Найкращі фільми про війну

Найкращі фільми про війни усіх часів

Перша та Друга світові, війна України з росією, війни США у В’єтнамі та Іраку, війни у Африці, Азії, війни античності, середніх віків, Нового часу та інші війни у світовому та українському кінематографі

Хороші фільми про війну можуть бути різних жанрів, різних форматів та про різні часи, але вони завжди доносять одну й ту саму думку: війна – це погано. Гинуть люди, в тому числі мирні жителі, діти, зовсім молоді хлопці й дівчата. Руйнуються цілі міста, знищується інфраструктура, яку потім потрібно буде відбудовувати роками. А перемога ніколи не може сприйматися з піднесенням та ейфорією – надто важкі втрати потрібно перенести, надто багато жертв, надто дорога ціна (звісно, якщо мова йде не про росію, населення якої може з захопленням згадувати колишню перемогу попередніх поколінь десятиліттями, незважаючи на кількість жертв у десятки мільйонів, щоб вибудовувати на цьому людожерну ідеологію для розв’язування нових війн).

Війна – це погано. Тому усі фільми цієї добірки, про яку б війну вони не розповідали, знов і знов будуть підводити до цієї думки. Звісно, принаймні частині з країн доводиться вступати у протистояння не з власної волі. Коли агресивний сусід, який уявляє себе могутньою імперією та другою армією світу, вторгається на твою територію, вбиває жінок та дітей, бомбардує пологові будинки, школи та дітсадки, вже ніколи розмірковувати про те, наскільки погана річ ця війна. Ти вимушений боронити власну державу. Так само бувають часи, коли доводиться боронити власну незалежність, свободу, права. Але ніколи мудрий народ не стане радіти війні та казати про те, що може повторити її. Розумні люди кажуть “ніколи знову”.

Ще один загальний підсумок майже будь-якої великої війни – імперії припиняються своє існування. Усі перемоги тривають до пори до часу, а потім кривава машина стає надто важкою та розвалюється під тиском ззовні та зсередини. Так було вже багато разів, так знову буде з росією. Ця жалюгідна країна припинить своє існування у тому вигляді, у якому ми звикли її бачити. І десятиліттями буде продовжувати сплачувати репарації, не дивлячись на те, що власна її економіка буде відкинута до часів позаминулого століття.

Для цієї статті ми зібрали найкращі воєнні фільми, які систематизували за такими категоріями:

• Друга світова війна
• Перша світова війна
• війна України з росією
• війна США у В’єтнамі
• війна США в Іраку
• війни у Африці
• війни в Азії
• війни середніх віків
• війни Нового часу
• війни античності

Всередині кожної категорії ми ранжували фільми за роком створення.

Які фільми ми підбирали як фільми про війну:

• війна є центральним елементом історії фільму (наприклад, “Таксист” розповідає про те, як людина намагається впоратися з посттравматичним синдромом після війни, але власне війна до кадру не потрапляє, тому цей фільм ми залишаємо для інших статей)
• війна справжня, не фантастична (тобто “Троя” або “Володар перснів” до статті не потрапляють). Єдиним виключенням є фільми з узагальненням війни у певній частині світу без позначення конкретної війни (наприклад, “Безрідні звірі”, де фігурує одна з країн Західної Афріки, проте не вказується, яка саме).
• також розглядається саме війна, а не окремі військові заходи (тому, наприклад, фільм “Тридцять хвилин по півночі” про ліквідацію бен Ладена не буде частиною цієї статті)
• події можуть бути як біографічними (тобто, фільм може бути знято за реальними подіями), так і вигаданими (але знову-таки, в рамках існуючої війни)
• жанр не має значення – це може бути як воєнна драма, так і трагічний фарс
• при цьому це лише художні фільми – документальні стрічки та серіали у цій добірці не розглядаються (про це ми напишемо окремі статті)

Стаття буде постійно оновлюватися (в тому числі, буде додано нові категорії).

Отже, kinowar.com презентує статтю про найкращі фільми про війну.

Рекламні надходження у воєнний час скоротилися до нуля, тому якщо ви зможете підтримати проект, ми будемо вам дуже вдячні: допомогти редакції

Фільми про Другу світову війну

Друга світова війна (1 вересня 1939 – 2 вересня 1945 року)

Причини початку: політичні суперечності, породжені недосконалою Версальською системою (правила, встановлені странами-переможцями Першої світової війни) та агресивна експансіоністська політика нацистської Німеччини, Японської імперії та Італії

Учасники: понад 60 країн, найбільші – СРСР, Великобританія, США, Франція з одного боку, Німеччина, Японія, Італія з іншого боку

Початок: 1 вересня 1939 року гітлерівські війська вторглися в Польщу. 3 вересня Велика Британія та Франція оголосили Німеччині війну. 

Закінчення війни: 8 травня керівництво Вермахту підписало Акт про беззастережну капітуляцію. Акт про капітуляцію Японії підписали 2 вересня 1945 року.

Кількість жертв: приблизно 60 млн осіб

Про найбільшу в історії війну створено найбільшу кількість художніх фільмів. Не дивно, що саме ця секція нашої статті найбільша. Не дивлячись на стереотип радянської пропаганди про те, що сили Союзників не надто допомогли СРСР у війні, саме другий фронт у спільній війні з нацистською Німечиною створив те сумарне навантаження на нацистів, яке було надто великим для їх армії. Жертв було багато і в США, і в Британії, і в інших країн, а тому за останні 75 років маємо дуже багато американських, британських, французьких стрічок про Другу світову, а також погляд на воєнні події з боку Японії та Німеччини. Інколи сценаристи та режисери цих країн об’єднувалися, щоб показати повну картину події тієї жахливої війни. Найкращі з цих фільмів про Другу світову війну ми наводимо нижче.

Міст через річку Квай (The Bridge on the River Kwai) 1957

Режисер Девід Лін
Автори сценарію П’єр Буль, Карл Форман, Майкл Вілсон
Оператор Джек Гілдярд
У головних ролях: Алек Гіннесс, Вільям Голден, Сессю Хаякава, Джеймс Дональд

Під час Другої світової війни загін британських військовополонених потрапляє до табору японців у Бірмі. Англійцями командує підполковник Ніколсон, який вважає, що оскільки його підлеглі здалися в полон за наказом командування (наймасштабніша капітуляція британських військ в історії після битви за Сингапур), то вони фактично знаходяться на службі. Тому дисципліна залізна, а думки про втечу заборонені – це дезертирство.

Спочатку підполковник вимагає відношення до своїх людей з боку японців в рамках усіх правових конвенцій, що отримує жорсткі контрзаходи з боку керівника табору. Але потім ситуація стає ще більш важкою та сюреалістичною: підполковник укладає угоду з японським керманичем, за якою він погоджується побудувати міст у необхідний термін, за умови, якщо командувати англійськими солдатами будуть англійські офіцери. Шалене будівництво вичавлює залишки енергії з полонених, але Ніколсон фактично стає диктатором у своїй зоні відповідальності. Він дотримується правил та уставу будь-якою ціною, забуваючи про те, що на війні людське життя все ще є першим пріоритетом, навіть якщо ти переймаєшся якимись високими ідеалами.

 

Найдовший день (The Longest Day) 1962

Режисер Кен Аннакін (британські сцени), Ендрю Мартон (американські сцени), Ґерд Освальд (французькі і парашутні сцени в Сент-Мер-Егліз), Бернгард Вікі (німецькі сцени), Дерріл Занук (декілька інтер’єрних сцен)
Автори сценарію Корнеліус Раян, Ромен Гарі, Джеймс Джонс, Девід Пурсолл, Ноел Ковард і Джек Седдон
Оператори Жан Бурген, Вальтер Воттіц
У головних ролях: Джон Вейн, Роберт Мітчем, Генрі Фонда, Річард Бертон, Шон Коннері, Андре Бурвіль, Род Стайгер, Роберт Вагнер, Пол Анка, Річард Беймер, Мел Феррер, Джефрі Гантер, Сел Мінео, Родді Макдовелл, Пітер Лоуфорд, Річард Тодд

Якщо ви дивилися фільм “Врятувати рядового Раяна”, то ви розумієте, про яку саме операцію йде мова, коли чуєте «День Д» або «висадка у Нормандії» (ви можете знати про це і без перегляду стрічки Стівена Спілберга, але оскільки ми все ж сайт про кіно, то апелюємо до витворів кіномистецтва). Фільм розповідає про три етапи операції, від підготовки висадки до переміщення армади через Ла-Манш і, нарешті, штурма пляжів Нормандії. Оскільки це операція союзників, то актори та режисери для кожного з сегментів були задіяні з відповідних країн – британські, американські, французькі сцени союзників, а також сцени, які показували події з німецького боку (деякі сцени, втім, були видалені).

Фільм створено на основі однойменного роману Корнеліуса Раяна (він став і сценаристом стрічки). Він збирав багато інтерв’ю очевидців операції. Для максимального наближення до подій 1944 року фільму зйомки проводилися у тих місцях і при тій погоді, де її проводили. Головні персонажі стрічки також мають реальних історичних прототипів. На виході світ отримав трьохгодинне достовірне воєнне полотно за найкращими британськими (Річард Бертон, Шон Коннері), американськими (Джон Вейн, Роберт Мітчем, Генрі Фонда) та французькими (Андре Бурвіль, Крістіан Маркан) акторами того часу.

 

Куди залітають тільки орли (Where Eagles Dare) 1968

Режисер Браян Дж. Гаттон
Автор сценарію Алістер Маклін
Оператор Артур Іббетсон
У головних ролях: Річард Бартон, Клінт Іствуд, Мері Юр, Патрік Ваймарк, Майкл Гордерн

Ще одне спільне виробництво – Великобританія та США. Військова операція, про яку розповідає фільм, також спільна. Американського генерала беруть в полон німецькі війська. Він мав виконати надважливу місію по переговорам щодо відкриття другого фронту боротьби з нацистами. Група американських та британських спецназівців, перевдягнених у німецьких десантників, повинні здійснити висадку з парашутами над замком Адлер, який є штабом гірничо-стрілецької дивізії «Едельвейс». Замок розташовано високо у горах, дібратися до нього можна лише канатною дорогою – саме звідси назва фільму. Операція ускладнюється, коли з’ясовується, що у групі є зрадник.

Фільм є вдалим екшном на базі історичних подій – над бойовими сценами працювало декілька спеціалістів-каскадерів, що дозволило вивести їх на потужний рівень реалістичності. У головних ролях дві суперзірки того часу – британець Річард Бартон та американець Клінт Іствуд.

 

Армія тіней (L’armee des ombres) 1969

Режисер Жан-П’єр Мельвіль
Автор сценарію Жан-П’єр Мельвіль
Оператор П’єр Ломм
У головних ролях: Ліно Вентура, Симона Синьйоре, Жан-П’єр Кассель, Поль Меріс

Один із поширених військових стереотипів – французька армія не вміє чинити опору та швидко здається у полон. Важко сперечатися, адже не дивлячись на двомільйонну армію та більше трьох тисяч танків Франції, Французька кампанія німців тривала лише шість тижнів та закінчилася капітуляцією французьких генералів, територія країни відійшла німцям, а утримувати німецьких солдат повинні були, знову-таки, французи. Тим не менш, це не означає, що у Франції не було людей сміливих та ладних чинити опір нацистам. “Армія тіней” – це назва французького опору, який набув міжнародного розміру та вів партизанську війну проти нацистської Німеччини.

Сили опору були не надто великими, до того ж німці постійно готували контроперації. Про зусилля однієї з таких груп і розповідає фільм – людям, які опинились у воєнний час в окупованій нацистами країні, доводиться приймати непрості рішення, у тому числі жертвувати близькими, або наражати їх на серйозну небезпеку. Навряд чи подібні рішення могли бути прийняті у мирний час, але життя цих жінок та чоловіків змінилося радикальним чином.

