якій чоловік шукає зниклу дружину. Їхні стосунки пройшли всі стадії від першої закоханості та романтичного періоду до суворих побутових буднів. Слідство знаходить щоденник дружини, в якому ця еволюція описується, і все тепер уже здається не таким, як на перший погляд.
Відмінно закручений сюжет, переконлива акторська гра Бена Аффлека та Розамунд Пайк. Яскрава поява Ніла Патріка Гарріса. Шикарне кіно, що однозначно рекомендується до перегляду, один з найкращих фільмів 2014 року.
Гра (The Game) 1997
І знову Девід Фінчер. Герой Майкла Дугласа багатий і успішний, але, як це часто буває, чогось у житті не вистачає. Герой Шона Пенна пропонує йому взяти участь у грі, яку організовує компанія, послугами якої користувався раніше. Те, що починається як гра, змінить життя героя Дугласа назавжди.
Машиніст (The Machinist) 2004
Той самий фільм, заради якого Крістіан Бейл скинув стільки ваги, що став схожим на в’язня концтабору. Режисер Бред Андерсон. Також у ролях зайняті Дженніфер Джейсон Лі та Майкл Айронсайд.
Головний герой не спить вже цілий рік. Через безсоння він виснажений фізично та морально. Але життя не заспокоюється і підсовує йому нові сюрпризи. Близькі друзі зраджують, і починає здаватися, що він божеволіє. Що стоїть за цими випробуваннями і як з ними впоратися? Похмурий і дуже захоплюючий трилер.
Ребекка (Rebecca) 1940
Не згадати про роботи Альфреда Гічкока у статті про трилери просто неможливо. Тому ми напишемо поспіль про шість.
“Ребекка” – фільм 1940-го року з Лоуренсом Олів’є та Джоан Фонтейн. Два Оскара, включаючи кращий фільм. Літературна основа від Дафни Дюмор’є, яка написала і “Птахи”. Герой Олів’є одружується повторно після смерті дружини. Він привозить дівчину до свого особняка, де все просякнуте спогадами про Ребекку. Економка також віддана своїй колишній господині. І чим далі, тим більше життя молодої дружини перетворюється на пекло.
Незнайомці в потягу (Strangers on a Train) 1951
“Ви вб’єте мого батька, а я – вашу дружину”. Таку несподівану пропозицію від незнайомця в поїзді отримує зірка тенісного корту після короткої розмови. Ідеальне вбивство? Ми з вами розуміємо, що ідеального вбивства не буває навіть у кіно. Після спроби його скоїти головні герої опиняються у ще більш скрутних ситуаціях, ніж до того.
Вікно у двір (Rear Window) 1954
Джеймс Стюарт у головній ролі. Класична тепер уже стрічка про фотографа, який через перелом змушений сидіти вдома та спостерігати за вікнами будинку свого двору. Підглядаючи то за самотніми дівчатами, то за сімейними парами, він раптово виявляє, що в одній із квартир, ймовірно, сталося вбивство. Проблема тільки в тому, що ніхто фотографу не вірить, а сам він не може встати зі свого крісла, щоб розібратися в тому, що відбувається.
Запаморочення (Vertigo) 1958
Спочатку детектив звільняється зі служби та проходить терапію через смерть свого напарника – той зривається з висотної будівлі. Потім страхи знову повертаються до нього, тому що він зустрічає загадкову жінку, ніяк з ним, начебто, не пов’язану, яку він тепер не може покинути. Сильна історія із масою психологічних і навіть психоделічних моментів.
На північ через північний захід (North by Northwest) 1959
Шпигунські історії завжди приваблювали глядача. Але коли за шпигуна приймають людину, яка не є шпигуном, і починають за нею полювання, це ще цікавіше. Щоправда, тепер життя цього “шпигуна” у небезпеці, але й напруги набагато більше під час перегляду.
У головній ролі еталонний красень 50-60-х – Кері Грант. До певної міри це навіть вважається прообразом Бонда від Гічкока.
Птахи (The Birds) 1963
Знову стрічка за твором Дафни Дюмор’є, знову класика і неймовірна напруга до самого фіналу. На відміну від більшості трилерів Гічкока, тут є ще й фантастична складова. Почасти це також горор, нехай і не такий агресивний як сучасні (хоча страху від нього не менше). Цього разу звичайній дівчині із Сан-Франциско створюють проблеми не інтриги оточуючих і не шпигуни спецслужб, а звичайнісінькі птахи. Які, втім, надто агресивно налаштовані – вони атакують людей, користуючись чисельною перевагою, і втекти від них не так просто.
Не озирайся (Ne te retourne pas) 2009
Коли твоє життя раптово обертається низкою ілюзій і страхів, коли звичні речі та явища перетворюються на ряд незрозумілих подій та образів, коли найрідніші люди вважають, що в тебе не все гаразд із психікою, тоді залишається або змиритися і спостерігати повну зміну свого світу, або спробувати розібратися, у чому справа. Цим і займається героїня Софі Марсо, оскільки все стає надто серйозним: крім того, що чоловік та рідні стають незнайомими людьми, її власне обличчя починає перетворюватися на обличчя іншої жінки.
Крім французької красуні Софі Марсо, у фільмі також зайнята італійська красуня Моніка Беллуччі. Тому фільм не тільки лякає, але й переповнений гарними жінками.
Пастка (Get Out) 2017
Дебютна режисерська робота вже згадуваного вище Джордана Піла, яка відразу звернула на нього увагу і глядачів, і професіоналів кіно. Цей фільм також став потужним поштовхом для кар’єри молодого актора Денієла Калуя, який пізніше отримав Оскар за “Іуда і чорний месія”.
Юний афроамериканець зустрічається з білою дівчиною. Він періодично стикається з проблемами сприйняття таких відносин суспільством, але його дівчина поводиться як янгол: вона все розуміє, завжди підтримає, та й взагалі, справді кохає хлопця. Вони разом їдуть знайомитися з її батьками, які також адекватно сприймають ситуацію. От тільки гості в їхньому домі поводяться вкрай дивно. Через деякий час хлопець розуміє, що всі від нього щось приховують – у нього виникає відчуття, що все, що відбувається, одна велетенська пастка…
Читайте також:
Найкращі детективні серіали всіх часів
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