Стрічка одного з найвідоміших французьких режисерів Жан-П’єра Мельвіля є своєрідним докором власній нації, яка доволі легко допустила Гітлера у країну. У той же час, він шанує тих мужніх французів, які спромоглися знайти в собі сили протистояти ворогу. У головних ролях легендарні французькі актори Ліно Вентура та Симона Синьйоре, а також батько Венсана Касселя, Жан-П’єр Кассель.

 

Тора! Тора! Тора! (Tora! Tora! Tora!) 1970

Режисери Річард Флейшер, Кіндзі Фукасаку
Автор сценарію Ларрі Форрестер
Оператор Чарльз Ф. Вілер
У головних ролях: Мартін Болсам, Джозеф Коттен, Джейсон Робардс, Джеймс Вітмор, Е. Г. Маршалл, Со Ямамура, Ейдзіро Тоно, Тацуя Міхасі 

Цей фільм – це погляд на те, що відбувалося у Перл-Гарборі у 1941 році з двох боків, японського та американського. Для того, щоб достовірність була максимальною, над стрічкою працювали дві команди, з Японії та США. Два режисери, дві знімальні групи (звісно, японці грають японців, американці грають американців). З японського боку режисером спочатку виступав великий Акіра Куросава, проте після досить довгого періоду зйомок він покинув проект. Не дивлячись на організаційні негаразди, творцям фільму вдалося створити масштабне та цікаве полотно, яке виглядає настільки реалістично, що багато кадрів з нього пізніше використовували як “документальні”. Для збільшення достовірності з обох боків працювали військові консультанти, а з точки зору знімального процесу було максимальне сприяння з боку міноборони, тому техніка, яка використана для зйомок, це справжні винищувачі та авіаносці часів Другої світової.

За сюжетом американське командування попереджено про напад, який планують японці, проте вони не вірять в те, що така зухвала атака можлива. Тому ранок 7 грудня стає спражнім шоком та ударом по впевненості збройних сил США. Японська авіація завдає потужного удару (власне, “Тора! Тора! Тора!” (у перекладі “Тигр! Тигр! Тигр!”) – це сигнал для початку атаки) по військовом флоту американців. Але ейфорія від швидкого успіху триває не надто довго: офіцери та генерали Японії швидко розуміють, якою страшною буде відсіч враженої американської армії. Водночас масштабне видовищне (незважаючи на пів століття, яке минуло) батальне полотнище і серйозна драма, виконана зірковими акторами того часу.

 

Помаранчевий солдат (Soldaat van Oranje) 1977

Режисер Пол Верговен
Автори сценарію Пол Верговен, Герард Сутеман, Кес Холирхок
Оператор Йост Вакано
У головних ролях: Рутгер Гауер, Ерун Краббе, Едвард Фокс

Радянська пропаганда завжди була зосереджена на ролі СРСР у Другій світовій. російська пропаганда, годі й казати, стала повноправною спадкоємицею радянських наративів. Окрім радянського солдата, здається, участі у війні не брав ніхто; ленд-ліз іноді згадується як якась невелика допомога від американців з харчуванням; щодо інших фронтів, то британці та американці ще іноді присутні на радарах російсько-радянських пропагандистів, а інші європейські країни ігноруються за принципом “радянська армія понесла найбільші втрати”. Чому саме СРСР поніс такі втрати, ми можемо бачити і зараз, коли “друга армія у світі” бездарно втрачає власних бійців сотнями через неграмотне командування та повне знецінення життя власних солдатів. А от щодо участі інших країн Європи у Другій світовій, також можна впевнитися в тому, що радянська пропаганда завжди існувала в окремій альтернативній реальності – а насправді, багато держав понесли суттєви втрати в часи опору нацистській Німеччині.

Пол Верговен відомий за культовими стрічками “Основний інстинкт”, “Шоугьолз”, “Плоть і кров”, “Згадати все”. Але до голівудського етапу кар’єри він встиг багато зняти в рідній Голландії. Одна з найвідоміших його картин того часу – історія окупації Нідерландів нацистами під назвою “Помаранчевий солдат”, також відома як “Солдати королеви”. Четверо друзів-студентів опиняються перед вибором, чинити опір чи співпрацювати з німцями. Кожен з них обирає свій шлях, тому доля неминуче виводить колишніх приятелів одне на одного. У цьому довгому та детальному фільмі одну з перших своїх ролей зіграв Рутгер Гауер.

 

Міст надто далеко (A Bridge Too Far) 1977

Режисер Річард Аттенборо
Автор сценарію Вільям Голдмен
Оператор Джефрі Ансворт
У головних ролях: Дірк Богард, Джеймс Каан, Майкл Кейн, Шон Коннері, Ентоні Гопкінс, Джин Гекмен, Лоуренс Олів’є, Роберт Редфорд, Максиміліан Шелл

Надпотужний акторський склад у фільмі легендарного британського режисера Річарда Аттенборо. Усі знають висадку в Нормандії, але набагато менше людей чуло про «Маркет гарден» або Голландську операцію. Задум її був у наступі на північ в обхід «Лінії Зігфрида», на якій закріпилися німецькі війська після поразки у Нормандії, та захопленні силами десанта декількох мостів через Маас, Ваал та Нижній Рейн; паралельно основні війська повинні були наступати на Ейндховен, Неймеген і Арнем. Але через декілька помилок при плануванні та погану погоду 1-ша повітрянодесантна дивізія Великобританії захопила той самий “міст надто далеко” від основних сил союзників, що надто ускладнило її положення та призвело до трагічних наслідків.

Критики відзначали реалістичне відтворення військових подій завдяки консультантам, сценаристам та режисеру. Декілька консультантів були безпосередніми учасниками операції. Також для створення належного рівня картини висадки десанту було задіяно близько 100 каскадерів.

 

Підводний човен (Das Boot) 1981

Режисер Вольфганг Петерсен
Автор сценарію Вольфганг Петерсен
Оператор Йост Вакано
У головних ролях: Юрген Прохнов, Герберт Гренмайер, Клаус Веннеман, Губертус Бенгш, Мартін Семмельроге, Бернд Таубер, Отто Зандер

Один з найвидатніших німецьких фільмів усіх часів та один з найбільш реалістичних зразків того, що взагалі знято про Другу світову (звісно, з точки зору глядача та критики, адже автор книги, за якою було поставлено стрічку, Лотар-Гюнтер Бухайм, висловлював незадоволення тим, як на догоду видовищності постраждала реалістичніть; він навіть казав, що режисер зробив щось середнє між голівудським бойовиком та пропагандистською кінохронікою). Письменник має право на коментар, втім, якщо ви ще не дивилися цей фільм і після перегляду порівняєте з такими голівудськими воєнними бойовиками як, скажімо, “Перл-Гарбор” чи “Мідвей”, то мабуть здивуєтесь такій прискіпливості автора. Ця стрічка аж ніяк не виглядає розважальним кіно, для сучасного глядача сцени морських баталій будуть досить тягучими, а загальний розвиток сюжету взагалі не надто легкий для сприйняття (особливо у повній версії фільму, яка сягає п’яти годин). Проте, саме повну версію ми рекомендуємо до перегляду, не дивлячись на все, що ми написали вище про нелегкість сприйняття та тягучість бойових сцен – так, це кіно, яке потребує підготовки та настрою для перегляду, але якщо ви виділите час та будете готові для занурення у це дійство, воно буде того варте.

Щодо критики письменника з приводу пропагандистської компоненти та ремістифікації і прославлення нацистських військ, то цього також не спостерігається. Фільм розповідає про бойовий похід німецького підводного човна U-96 під час Другої світової війни (тобто, власне, показує війну з погляду нацистської армії). Але тут немає створення героїчного образу німецького солдата чи офіцера, не намагаються оспівувати стратегічну чи тактичну грамотність командування. Більш того, командир корабля із незадоволенням сприймає риторику Геббельса по радіо (у нього навіть виникає конфлікт із першим помічником з цього приводу), а в процесі виконання завдання по перебазуванню на італійську базу екіпаж та капітан поступово розуміють усю марність їх зусиль. Антивоєнний посил письменника зчитується у повному обсязі, але зрозуміло, що у кожного своє сприйняття – та й часто ви бачили авторів, які були задоволені екранізацією їх творів, навіть коли ці фільми ставали культовою класикою?

Окремо відзначимо видатну музику Клауса Дольдінгера. Але ще одна перевага шедевру Петерсена в тому, що музикою не супроводжують будь-які дії без винятку. У фільмі багато тиші або звуків самого човна, на відміну від стандартного екшну (у тому числі і воєнного), до якого ми звикли. І це допомагає створити унікальну атмосферу присутності, хоча нікому не побажаємо бути присутніми на підводному човні у момент атаки.

 

Могила світлячків (火垂るの墓, Grave of the Fireflies) 1988

Режисер Ісао Такахата
Автор сценарію Ісао Такахата
Оператор Нобуо Кояма

Нехай вас не бентежить формат анімаційного фільма (а для тих, хто не надто знайомий з японською анімацією, нехай вас не бентежать стереотипи про японські аніме) – японці майстерно виконують свою справу, а коли формат стрічки не розважальний, то в змозі створити справді трагічну розповідь. “Могила світлячків” – потужне антивоєнне висловлювання, яке розповідає історію двох дітей у японському місті Кобе у часи закінчення Другої світової. Їх мати загинула під час бомбардування напалмом, батько служить у імператорському флоті Японії та перебуває на війні, зв’язку з ним немає. Діти залишаються на самоті та відчайдушно намагаються вижити, не маючи грошей для того, щоб купити собі їжу. Їм доводиться красти, але їх ловлять та б’ють. Недоїдання та хвороби стають постійними супутниками долі дітей, і оскільки це не голівудська стрічка, чекати на щасливий фінал тут марно…

Фільм створено на базі частково автобіографічної книги Акіюкі Носака, його родина також значно постраждала під час війни, загинули майже усі близькі. Книга та анімаційний фільм увійшли до шкільної програми в Японії, а пізніше також було знято дві ігрові версії стрічки.

 

Список Шиндлера (Schindler’s List) 1993

Режисер Стівен Спілберг
Автор сценарію Стівен Зейлліан
Оператор Януш Камінскі
У головних ролях: Ліам Нісон, Бен Кінгслі, Рейф Файнз, Ембет Девідс, Каролін Гудал, Джонатан Сегал

Чи не найвідоміший фільм з усього списка. Стівен Спілберг глибоко поринув в історію своїх предків та єврейського народу загалом ще в 80-ті роки, а в 90-х створив біографічну історію людини, яка поставила порятунок людського життя вище за усе інше. Вислів на каблучці, яку Іцхак Штерн (Бен Кінгслі) подарує Оскару Шиндлеру (Ліам Нісон) в фіналі фільму, «Хто рятує одне життя — рятує весь світ», підсумовує усі ті зусилля, які доклав бізнесмен. Під виглядом кваліфікованих робітників для власної фабрики він зберігає у безпеці сотні євреїв. “Список Шиндлера” де-факто означає можливість вижити у часи Голокосту. Сам Шиндлер не відразу усвідомив можливість та необхідність такого порятунку для людей. Але еволюція його відношення до ситуації прискорювалася по мірі того, як він продовжував стикатися з прикладами масових знущань над євреями. Обережно, але невпинно він здобував довіру офіцерських чинів нацистів, підкуповував їх та формував свій список.

У кожного є та сцена, яка його найбільше вразила у фільмі. Навіть якщо глядач до перегляду бачив документальні стрічки про Голокост, складно не відчувати жах перед подіями, які відбувалися ще декілька десятиліть тому у Європі. Складно було уявити, що в 21 столітті щось подібне може повторитися. Але скажений диктатор путін та його безвільний дурний народ спромоглися перевершити найстрашніші уявлення про те, до якого стану може дійти людина, якщо достатньо промити ій мізки пропагандою та вкласти в руки зброю.

 

Англійський пацієнт (The English Patient) 1996

Режисер Ентоні Мінгелла
Автори сценарію Ентоні Мінгелла, Майкл Ондатже
Оператор Джон Сіл
У головних ролях: Рейф Файнс, Жульєт Бінош, Віллем Дефо, Крістін Скотт Томас

Мабуть, перед кожним режисером, який планує зняти кіно про війну, постає дилема: приділити більше уваги історії однієї людини, її тривог та страждань, і таким чином бути ближчим та зрозумілішим для глядача, або зосередитися на більш загальній картині війни, зробивши свій твір куди більш трагічним, проте віддалившись від масового глядача. У випадку “Англійського пацієнта” війна перебуває десь на задньому плані, вона необхідна для контексту, проте в її глибину не надто занурюються. На першому плані вирують любовні пристрасті (і це не докір автору, це лише констатація факту).

До італійської лікарні потрапляє пацієнт, обличчя якого спотворене вогнем. Він не памятає, хто він та яким чином опинився у літаку, який було підбито. Паралельно у ту саму лікарню потрапляє канадець, який продовжує шукати людину, через яку він зазнав тортур та яка здала його агентурну мережу німцям. Пацієнт, якого всі називають “англійським”, поступово відновлює події власного життя у пам’яті та ділиться ними з молодою медсестрою, яка вирішує залишитися з хворим до моменту його невідворотної смерті. Історія його шаленого та прекрасного кохання до заміжньої жінки перетинається з провалом агентурної антифашистської мережі в Північній Африці.

 

Врятувати рядового Раяна (Saving Private Ryan) 1998

Режисер Стівен Спілберг
Автори сценарію Роберт Родат
Оператор Януш Камінський
У головних ролях: Том Генкс, Метт Деймон, Том Сайзмор, Баррі Пеппер, Джеремі Девіс, Він Дізель, Адам Голдберг, Джованні Рібізі, Денніс Фаріна, Тед Денсон, Едвард Бернс, Харв Преснелл, Браян Кренстон, Натан Філліон, Пол Джаматті, Ендрю Скотт

Стівен Спілберг знов, як і в “Списку Шиндлера”, розповідає про те, що людське життя – це найвища цінність, навіть якщо йдеться про життя лише однієї людини. Але цього разу він подає це питання іншим чином: чи варто ризикувати життям загону з декількох бійців заради єдиного солдата? Звісно, це не те питання, на яке є однозначна відповідь, навіть після перегляду картини. Цінність “Врятувати рядового Райана” саме в тому, що глядач вимушений це питання перед собою ставити. І якщо навіть з відповіддю на нього залишаются сумніви, точно зрозуміле вихідне послання: немає нічого ціннішого за людське життя.

Спілбергу вдається вирішити дилему, про яку ми писали вище у описі “Англійського пацієнта”: він одночасно приділяє увагу і історії окремих людей (загін солдат та офіцерів, які розшукують єдиного з чотирьох синів, який залишився живим на фронті, щоб відправити його додому до матері), і відображає жах того, що відбувалося при висадці союзних військ у Нормандії. Перші двадцять хвилин перед глядачем постає сцена висадки на Омаха Біч, в якій режисер без жодного жалю детально вивалює усі деталі кривавої м’ясорубки при спробі десанту зайняти узбережжя. Кількість вбитих та поранених та жорстокість вогневих ударів вражає навіть найбільш підготовленого глядача. Згодом історія стає більш точковою, але від того драматизм її не зменшується (як і небезпека для всіх учасників місії порятунку). Дуже реалістичний та навпрочуд психологічно глибокий фільм про Другу світову, який вже довгий час є взірцем для наступних поколінь режисерів та сценаристів.

 

Тонка червона лінія (The Thin Red Line) 1998

Режисер Терренс Малік
Автори сценарію Джеймс Джонс, Теренс Малік
Оператор Джон Толл
У головних ролях: Бен Чаплін, Джон Траволта, Шон Пенн, Нік Нолті, Вуді Гаррельсон, Джон К’юсак, Джеймс Кевізел

Перша робота режисера Терренса Маліка через 20 років перерви після свого другого фільму. Багато зіркових акторів мріяло взяти участь у проекті, але так до нього і не потрапили, адже акторський склад було плотно напаковано гучними іменами, навіть на другорядних ролях. Режисер декілька разів зупиняв роботу над сценарієм та повертався до неї через кілька років. Від задуму проекту до зйомок пройшло майже десять років, і якщо бути відвертими, не всі сприйняли новий фільм майстра належним чином (багато критиків вважають, що кар’єра Маліка розділилась на дві частини, до перерви і після, і що після цієї довгої перерви він вже ніколи не виходив на той рівень, який йому принесли його перші роботи – але є й альтернативні думки, як завжди).

Вигадана історія про американські війська під час битви за Гуадалканал (операція 1943 року на острові Гуадалканал колонії Британські Соломонові острови, протистояння сил Союзників на Японії). Для солдат у певний час операції перестає бути важливим, хто і за що воює. У кожного з них власні мотиви (для когось – перемога за будь-яку ціну, кар’єра та підвищення, для когось – виживання), а тому фінал їх подорожі абсолютно непередбачуваний. Вираз “тонка червона лінія” означає оборону з останніх сил.

 

Бункер (Der Untergang) 2004

Режисер Олівер Гіршбіґель
Автор сценарію Бернд Айхінґер
Оператор Райнер Клаусманн
У головних ролях: Бруно Ґанц, Александра Марія Лара, Корінна Гарфух, Ульріх Маттес, Юліане Келер, Томас Кречманн

Останні десять днів Гітлера. Берлін у оточенні, нацисти не можуть виконати жоден з наказів фюрера, боєприпасів стає все менше, особового складу також, усе рухається до неминучої поразки. Це розуміє навіть сам Гітлер, не дивлячись на маніакальну впевненість у власній правоті та винятковості. Фінал цієї історії всі знають, і стріка точно фіксує падіння у безодню, яке чекає і на Гітлера нашого часу – путіна.

Напевне путін вже розуміє, що йому залишилось зовсім небагато часу на власне правління. Він оточив себе генералами, які не в змозі дати йому чесну відповідь щодо того, який насправді стан його армії, аж допоки усі вони колективно не будуть приперті до стіни. І це повна копія з того, що відбувається у фільмі. З тією лише різницею, що ЗСУ не доведеться брати москву – путіна або вб’ють його власні генерали, або пошматує власний народ, коли їсти буде зовсім нічого. Втім, є й третя опція – та сама, що і у Гітлера – покінчити з собою. Але щось підказує, що навіть на це у путіна не вистачить сміливості.

 

Листи з Іодзіми (Letters from Iwo Jima) 2006

Режисер Клінт Іствуд
Автори сценарію Айріс Ямасіта, Пол Гаґґіс
Оператор Том Стерн
У головних ролях: Ватанабе Кен, Кадзунарі Ніномія, Цуйосі Іхара, Такеїті
Рьо Касе, Сідо Накамура, Хіросі Ватанабе, Такумі Бандо, Юкі Мацудзакі, Такасі Ямагучі, Ейдзіро Одзакі, Алан Сато, Нае Юкі, Нобумаса Сакагамі, Масасі Нагадої, Люк Еберл

Клінт Іствуд створив потужний диптих про протистояння США та Японії у Другій світовій, показавши війну з точки зору двох сторін, американської та японської. Японська версія розповідає про битву за Іодзіму, яка тривала у 1945 році на завершальній стадії Другої світової. Обороною командує генерал Курібаясі (Кен Ватанабе), який колись стажувався у Америці. Він використовує нестандартні підходи до військової справи, і все це, в купі з його минулим, викликає підозри та недовіру з боку офіцерів японської армії (потрібно також розуміти консервативні традиціоналістські підвалини японського суспільства). Паралельно також розвивається лінія простого солдата, який потерпає від безпосереднього керівництва на війні, до якої він був простим пекарем.

Оборона була організована настільки вдало, що це стало єдиною наземною операцією під час війни, де сили США втратили більше, ніж військо Японії. Втім, це не врятувало японців від трагічного фіналу. До речі, генерал Курібаясі вшановується як синтоїстьке божество в токійському Святилищі Ясукуні (в цьому святилищі вшановується понад двох мільйонів духів героїв, які поклали життя за державу та імператора у різноманітних війнах 19-го та 20-го століть).

 

Прапори наших батьків (Flags of Our Fathers) 2006

Режисер Клінт Іствуд
Автори сценарію Вільям Бройлес молодший, Пол Гаґґіс
Оператор Том Стерн
У головних ролях: Райан Філліпп, Джессі Бредфорд, Адам Біч, Джон Слеттері, Баррі Пеппер, Джеймі Белл, Роберт Патрік, Кріс Бауер, Ніл Макдонаф, Том Маккарті, Мелані Лінскі, Джозеф Кросс, Скотт Іствуд, Бенджамін Вокер, Лен Каріу, Джордж Гірн, Мері Бет Пейл, Джон Бенжамін Гіккі, Пол Вокер, Гарві Преснелл, Енн Давд, Бет Ґрант, Конні Рей, Девід Патрік Келлі, Джордж Ґріззард, Ґордон Клепп, Джейсон Ґрей-Стенфорд, Джон Політо, Джудіт Айві, Старк Сендс, Том Верік, В. Дж. Фостер

Американський погляд на протистояння з Японією показано у фільмі “Прапори наших батьків”. Коли американці взяли Іодзіму, шестеро бійців поставили прапор США на найвищій точці острова, вулкані Сурібаті (ви всі пам’ятаєте цей знімок, одну з найвідоміших фотографій Другої світової війни – і відповідний меморіал у Арлінгтоні, передмісті Вашингтона). Тепер ці хлопці – герої. Їх відкликають у США, де вони вирушають у комерційний тур, щоб отримати кошти від населення на подальше ведення війни (якщо ви слідкуєте за всесвітом Marvel, то можете пригадати, що те саме спочатку зробили з Капітаном Америка у “Капітан Америка: Перший месник”).

Так само як японські та американські реалії відрізняються у бік комерційності США, так і дві паралельні лінії фільму констрастують між собою: з одного боку, спогади про жорстокі події атаки на острів, з іншого – галаслива поїздка молодих хлопців з метою збирання грошей.

 

Спокута (Atonement) 2007

Режисер Джо Райт
Автор сценарію Крістофер Гемптон
Оператор Шеймус Мак-Гарві
У головних ролях: Кіра Найтлі, Джеймс Мак-Евой, Ванесса Редґрейв, Сірша Ронан

На стику особистої та військової драми – історія про англійську родину та сина її прислуги, відносини яких складаються трагічно, а коли з’являється шанс щось виправити, починається війна. Спочатку через помилкове звинувачення у згвалтуванні молодий хлопець Роббі (Джеймс Мак-Евой) потрапляє за грати. Потім, коли починається війна, його забирають до армії. Тим часом, дівчина, яка помилково його звинуватила ще у підлітковому віці, стає старшою та розуміє наслідки свого вчинку. Вона намагається спокутувати провину, працюючи у шпиталі і виконуючи усю брудну роботу. Її старша сестра (Кіра Найтлі), у яку був закоханий Роббі, нічого не хоче чути від неї. Йдуть роки, герої сходяться і розходяться, але на тлі війни завжди є трагічне передчуття.

У фільмі є масштабна сцена Дюнкерської евакуації, знята єдиним кадром – п’ять хвилин на березі, відзняті без склейок, які відверто вражають як опрацюванням декорацій та масовки, так і координацією руху усіх задіяних персонажів.

 

Хайтарма (Qaytarma) 2013

Режисер Ахтем Сеітаблаєв
Автор сценарію Микола Рибалка
Оператор Володимир Іванов
У головних ролях: Ахтем Сеітаблаєв, Олексій Горбунов, Андрій Мостренко, Усніє Халілова, Андрій Самінін, Микола Боклан, Юрій Цурило, Валерій Шитовалов, Леся Самаєва, Олексій Тритенко, Дмитро Суржиков, Дінара Аваз

Фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва вважається першим фільмом про депортацію кримських татар. За наказом Сталіна у травні 1944 року було скоєно один з багатьох злочинів тоталітарного радянського режиму – примусове насильницьке виселення кримських татар з їх їсторичної батьківщини, Криму. За офіційними даними у віддалені регіони СРСР було депортовано близько двохсот тисяч людей, за даними Національного руху кримських татар – більше 400 тисяч. Під час виселення та в перші роки після нього загинуло близько третини кримськотатарського народу.

Трагедію показано через історію льотчика-аса Амет-Хана Султана (реальна історична особистість, особисто збив 30 літаків ворога). Його відпустка у рідній Алупці співпадає з операцією НКВС з насильницької депортації кримських татар. Герою війни несподівано доводиться виборювати право для своїх рідних не залишати рідну землю у битві з країною, яку він сам захищав.

 

Лють (Fury) 2014

Режисер Девід Еєр
Автор сценарію Девід Еєр
Оператор Роман Васьянов
У головних ролях: Бред Пітт, Логан Лерман, Шая Лабаф, Майкл Пенья, Джон Бернтал

Заключна частина Другої світової, коли нацисти програють на усіх фронтах, але все ще чинять опір. Західний фронт, на якому армії союзників добивають ворога, вже розрізає Німеччину. Бред Пітт у ролі командира танка «Шерман», його досвідчені товарищі та новобранець, якого старші воїни намагаються швидко навчити тому, що відбувається на війні. Навчання жорстоке, але дієве. Втім, як відомо, найкращий вчитель – це життя, тому окрім уроків від досвідчених товарищів юнак отримає багато досвіду в процесі виконання бойових завдань.

Це класична драма окремих людей на війні. Взято невеликий епізод, не надто помітне завдання, військова рутина, повсякденне життя солдат та офіцерів у буденні дні Другої світової. Режисер не намагається окреслити картину подій на Західному фронті загалом, він відтворює почуття та переживання військових на прикладі одного екіпажу. Так, у цій стрічці присутній надто голівудський екшн та дещо гіперболізований драматизм, але нерв війни відчувається, психологія тих, хто вже давно на фронті та тільки прибув сюди, відчутно відрізняється. Зіткнення світів, цинічного досвіду та ідеалізованих уявлень про правила та справедливість – це, мабуть, головна ілюстрація того, як війна змінює людину у цій картині. Все інше – ефектні танкові бої, харизматичний Бред Пітт та героїзм команди у відповідальний момент – допоміжні елементи, а не сутність фільму.

 

Син Саула (Saul Fia) 2015

Режисер Ласло Немеш
Автори сценарію Ласло Немеш, Клара Роєр
Оператор Матяш Ерделі
У головних ролях: Геца Роріг, Левенте Молнар, Урс Рехн, Шандор Жотер, Тодд Шармон, Уве Лоер, Крістіан Гартінг, Каміль Добровольський

Дуже важке для перегляду кіно – венгерська стрічка, дебют режисера Ласло Немеша. Важке саме психологічно, адже від жахів концтабору делікатна робота режисера та оператора глядача оберігає. Про страшні подробиці того, що там відбувається, не важко здогадатись, але напряму камера цього не фіксує.

Головний персонаж, Саул, один із євреїв, що входить до зондеркоманди в Аушвіці – ув’язнених, які виконують частину підготовчих робіт до знищення людей в газових камерах, а потім спалюють їх тіла та одяг. Одного разу після газової камери виживає хлопець, але його вбиває нацист, дивуючись тому, що відбулося. Саулу здається, що цей хлопець – його син. Так це, чи ні, втратив він розум, чи контролює свідомість, не має значення. Він вирішує поховати хлопця згідно єврейських звичаїв та шукає для цього рабина. Паралельно інші євреї з зондеркоманди дізнаються, що їм також загрожує смерть у найближчі дні. Тому група людей починає планувати втечу, а Саул продовжує намагатися поховати сина належним чином.

 

З міркувань совісті (Hacksaw Ridge) 2016

Режисер Мел Гібсон
Автори сценарію Ендрю Найт, Роберт Шенккан, Рендалл Воллес
Оператор Саймон Дагган
У головних ролях: Ендрю Гарфілд, Вінс Вон, Сем Вортінгтон, Натаніель Бузолік, Тереза Палмер

Історія реального персонажу Другої світової Дезмонда Томаса Доса унікальна: він одночасно був переконаним пацифістом і не брав до рук зброї, і в той же час отримав Медаль Пошани за участь у бойових діях. Так, людина усвідомлено прийшла до армії, бо Дезмонд відчував, що не може не бути поруч з солдатами своєї Батьківщини у той скрутний час, проте ні глузування командування, ні жорстке ставлення колег не змусили його змінити точку зору на те, що використання зброї – це погано. Пацифізм – це не про слабкість, це не про страх. Це переконання, яке базується на розумінні того, що людське життя є найвищою цінністю, і не можна його віднімати у інших (саме тому пацифізм ніколи не буде популярним у росії, громадяни якої завжди будуть сприймати його як прояв слабкості).

Життя Дезмонда Томаса Доса було не менш неймовірним і після його участі у війна – цілком імовірно, що про інші його пригоди також колись знимуть фільми.

 

Дюнкерк (Dunkirk) 2017

Режисер Крістофер Нолан
Автор сценарію Крістофер Нолан
Оператор Гойте ван Гойтема
У головних ролях: Фінн Вайтгед, Гаррі Стайлс, Том Гарді, Кеннет Брана, Марк Райленс, Кілліан Мерфі

І ще один фільм, який не надто тепло сприйняли у росії, не дивлячись на те, що це потужна робота Крістофера Нолана. Причина та сама: коли йдеться не про героїчну загибель солдат, а про операцію з їх порятунку, типовий росіянин сприймає це як свідчення слабкості. Коментарів про те, що британська армія – боягузи, що потрібно було битися та помирати та “про що взагалі це кіно” було більш, ніж достатньо. Людожерській культурі, у якій гаслом є “бабы еще нарожают”, посилу фільму не зрозуміти. Як і не зрозуміти, чому врятованих солдат зустрічають як героїв (хоча навіть самі військові боялися, що з них суспільна думка зробить дезертирів чи невдах).

У 1940 році частини англійської, французької та бельгійської армій опинилися блокованими у місті Дюнкерк після Дюнкерської битви. 400 тисяч солдат під загрозою знищення, якщо командування не встигне вжити потрібних заходів та якщо німці не переключать свою увагу з іншої ділянки фронту. Як часто буває у Нолана, три окремі частини стрічки (мол – один тиждень, море – один день та повітря – одна година) подані у нелінейній послідовності. У фіналі фільму лунає знаменита промова Черчілля «Ми будемо битися на пляжах», яка стала символом вступу Британії у Другу світову війну (але докладніше про сера Вінстона і його промову у фільмі, який в нашій статті йде наступним).

 

Темні часи (Darkest Hour) 2017

Режисер Джо Райт
Автор сценарію Ентоні Маккартен
Оператор Бруно Дельбоннель
У головних ролях: Ґері Олдмен, Бен Мендельсон, Крістін Скотт Томас

Звісно, війна – це не тільки про відступ та евакуацію, це про наступ і оборону, про захист Батьківщини та готовність чинити опір агресору. Знову таки, непотрібно плутати пацифізм або бажання зберігти життя військових та мирних жителів зі слабкістю. Для прояву цього є відповідний момент, так саме, як і для того, щоб оголосити про вступлення у війну. Для того, щоб перестати займатися умиротворенням агресора та перейти до бойових дій, потрібна сміливість, рішучість, воля. Черчіллю вистачило усього цього, так само як і енергії переконати британський парламент у тому, що “неможливо вести переговори з тигром, якщо ваша голова вже в його пащі”. Та чи винесли сучасні політичні лідери Європи належні висновки з історії 80-річної давнини, чи принаймні з патріотичного британського фільму Джо Райта?

На превеликий жаль, ні. Європа, так само як і в 40-і минулого століття, продовжує вагатися та побоюватись, що надто рішуча підтримка України може спровокувати проблеми для інших країн ЄС та НАТО. Втім, історія показує, що Гітлер чи будь-який інший диктатор-агресор, не зупиняється на першій жертві. Він йде далі – Польща, Франція, Угорщина, Румунія, СРСР… Тому якщо європейські лідери продовжать вагатися, наступною після України (або одночасно з нею) можуть стати все ті ж Польща, Угорщина, Румунія, Франція та навіть Великобританія.

Роль Вінстона Черчілля виконав один з найкращих британських акторів сучасності Ґері Олдмен. Спочатку були побоювання, що костюм для додавання ваги та спецефекти можуть перетворити події на екрані на не дуже вдалий фарс, проте майстри гриму та сам актор створили диво. Ми дійсно бачимо Черчілля в усій його красі (до того ж деякі риси характера Олдмена та легендарного політика дуже подібні – любов до алкоголю, запальність та брутальна відвертість, яка деколи може стати на заваді суспільного сприйняття).

 

Дружина доглядача зоопарку (The Zookeeper’s Wife) 2017

Режисер Нікі Каро
Автори сценарію Анджела Воркман, Діан Акерман
Оператор Андрій Парех
У головних ролях: Джессіка Честейн, Йохан Хелденберг, Даніель Брюль, Іддо Голдберг, Майкл Мак-Елхеттон

Ще одна історія, яку можна порівняти зі “Списком Шиндлера” та фільмом, про який ми розповімо нижче у частині про фільми про війни у Африці – “Готель «Руанда»”. Всі три стрічки об’єднує місія порятунку невинних людей з боку тих, хто знайшов в собі сміливість зайнятися цим, незважаючи на ризик покарання з боку воєнних злочинців. В “Готелі «Руанда»” керуючий готелем рятує людей з народності тутсі від геноциду, переховуючи їх на території; в “Списку Шиндлера” Оскар Шиндлер оформлює євреїв як цінних працівників власної фабрики; в “Дружині доглядача зоопарку” директор зоопарка у Варшаві та його дружина переховують сотні євреїв у клітках, в яких раніше були тварини. Втікачі з варшавського гетто знайшли тут порятунок під час оккупації Польщі нацистами.

Фільм базується на реальній історії робітників зоопарку, яка спочатку знайшла відображення у книзі Діани Акерман.

 

Кролик Джоджо (Jojo Rabbit) 2019

Режисер Тайка Вайтіті
Автор сценарію Тайка Вайтіті
Оператор Міхай Мелаймаре
У головних ролях: Скарлетт Йоганссон, Тайка Вайтіті, Ребел Вілсон, Томасін Мак-Кензі, Сем Роквелл, Альфі Аллен, Стівен Мерчант

Чорна комедія на тему нацизму та геноциду євреїв під час Другої світової – які шанси зробити з цього щось путнє? Якщо в режисерському креслі Тайка Вайтіті, то все можливо. А якщо він грає Гітлера, який є уявним другом маленького хлопчика, який фанатично довіряє нацистській пропаганді, то це гарантований успіх. У пацана майже немає друзів, а тому він максимально довіряє уявному Адольфу, вважає нацистську Німеччину ідеальною країною та ненавидить (але при цьому побоюється євреїв). Все це дуже схоже на портрет типового росіянина, мабуть тому стрічку у росії сприйняли дуже прохолодно (хоча найбільш очевидна причина на поверхні – надто багато нацистської символіки та вигуків “хайль Гітлер”, росіяне просто не встигають помітити іронію, для не надто досвідченого глядача це видається ледь не пропагандою нацизму, як і майже все, що виходить за рамки звичного ефіру федеральних телеканалів).

Незважаючи на іронію та чорний гумор, це доволі трагічна стрічка, яка показує, як працює пропаганда, як вона заволодіває людським розумом (не тільки дитячим, дитина у центрі розповіді це просто алегорія). Ті з вас, хто пам’ятає Радянський союз (і не страждає від приступів ностальгії за ним), легко впізнає цю картину, адже у школах та дитсадках дітей готували бути послідовниками великої справи Леніна та комуністичної партії змалечку. І ось, цей хлопчик з “Кролик Джоджо” одного разу зустрічає дівчину-єврейку. Він хоче її здати, але вона попереджає його, що тоді і його самого покарають за укривання євреїв. Доводиться залишити її у себе вдома. В процесі спілкування поступово хлопчик починає розуміти те, що з часом дійде і до росіян: це не всі навкруги погані і не всі зрадники. Можливо, проблема саме в тобі, тому що ти надто довірливо ставився до усього, що тобі казав твій лідер.

 

Фільми про Першу світову війну

Перша світова війна (28 липня 1914 – 11 листопада 1918 року)

Причини початку: цілий комплекс причин, політичних, екомномічних та етнічних. Головними групами причин можна виділити неровномірність розвитку головних країн Європи, які прагнули переділу територій для експансіоністських планів, та відсутність дипломатичних механізмів для вирішення конфліктів, що виникали. Паралельно проходила мілітарізація у надвеликих темпах та гонка озброєнь, що підсилило суперництво за лідируючі позиції на континенті і у світі.

Учасники: 38 країн, головні –  Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії, США, Франція, Російська імперія, Італія, Японія, Португалія, Греція, Сербія і Чорногорія з одного боку та Німецька імперія, Австро-Угорська імперія, Османська імперія та Болгарія з іншого боку

Початок: фромальним приводом стало вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу, 28 червня 1914 року в Сараєві сербським студентом на ім’я Гаврило Принцип. 28 липня Австро-Угорська імперія оголосила війну Королівству Сербія. Далі на протязі кількох тижнів найбільші країни Європи також були втягнені у війну через договори колективної оборони та гарантії безпеки у різних комбінаціях міжнародних союзів.

Закінчення війни: після послідовного виходу з війни союзників Німеччини у 1918 році (Болгарія (29 вересня), Османська імперія (31 жовтня) і Австро-Угорська імперія (3 листопада)) кайзер Вільгельм зрікся престолу 9 листопада, після чого Німеччина підписала перемир’я 11 листопада 1918 року, закінчивши війну

Кількість жертв: приблизно 10 млн осіб

Фільмів про Першу світову незрівнянно менше, ніж про Другу світову. З огляду на те, наскільки руйнівними були наслідки Другої світової, це цілком зрозуміло. Крім того, чисто візуально епоху, яка до нас ближча, відтворити простіше. З іншого боку, звернення кінематографістів до теми Першої світової частіше стає чимось значним (можна згадати хоча б недавній “1917” Сема Мендеса, який отримав усі можливі нагороди) – можливо через те, що фільми про Другу світову доволі часто можуть досліджувати героїчну сторону армії, загону, солдат та офіцерів, у той час як події війни 1914-1918 років наштовхують митців на більш глибокі роздуми про недосконалість політичного та владного світу, хрупкість людської долі у катастрофічних обставинах воєнної реальності та те, куди повинне рухатись людство, щоб виправити помилки минулого. На жаль, після Першої світової, незважаючи на впевнену перемогу союзників та фіксацію умов миру (Версальський договор), а також створення Ліги Націй, жодних висновків з таких помилок зроблено не було – нова світова війна почалась трохи більше, ніж за двадцять років.

На Західному фронті без змін (All Quiet on the Western Front) 1930

Режисер Льюїс Майлстоун
Автор сценарію Джордж Еббот
Оператори Артур Ідісон, Карл Фройнд
У головних ролях: Луїс Волхайм, Лью Ейрс, Джон Рей

Однойменний роман Еріха Ремарка екранізували ще принаймні двічі, проте саме версія 1930-го року вважається найкращою.

У Німеччині на волні патріотичного піднесення оголошується загальна мобілізація. Суспільство сприймає це майже як свято, а вчитель у школі надихає учнів записуватися добровольцями на війну. Головний герой картини робить це першим, а слід за ним так робить весь клас. Усі вважають, що війна буде швидкою, короткою та переможною (нічого не нагадує з 2022-го року?).

Але коли вони стикаються з реальністю війни, то розуміють, що усі патріотичні промови та суспільне піднесення – суцільний обман. Проблеми з провізією, тупі нахабні командири, холод та бруд на фронті, а головне – смерть, яка зовсім поруч і чекає на кожного, розбиває романтичні уявлення молодих хлопців про війну.

 

Шляхи слави (Paths of Glory) 1957

Режисер Стенлі Кубрік
Автор сценарію Стенлі Кубрик, Колдер Віллінгем, Джим Томпсон
Оператор Георг Краузе
У головних ролях: Кірк Дуглас, Адольф Менжу

Просто неймовірно, скільки можна у фільмах про війну будь-якого часу знайти спільного з тими воєнними злочинами, що зараз здійснює росія. Командування дає наказ полковнику Даксу (Кірк Дуглас) атакувати неприступну позицію, Мурашиний пагорб. Провал операції та великі втрати очевидні ще до початку атаки, проте начальство невблаганне. Але після того, як місія провалюється, винних знаходять у складі піхотного полку, а не на боці командування. Винних обирають вільним чином, і тоді на захист своїх людей стає полковник, щоб довести їх правоту у суді.

Кубрік зняв чимало фільмів про війну, але лише тому, що він завжди намагався донести антивоєнний заклик. Війна в очах режисера це завжди злочин, трагедія, безглуздя та неоправдані жертви. В “Шляхах слави” він засуджує те, як лідери ховаються за спинами простих юнаків, які вимушені оборонятися по окопах, або йти в атаку на ці окопи. У разі успіху вся слава дістанеться командувачам, але у разі провалу загибель або тюрма буде десь далеко від генералів. Ця нагорода дістанеться простим солдатам, що йдуть на ризик, виконуючи накази, які далеко не завжди раціональні, а іноді просто злочинні.

 

Лоуренс Аравійський (Lawrence of Arabia) 1962

Режисер Девід Лін
Автори сценарію Роберт Болт, Майкл Вілсон, Томас Едвард Лоуренс
Оператор Фредді Янг
У головних ролях: Пітер О’Тул, Омар Шаріф, Алек Гіннесс

Офіцер британської розвідки Т. Е. Лоуренс активно співпрацює з арабськими кочівниками у роки Першої світової війни. Він отримує прізвисько “Аравійський”, і надалі цілком його виправдовує, оскільки глибоко проникається духом арабів, а потім фактично очолює їх війну проти Османської імперії.

Зразковий фільм у жанрі історичного багаточасового полотнища, балансуючий між видовищною картинкою та справжньою драмою. Проривні ролі для тепер вже легендарного британського актора Пітера О’Тула і на той час зірки єгипетського кіно Омара Шаріфа.

 

Джону дали зброю (Johnny Got His Gun) 1971

Режисер Далтон Трамбо
Автор сценарію Далтон Трамбо
Оператор Жуль Бреннер
У головних ролях: Тімоті Боттомс, Джейсон Робардс, Дональд Сазерленд, Діана Варсі, Кеті Філдз

Один з найкращих сценаристів 60-х – 70-х років минулого століття, Далтон Трамбо (зокрема відомий як автор сценарію для фільма “Спартак”, який ви ще побачите у нашому списку), здійснив свій режисерський дебют стрічкою, яка, можливо, була б давно забута (або навіть не отримала б широкої популярності), якби група Metallica не використала її кадри у своєму кліпі One. Після виходу на екрани фільм не мав значного успіху, а от після успіху пісні з альбому … And Justice For All 1988 року багато глядачів повернулося до цього благодатного матеріалу.

Джо Бонем отримує багато поранень на фронті – йому ампутують руки і ноги, у нього відмовляють органи почуттів. Лікарі вважають його шматом м’яса, однак одна з медсестер розуміє, що солдат досі відчуває страх, біль, що в нього є роздуми про власну долю – з його розумом можна спілкуватися за допомогою азбуки Морзе (кивання головою). Хлопець благає або виставити його на загальний огляд, або вбити. Але командування не може собі дозволити жоден з цих варіантів…

 

Галліполі (Gallipoli) 1981

Режисер Пітер Вір
Автори сценарію Девід Вільямсон, Пітер Вір
Оператор Рассел Бойд
У головних ролях: Мел Гібсон, Марк Лі

Яке відношення має Австралія до Першої світової війни (так, це саме австралійський фільм з зовсім ще юним Мелом Гібсоном у одній з головних ролей)? Оскільки війна є світовою, то на жаль, це може торкнутися будь-якої країни. Нагадаємо, що Австралія довгий час входила до складу Британської імперії (незалежність вона здобула набагато пізніше, ніж в роки Першої світової, шляхом підписання та ратифікування Вестмінстерського статута, який встановлював правове становище домініонів). Тому коли Черчілль ініціював Дарданелльську операцію для захвату Стамбула та виведення Османської імперії, щоб відкрити морський шлях до росії, він залучив для висадки на Галліполі не тільки англійські та французькі війська, але й австралійські, новозеландські, сенегальські та індійські сили.

Історія за настроєм у чомусь нагадує “На Західному фронті без змін”: двоє друзів, яких манить військова романтика, записуються добровольцями до австралійської армії. Їх відправляють до навчальної школи у Єгипті, а потім вони потрапляють у пекло справжньої війни, де їм протистоять частини турецької армії. Битва при Галліполі, на жаль для двох друзів, погано спланована, а тому їх атака на ворожі кулемети виглядає безнадійною.

 

Бойовий кінь (War Horse) 2011

Режисер Стівен Спілберг
Автори сценарію Лі Холл, Річард Кертіс
Оператор Януш Камінський
У головних ролях: Джеремі Ірвін, Том Хіддлстон, Пітер Муллан, Емілі Вотсон, Девід Тьюліс, Бенедикт Камбербетч

Найкращі британські актори у фільмі Стівена Спілберга про Першу світову. Хлопець стає свідком народження лоша чистокровного верхового коня. Він закохується у цього маленького звіра, і батько купує його на аукционі. Але при цьому він віддає занадто багато грошей і ризикує не виплатити ренту лендлорду, який теж хотів купити це лоша. Тому через деякий час, коли починається Перша світова, йому доводиться продати його кавалерії британської армії. Тепер кінь стає бойовим – хлопець благає повернути його, новий господар обіцяє дбати про нього та доставити додому, коли війна закінчиться.

Хлопець намагається записатися до армії, але його вік не влаштовує комісію. Далі починається історія пошуку та надії на війні, де кінь стає ниткою, яка пов’язує людські долі. Як завжди у Спілберга, навіть у історіях з жорсткими обставинами на першому плані завжди людяність та гуманність.

 

Довгі заручини (Un long dimanche de fiançailles) 2004

Режисер Жан-П’єр Жене
Автори сценарію Жан-П’єр Жене, Гійом Лоран
Оператор Бруно Дельбоннель
У головних ролях: Одрі Тоту, Гаспар Ульєль, Маріон Котіяр, Джоді Фостер

П’ятеро французьких солдат потрапляють під трибунал. Їх звинувачують у тому, що вони навмисно нанесли собі каліцтво, щоб не йти в атаку на супротивника. Усіх визнають винними, всіх засуджують на смерть. Усіх викидають на нейтральну смугу між двома лініями фронту. Далі про них невідомо нічого.

Але п’ятого солдата починає розшукувати його кохана. Вона не вірить у його смерть і вирішує провести власне розслідування – що саме відбулось у той роковий день, коли солдатів відправили на загибель.

У головних ролях Одрі Тоту та трагично загинувший нещодавно Гаспар Ульєль.

 

1917 (2019)

Режисер Сем Мендес
Автори сценарію Сем Мендес, Крісті Вілсон-Кернс
Оператор Роджер Дікінс
У головних ролях: Джордж МакКей, Дін-Чарльз Чепмен, Бенедикт Камбербетч, Колін Ферт, Річард Медден

Вперше за досить довгий час вийшов фільм про Першу світову такого масштабу. І знов, як і у більшості режисерів, воєнний фільм є тотально антивоєнним маніфестом. Власне, є тільки один тип стрічок про війну, якщо не антивоєнний – це воєнно-патріотичне кіно. Але такі фільми рідко потрапляють до списків найкращого (хоча поодинокі приклади, звісно, є). Режисер Сем Мендес написав сценарій для “1917” на базі історій, які йому розказував його дід про власну службу. І оскільки Мендес є британцем, а не росіянином, він дуже далекий від парадигми “деды воевали”, тобто звеличення військових подвигів без огляду на реальні втрати армії та мирних жителів, а також трагічності самої ситуації, коли декілька країн втягнені у війну, що забирає життя та руйнує економіку, при тому, що причини конфлікту здебільшого полягають у намаганні політичних лідерів отримати більше влади.

Двоє солдат отримують завдання доставити важливий наказ про відміну запланованого наступу. Для цього потрібно здійснити небезпечний прохід через лінію фронту. Подорож перетворюється на одне велике нескінченне випробування, що потужно підсилюється режисерською та операторською роботою по створенню довгих дублей (ілюзія єдиного кадру без склейок, багато сцен знімали фрагментами по 8-10 хвилин – за операторську роботу відповідав неперевершений Роджер Дікінс). І звісно, тут є місце подвигу, проте і впродовж виконання місії, і по героїчному її завершенні, акценти на безглузді того, що відбувається на фронті у ці темні часи війни.

 

Фільми про війну України з росією

Російсько-українська війна (з 20 лютого 2014 року – триває)

Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим і Севастополя російською федерацією (2014)
Війна на сході України (2014)
Конфлікт у Керченський протоці (2018)
Російське повномасштабне вторгнення в Україну (2022)

Причини початку: необхідність для путіна та владної верхівки підтримувати тоталітарний режим у росії та залишатися при владі на фоні постійного економічного падіння та відсутності розвитку економіки, технологій та науки. Для підвищення свого рейтингу підтримки, який почав значно просідати на тлі тотального занедбання країни було виконано кілька послідовних актів агресії та вторгнення на територію незалежної України. Паралельно російська пропаганда роками створювала образ неіснуючих “неонацистів” в країні, який безвільний російський народ сприйняв у повному обсязі – переважна більшість населення підтримує путіна і його злочинні дії.

Учасники: Україна та росія

Початок: 20 лютого 2014 року після Євромайдану (Революції Гідності) росія почала перекидувати з території рф та баз ВМФ в Криму військові угрупування для подальшої анексії Кримського півострову. Згодом 12 квітня того ж року росія ввела свій військовий контингент на Донбас, захопивши кілька населених пунктів і розпочала війну на Сході України. 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне воєнне вторгнення в Україну за наказом головнокомандуючого володимира путіна. 

Закінчення війни: фінал цієї війни зрозумілий навіть для російської сторони – поразка російської федерації, економічний занепад рф та тотальна ізоляція від усього світу. Потрібно лише з’ясувати, скільки це займе часу.

Кількість жертв: на жаль, вже десятки тисяч

Фільми про героїчні подвиги українських солдат та офіцерів під час повномасштабного вторгнення росії в Україну ще попереду – оборона Маріуполя, звільнення Київщини, Чернігівщини та Сумщини, битви за Харків та Миколаїв, затоплення флагману ВМФ росії “москва”, російський винищувач, збитий працівником Укрпошти зі стінгера, та, звісно, культова фраза “русский военный корабль, иди нахуй” від захисників острова Зміїний. З початку вторгнення росії на Донбас та в Крим було знято декілька фільмів про оборону від агресора, деякі з них безпосередньо про бойові дії, інші про життя українців в умовах війни. Найкращі з цих стрічок пропонуємо вашій увазі. 

Читайте також: Найкращі українські фільми про війну України з росією

Кіборги (2017)

Режисер Ахтем Сеїтаблаєв
Авторка сценарію Наталія Ворожбит
Оператор Юрій Король
У головних ролях: Макар Тихомиров, Андрій Ісаєнко, Віктор Жданов, Роман Ясіновський

Кіборги утримували Донецький аеропорт 242 дні. Не дивлячись на те, що будівля була майже повністю зруйнована, сили української армії тримали опір проти російських військ, постійно переміщуючись по об’єкту. Різні рівні аеропорту на різних проміжках часу контролювались то однією стороною, то іншою. Ворогу не вдалося вибити ЗСУ та добровольчі батальйони з позицій в рамках швидкого наступу – і це дуже схоже на те, як ЗСУ та батальйон Азов зараз тримають оборону у заблокованому Маріуполі. Згідно всіх військових підручників, у таких умовах у оборонців є щонайбільше тиждень, а потім капітуляція неминуча. Але захисники Маріуполя втримують позиції вже більше сорока днів – і ніякі кадирівські тік-ток загони не можуть їх звідти вибити.

Проте, “Кіборги” – це не екшн, не дивлячись на події, які лежать в основі сценарію. Звісно, тут є перестрілки, вбиті та поранені, але основний акцент на діалогах. Новобранці та досвідчені воїни, україно- та російськомовні, впевнені в собі і повністю розгублені, захисники аеропорту та сепаратисти – усі вони щось обговорюють, сперечаються, з’ясовують, інколи навіть у чомусь погоджуються. Що означає ця війна для зовсім різних жителів великої країни, що кожен від неї очікує та як буде жити після неї – в центрі уваги фільму. Як відбувається еволюція від інколи майже випадково потрапивших на фронт людей до незламних захисників вітчизни, та чому таким важливим був цей, здавалося б, невеликий клаптик території.

 

Черкаси (2019)

Режисер Тимур Ященко
Автори сценарію Тимур Ященко, Роберт Квільман
Оператор Юрій Дунай
У головних ролях: Євген Ламах, Дмитро Сова, Роман Семисал, Вадим Лялько, Руслан Коваль, Євген Авдєєнко, Олег Щербина, Михайло Воскобойник, Дмитро Зайченко

Повномасштабному вторгненню передувала війна на Донбасі та анексія Криму росією. Одним з епізодів окупації Криму російськими загарбниками стала історія блокування тральщика “Черкаси” у бухті Донузлав. Болісний перехід від перебування у анабіозному стані “вже не радянські ВМС, проте навряд чи по-справжньому українські” до реального опору окупантам з рф відбувається на фоні подій Майдану. “Черкаси” перебувають на навчанні у водах Болгарії, поки у Києві триває Євромайдан, фіналом якого стає втеча Януковича з країни. Коли тральщик повертається на базу, влада на півострові вже захоплена росіянами та тими проросійськими політиками, що перейшли на їх бік. В бухті затоплюють буксир, вихід з неї заблоковано. Деякі українські кораблі також стають колаборантами, але капітан “Черкас” вирішує чинити опір окупантам.

Ще учора українські моряки товарищували з російськими морпехами, ще зовсім недавно бази російських ВМС та український флот співіснували на півострові та не думали, що колись між ними може виникнути справжній бойовий конфлікт. Війна була навіть не припущення – якоюсь теоретичною фігурою, до якої ніколи не дійде насправді. І тепер, коли суцільно неготовий до такої ситуації особовий склад корабля опинився в умовах реальної війни, настав час усвідомити, хто дійсно готовий захищати Батьківщину. І до честі авторів фільму, це вдалося показати без пафосу та ура-патріотизму. Люди на тральщику та в цілому у ВМС були різні, і проукраїнські, і проросійські, і непевні у будь-якій позиції. Саме лідери, які визначились з тим, які є пріоритети у житті та кар’єрі, спромоглися очолити опір у майже безнадійній ситуації.

 

Погані дороги (2020)

Режисерка Наталія Ворожбит
Авторка сценарію Наталія Ворожбит
Оператор Володимир Іванов
У головних ролях: Ігор Колтовський, Андрій Лелюх, Оксана Черкашина

Наталія Ворожбит є автором сценарію як цього фільму, так і стрічки “Кіборги”, про яку ми писали трохи вище. Обидві картини про війну на Донбасі, проте якщо “Кіборги” розповідають про бойові дії, то “Погані дороги” – це кілька новел про життя поруч з війною. Проїзд через блокпост, транспортування тіла вбитого офіцера, будні дівчат у прифронтовому містечку, спроба російського окупанта згвалтувати захоплену в полон журналістку, збита курка та намагання дівчини, яка її задавила, компенсувати цю втрату хозяєвам – усі ці епізоди не про стрелянину та оборону позицій на Донбасі. Але саме війна є тим, що обумовило ці розповіді, здебільшого трагічні, але інколи майже смішні. І знов саме діалоги стають основною формою та силою фільму, адже Ворожбит – майстриня створення реалістичного та цікавого, залучаючого спілкування між персонажами.

Частина розмов українською, частина російською (що не дивно на Донбасі), лайка, мати та відсутність застиглих академічних форм. Ось чому ці історії, що базуються на розповідях ветеранів АТО, виглядають настільки живими та потрібними для перегляду. Один з найкращих фільмів сучасного українського кіно.

 

Атлантида (2019)

Режисер Валентин Васянович
Автор сценарію Валентин Васянович
Оператор Валентин Васянович
У головних ролях: Андрій Римарук, Людмила Білека, Василь Антоняк, Айхан Гаджибейли, Вагіф Огли, Катерина Поправка

Ця історія про те, що відбувається після перемоги над росією. Валентин Васянович передбачав нашу перемогу, але не міг передбачити, що це буде не перемога у війні лише на Донбасі. Тому він переносить глядача у 2025 рік, «через рік після закінчення війни». Це українське кіно, а не російське, тому немає ейфорії та святкування. Є сувора реальність: війна залишає жертви. І це не тільки трупи, над ідентифікацією яких працюють головні герої, це ще й екологічна та економічна катастрофа, яку залишає після себе побита росія. А ще це місцеві, які не завжди розуміють, хто насправді їх врятував та хто винен в тому, як зараз виглядає їх земля.

У фільмі не були зайняті професійні актори, більшість є учасниками АТО, медпрацівниками або волонтерами. Це підсилює відчуття реальності, нехай поки що й футуристичної, утопічної. Суворі наслідки агресії рф створюють дуже в’язке та неприємне почуття безпросвітності, але є ті люди, які, не дивлячись на атмосферу навкруги, обирають залишатися та жити тут.

 

Додому (2019)

Режисер Наріман Алієв
Автори сценарію Наріман Алієв, Марися Нікітюк
Оператор Антон Фурса
У головних ролях: Ахтем Сеітаблаєв, Ремзі Білялов

Ще один фільм про війну, але не про бойові дії. У кримського татарина сини поїхали жити до Києва після анексії півострова росією. Старший пішов воювати на Сході країни і загинув. Мустафа вирушає до столиці, щоб повернути молодшого сина додому, а тіло старшого забрати з собою та поховати за мусульманськими традиціями. Дорога з Києва в окупований Крим довга та небезпечна, а враховуючи суворий характер батька двох синів, суперечки та зіткнення гарантовані – з місцевими, міліцією та з власним сином.

Молодший син вже звик до нових звичаїв великого міста, йому важко підкорюватися безкомпромісній манері батька вирішувати справи. У спілкуванні двох вже досить чужих один для одного людей і розкривається різниця між двома культурами. Спочатку важко зрозуміти, чому настільки важливі деякі, здавалося б, чисто ритуальні речі. Але поступово саме син наближується до розуміння того, що йому прагне донести батько.

 

Фільми про війну у В’єтнамі

Війна у В’єтнамі (також звуть Другою індокитайською війною) (1 листопада 1955 – 30 квітня 1975 року)

Причини початку: внутрішні полягали у довгому перебуванні у складі Французької імперії – після Першої світової почали з’являтися національні рухи опору, а після поразки Франції Німечиині у Другій світовій війні Індокитай було окуповано Японією; після перемоги Союзників В’єтнам за домовленістю знов повернули Франції, проте до того часу Хо Ші Мін вже встиг проголосити незалежність. На визвольну боротьбу було накладено зовнішні причини – протистояння комуністичного ладу (СРСР) капіталістичному (США).

Учасники: війна між комуністичним Північним В’єтнамом (підтримуваним СРСР та КНР) і Південним В’єтнамом (підтримуваним США, Австралією, Новою Зеландією, Південною Кореєю тощо)

Початок: якщо дивитись в загальному сенсі, то війна у В’єтнамі почалась ще у 19 столітті, коли Французька імперія почала завойовувати Південно-Східну Азію. Якщо дивитись на період повномасштабного залучення США (адже саме фільми США про війну у В’єтнамі будуть наведені нижче), то початком війни офіційно визнають 5 серпня 1964 року після Тонкінського інциденту з обстрілом американських військових кораблів з боку Північного В’єтнаму.

Закінчення війни: після підписання Паризької мирної угоди у 1973 домовленості про припинення вогню не виконувались. Північний В’єтнам перевіряв реакцію США пробними операціями на території Північного В’єтнаму – коли стало зрозуміло, що американці не планують повернення своїх військ, почалось повномасштабне вторгнення і війна була завершена повною перемогою Північного В’єтнаму.

Кількість жертв: більше 3 млн осіб

Деякі історики вважають, що без американської інтервенції інші країни Азії, некомуністичні, не отримали би достатнього запасу часу на розвиток, а тому дії США зіграли позитивну роль у історії регіону. Втім, у самих США війна у В’єтнамі здебільшого оцінюється негативно. Після цієї кампанії ще довго не сприймалися війни без чіткого розуміння, чому саме американські війська повинні бути задіяні. Масові антивоєнні мітинги, в’єтнамський синдром та тисячі ветеранів з ПТСР наклали помітний відбиток на американську культуру, у тому числі і кіно. З’явився цілий пласт фільмів, які засуджували політичну систему та дії уряду; режисери-бунтарі, такі як Олівер Стоун, які знімали фільми, що були повною протилежністю багатьох стрічок про Другу світову, де американські війська героїзувались, адже на відміну від війни з нацизмом цілі війни у В’єтнамі були надто туманні з огляду на десятки тисяч жертв.

Фільми США про війну у В’єтнамі – перша спроба такого масштабу з боку американської культури займатися в’їдливою самокритикою. До цього викриття політичних та суспільних проблем на загальнонаціональному рівні було покладено на плечі журналістів.

Мисливець на оленів (The Deer Hunter) 1978

Режисер Майкл Чіміно
Автори сценарію Дерік Вошбурн, Майкл Чіміно
Оператор Вілмош Жигмонд
У головних ролях: Роберт Де Ніро, Крістофер Уокен, Джон Казале, Меріл Стріп

Один з перших великих фільмів про війну у В’єтнамі, який війшов на екрани через п’ять років після виведення американських військ. У цій стрічці троє друзів потрапляють на фронт, і для деяких з них це стає рухом по дорозі, з якої немає вороття. Війна змінює усіх трьох, але хтось має сили знов повернутися до мирного життя, а когось В’єтнам змінив назавжди. Є дуже багато фільмів про ПТСР (особливо після повернення з в’єтнамської війни), але історія від режисера Майкла Чіміно значно глибша за розбір посттравматичного синдрому. Це зіткнення довоєнного та після воєнного життя. Друзі виходять з довоєнного світу з майже однаковими мріями та сподіваннями, а повертаються до післявоєнного світу зовсім різними.

Було чимало критики центрального елементу стрічки – гри в російську рулетку. Вказували на те, що це вигадка, і в’єтконговці не змушували полонених грати у цю криваву гру. Але це не є важливим – це фільм про війну та те, як вона змінює людей, а не документальне відтворення подій у В’єтнамі. Це алегорія, яка б’є по сприйняттю куди точніше, ніж сухі факти (ми не маємо на увазі, що фактична точніть неважлива, ми говоримо про те, що художні підсилювальні інструменти мають право на існування, якщо вони не спотворюють реальність).

Як завжди складно обійти увагою потужну акторську гру Роберта Де Ніро, Крістофера Вокена, Меріл Стріп та останню роль Джона Казале. Актор був хворим на рак, а тому передчуття близької смерті відбилося у його погляді та поведінці та додало трагічності характеру його персонажа.

 

Апокаліпсис сьогодні (Apocalypse Now) 1979

Режисер Френсіс Форд Коппола
Автори сценарію Джозеф Конрад (роман), Джон Міліус, Френсіс Форд Коппола
Оператор Вітторіо Стораро
У головних ролях: Мартін Шин, Марлон Брандо, Роберт Дюволл, Фредерік Форрест, Сем Боттомс, Лоуренс Фішберн, Альберт Холл, Гаррісон Форд

Мабуть, найбільш відомий та найбільш цитований фільм про війну у В’єтнамі (а може взагалі про війну). Шедевр Френсіса Форда Копполи, про знімальний процес якого можна зняти окремий фільм.

Капітан американської армії (Мартін Шин) отримує наказ: знайти та вбити полковника Курца (Марлон Брандо). Його звинувачують у дезертирстві: вважається, що він з’їхав з глузду, створив власну армію з місцевих, які вважають його майже богом, та вбиває усіх, кого вважає за необхідне. Подорож у глибину джунглів стає нескінченною дорогою не тільки у фізичному, а й в метафоричному сенсі. По дорозі капітан та його супутники занурюються у тотальне божевілля війни, і на той час, коли вони нарешті досягають мети і прибувають до полковника, офіцер вже невпевнений, чи справді Курц божевільним, чи він просто адаптувався до того хаосу, який вирує навколо щосекунди.

Годі й казати, що фільм має чіткий антивоєнний посил. Не дивлячись на іконічні бойові сцени, відомі усім кіноманам – політ гелікоптерів під Вагнера, бомбардування напалмом, бої на воді та у повітрі – це крик про те, який жах несе з собою війна та яке вона являє безглуздя. Так і останні слова цієї легендарної стрічки є квінтесенцією будь-якої війни – «жах… жах».

 

Взвод (Platoon) 1986

Режисер Олівер Стоун
Автор сценарію Олівер Стоун
Оператор Роберт Річардсон
У головних ролях: Чарлі Шин, Том Беренджер, Віллем Дефо, Кіт Девід, Джон Макгінлі

Цим фільмом Олівер Стоун розпочав свою знамениту трилогію про війну у В’єтнамі, у яку увійшли фільми “Взвод”, “Народжений четвертого липня” (про цю стрічку напишемо нижче) та “Небо і земля” (так, колись давно Стоун знімав потужні гарні фільми, а не пропагандистські документалки про Януковича, путіна та Назарбаєва). Режисер сам приймав участь у цій війні, тому матеріал для сценарія був максимально достовірним, реалістичним. Саме про це казали багато критиків після вихода фільму, вбачаючи у ньому зображення, найбільш близьке до реальних подій.

Багато в чому автобіографічна історія показує юного добровольця (Чарлі Шин), який стикається у В’єтнамі з багатьма проблемами у власному взводі. Загін ділиться на неформальні групи за інтересами, процвітає дідівщина, расизм, вживання наркотиків – не дивно, що на фоні важких умов війни конфлікти неминучі. Протистояння двох сержантів призводить до трагічних подій, а сприйняття власної участі у цій кампанії у головного героя дуже швидко рухається до тотального розчарування.

Головним мотивом для створення цього фільму у Стоуна було бажання показати, що насправді відбувалося на в’єтнамській війні, адже попередні стрічки здебільшого режисеру не здавалися достатньо правдоподібними. З цим можна погодитись, адже, наприклад, у “Апокаліпсіс сьогодні” Коппола намагався відобразити божевілля війни в цілому через метафоричну подорож головного героя; у “Мисливці на оленів” центральний елемент картини, російська рулетка, була задіяна для посилення драматичного ефекту, але насправді не є достовірним воєнним фактом; “Зелені берети” був занадто патріотичним, та й взагалі демонстрував схвальне відношення до цієї війни. Тому ветерану В’єтнаму важливо було зробити якщо не документально точне кіно, то принаймні окреслити справжні проблеми американської армії та загальної воєнної та політичної ситуацій навколо.

 

Суцільнометалева оболонка (Full Metal Jacket) 1987

Режисер Стенлі Кубрик
Автори сценарію Майкл Герр, Густав Гасфорд, Стенлі Кубрик
Оператор Дуглас Мілсом
У головних ролях: Адам Болдвін, Меттью Модайн, Вінсент Д’Онофріо, Р. Лі Ермі, Ед О’Росс

Будь-який кіноман з легкістю пригадає культову сцену мотивуючого (якщо його можна так назвати) спіча сержанта Хартмана (Лі Ермі). Бойовий інструктор новобранців, він зі старту намагається налаштувати молодь на те, що він буде робити з них машину для вбивства, а тому жодних поблажок не буде. Він принижує солдат та вигадує найрізноманітніші покарання для тих, хто не виконав його завдань. Роль сержанта виконав ветеран В’єтнаму Лі Ермі, який розумів, кого він зображує, а тому створив образ, який у тому чи іншому вигляді ще багато разів використовувався у воєнних фільмах режисерами різних країн та часів.

Але значно менше глядачів згадають, що було далі. А далі вчорашні новобранці потрапляють на фронт. І якщо підготовка до бойових дій здавалася їм важким випробуванням, то реалії війни стали справжнім адом. Окрім фізичної небезпеки (не всім товарищам судилося повернутися), навалилося психологічне навантаження. Це й важкі рішення, і розстріли жінок та дітей, і братські могили, і традиційна для війни безглуздість того, що відбувається. Як ми вже казали вище, Кубрік був впевненим противником війни, а тому ще одна з його воєнних стрічок стала жорстоким антивоєнним маніфестом.

 

Доброго ранку, В’єтнаме (Good Morning, Vietnam) 1987

Режисер Баррі Левінсон
Автор сценарію Мітч Марковіц
Оператор Пітер Сова
У головних ролях: Робін Вільямс, Форест Вітакер, Джей Ті Волш 

Історія часів в’єтнамської війни з реальним прототипом. Робін Вільямс у ролі ведучого місцевої військової радіостанції. Він енергійний, веселий та нестандартний. Кожну програму він починає з потужного “Дооооооброго ранку, В’єтнам!”, а потім ставить рок-н-рол та жартує десь майже за межею фола. Він постійна головна біль для начальників, але його слухачі люблять його. Поза роботою він п’є пиво та фліртує з місцевими дівчатами.

Але одного разу він бачить на власні очі вибух ресторану, у якому він тільки-но відпочивав. Він розуміє, що це не курорт, це війна і тут по-справжньому гинуть люди. Він намагається розповісти про це на радіо, але начальство вимагає не псувати формат. Він не хоче продовжувати роботу в атмосфері брехні, але коли збирається звільнитися, спілкується з шанувальниками власного таланту і розуміє, що він їм потрібен. Але чи є у цій історії надія на щасливий фінал?

 

Народжений четвертого липня (Born on the Fourth of July) 1989

Режисер Олівер Стоун
Автори сценарію Рон Ковік, Олівер Стоун
Оператор Роберт Річардсон
У головних ролях: Том Круз, Кіра Седжвік, Френк Вейлі, Віллем Дефо, Том Беренджер, Голлі Марі Комбс, Стівен Болдвін, Вільям Болдвін, Джон Гетц, Том Сайзмор, Майкл Вінкотт, Деніел Болдвін, Джон Макгінлі

Друга частина трилогії Олівера Стоуна про війну у В’єтнамі (перша – “Взвод”). І знов паралелі з “На Західному фронті без змін”: юнак-ідеаліст, обдарований студент, натхненно сприймає пропозицію поїхати у В’єтнам та захистити інтереси США. Проте коли він стикається з реальністю війни – зачистки сіл, поранення та дружній вогонь, – ентузіазм швидко зникає. Він випадково вбиває свого товарища, а потім сам отримує важке поранення.

Тепер він отримує байдужість у госпіталі, нестачу ліків та обладнання. Він повертається додому у інвалідному візку – і все одно вірить у свою країну, його навіть обурюють пацифістські мітинги студентів. Але згодом він розуміє, що це була суцільна брехня, його використовувала армія, підставив уряд, він став інвалідом через не надто зрозумілі геополітичні ігри його країни. Тоді він стає активістом – приєднується до антивоєнного руху ветеранів. Їх намагаються спинити, але саме у цій боротьбі вони відчувають себе живими.

Одна з найкращих ролей Тома Круза.

 

Ми були солдатами (We Were Soldiers) 2002

Режисер Рендал Воллес
Автор сценарію Рендал Воллес
Оператор Дін Семлер
У головних ролях: Мел Гібсон, Медлін Стоу, Грег Кіннер, Баррі Пеппер, Сем Елліот, Кріс Кляйн

Але не всі фільми про війну є антивоєнними (навіть серед тих, що розповідають про одну з найважчих сторінок в історії США – в’єтнамську війну). Деякі фільми є представниками воєнно-патріотичного жанру, і у цьому сегменті також іноді зустрічаються гарні стрічки. Саме такою є “Ми були солдатами”. Вона розповідає одну з найбільших битв В’єтнаму – в долині річки Я-Дранґ.

Полковнику десантних військ Гарольду Муру (Мел Гібсон) протистоїть північнов’єтнамський підполковник Нґуєн Хиу Тхо. Паралельно до бойових дій режисер показує іншу лінію історії – очікування дружин американських солдат на звістку з фронту. Декілька жінок вже отримали трагічні новини, інші чекають у страху. І саме це поєднання битви на передовій та мовчазного страху очікування у тилу і не дає перейти фільму у розряд ура-патріотичних та надто бравурних.

 

Рятівний світанок (Rescue Dawn) 2006

Режисер Вернер Герцог
Автор сценарію Вернер Герцог
Оператор Петер Цайтлінгер
У головних ролях: Крістіан Бейл, Джеремі Девіс, Стів Зан

Неймовірна історія заснована на реальних подіях. Пілот ВМС США бере участь у в’єтнамській війні. Його літак підбитий над Північним В’єтнамом та розбивається на території Лаоса. Пілот потрапляє у полон. На нього чекають тортури, але після цього йому вдається втекти. Втім, справжні випробування тільки починаються, адже у джунглях на нього ніхто не чекає.

Виконавець головної ролі Крістіан Бейл, як завжди, скидав вагу для того, щоб належним чином зобразити виснаження після кількох тижнів перебування у джунглях без їжі. Оскільки набирати вагу можна швидше, ніж її позбуватися, сцени фільму було знято у зворотньому хронологічному порядку.

 

Фільми про війну в Іраку

Війна в Іраку (20 березня 2003 – 15 грудня 2011 року)

Причини початку: офіційним приводом для війни була оголошена наявність в Іраку зброї масового ураження (втім, мандату ООН на інтервенцію не було отримано, а згодом були виказані сумніви щодо наявності тієї зброї у Іраку). У більш широкому сенсі, метою вторгнення було повалення режиму Саддама Хусейна, який повязували з міжнародним тероризмом, зокрема рухом «Аль Каїда».

Учасники: збройні сили міжнародної коаліції 32 країн під проводом Збройних сил Сполучених Штатів Америки та Великої Британії проти Іраку

Початок: з 20 березня по 1 травня 2003 року об’єднані сили США і антиіракської коаліції провели військову операцію під назвою «Шок і трепет» (пізніше «Свобода Іраку»)

Закінчення війни: Барак Обама заявив при вступі на посаду президента США про виведення американських військ з Іраку в 2011 році. Раніше у 2009 році це зробили британські війська.

Кількість жертв: більше 80 тисяч осіб

Війну в Іраку у певному сенсі спіткала доля війни у В’єтнамі – з огляду на сумніви в її легітимності та офіційні причини, які також пізніше піддавалися сумніву, американське суспільство якщо не засуджувало участь у цій війні, то принаймні не надто розуміло, навіщо ця операція була потрібна (навіть враховуючи непривабливу постать Хусейна). Цей настрій перейшов і у фільми про війну в Іраку – нерозуміння, чому країна знов наступає на ті самі граблі, та що саме штовхає солдат повертатися на війну у чужу країну. 

Володар бурі (The Hurt Locker) 2008

Режисер Кетрін Бігелоу
Автор сценарію Марк Боал
Оператор Баррі Екройд
У головних ролях: Джеремі Реннер, Ентоні Макі, Брайан Джераті, Гай Пірс, Рейф Файнс, Девід Морс, Еванджелін Ліллі, Крістіан Камарго

Перша жінка, яка отримала Оскар за режисуру, створила дуже жорстке та нетипове кіно про війну. Нетипове тому, що тут немає місії, яку виконує головний герой, або розкриття того, як політики планують війни задля фінансових або політичних дивідендів, або чітко окресленої трагедії, або навіть стільки вже разів нами згаданого антивоєнного маніфесту. Кетрін Бігелоу намагалась розібратися, чому солдати повертаються в Ірак, на війну, де вони не захищають власну Батьківщину, де вони ризикують життям щохвилини без наявних незаперечних причин. У фільмі Рідлі Скотта “Падіння «Чорного яструба»” на це питання намагався відповісти персонаж Еріка Бани у своєму затяжному фінальному монолозі (з тією тільки різницею, що він був на війні у Сомалі, але питання загальне – чому солдати повертаються на війну у інші країни, де формально їм нема чого захищати), але йому не надто це вдалося.

Бігелоу вдалося. Крізь розповідь, яка складається з кількох розрізнених історій різних персонажів (глядач далеко не відразу розуміє, хто тут взагалі головний герой), вона поступово добирається до суті: саме на війні цей сапер (Джеремі Реннер) відчуває себе на місці, можна навіть сказати “як вдома”; коли він потрапляє додому, він розгублено дивиться на заповнені полиці супермаркетів, бо він не відчуває інтересу у цьому житті, він тут зайвий. Ця фанатична відданість справі – не через героїзм чи патріотизм – спершу дратує його колег по загону. Але поступово вони розуміють, що професіоналізму сапера це ніяк не заважає, нехай спілкування з цим чоловіком і не надто приємне.

 

Американський снайпер (American Sniper) 2014

Режисер Клінт Іствуд
Автор сценарію Джейсон Голл
Оператор Том Стерн
У головних ролях: Бредлі Купер, Сієна Міллер, Макс Чарльз, Люк Ґраймс, Кайл Ґаллнер

Багато у чому фільм Клінта Іствуда перекликається зі стрічкою Кетрін Бігелоу. Контраст між війною та мирним життям в Америці надто різкий. На фоні цього відносини головного героя (Бредлі Купер) з дружиною (Сієна Міллер) поступово погіршуються, а повернення додому взагалі з кожним разом стає все більш складним. На війні цей снайпер став легендою – 160 зареєстрованих вбивств із 255 непідтверджених. Але коли він повертається, він надто травмований, щоб просто переключитись на спокійне життя вдома.

Події на екрані дещо скуті тим, що це історія за реальними подіями, а тому немає можливості додати різкі повороти сюжету, або драматичних деталей. Розповідь досить пряма та лінійна, але й в такому варіанті вона все одно має декілька по-справжньому напружених моментів (включаючи першу ліквідовану ціль снайпера на війні та евакуацію загона з місця бойових дій).

Фільми про війни у Африці

Не дивлячись на те, що деякі з африканських війн принесли жертви, які можна співставити з кількістю загиблих у Другій світовій, вони не настільки відомі, як війна у В’єтнамі чи в Іраку (і одна з причин цього, звісно, у тому, скільки фільмів було знято про ті чи інші війни, та який вплив вони мали на суспільство). Тому у цьому сегменті нашої статті ми наведемо найкращі фільми про різні війни у Африці:

• Англо-зулуська війна (11 січня 1879 – 4 липня 1879 року)
• Алжирська війна (1 листопада 1954 – 19 березня 1962 року)
• Громадянська війна в Сомалі (1988 – триває)
• Геноцид у Руанді (1994 рік)
• Друга конголезька війна (2 серпня 1998 – 18 липня 2003 року)

Зулуси (Zulu) 1964

Режисер Сай Ендфілд
Автори сценарію Джон Пребл, Сай Ендфілд
Оператор Стівен Дейд
У головних ролях: Стенлі Бейкер, Майкл Кейн, Джек Говкінс, Найджел Грін, Алла Джекобсон, Джеймс Бут

Фільм засновано на реальній битві біля Роркс-Дрифт, яка відбулась в період англо-зулуської війни у 1879 році. Напередодні британська армія зазнала значної поразки: в результаті битви при Ісандлвані армія зулусів знищила британський загін під командуванням полковника Генрі Пуллейна. Однією з головних причин поразки називали недооцінку супротивника. Але для перед битвою біля Роркс-Дрифт ситуація була ще гіршою, адже проти чотирьох тисяч зулусів у британців було лише 150 чоловік (з яких 35 – це поранені, що лікувалися у шпиталі, але їм також було наказано брати участь в обороні).

Після поразки при Ісандлвані мужність британських військ в битві біля Роркс-Дрифт була оточена підвищеною увагою, щоб відволікти суспільну думку від поганих бойових результатів. Декілька солдат та офіцерів були нагороджені Хрестом Вікторії – найвищою воєнною нагородою Британії.

Незважаючи на те, що зулуська піхота була дуже потужною та майстерною для свого часу (що й було доведено у перемозі при Ісандлвані), фільм, звісно, показує зулусів як первісну варварську злобну чорну силу. Що поробиш, це 1964 рік – ніякої політкоректності тоді ще не було навіть у планах. На першому плані – мужність британського війська. Втім, з точки зору суто бойового кіно, це дуже цікава стрічка, зроблена в олдскульному стилі.

 

Битва за Алжир (La Battaglia di Algeri) 1966

Режисер Джилло Понтекорво
Автори сценарію Джилло Понтекорво, Сааді Ясеф, Франко Солінас
Оператор Марчелло Гатті
У головних ролях: Жан Мартен, Брахім Хаджадж, Сааді Ясеф, Самія Кербаш, Уго Палетті, Фусія Ель Кадер, Мохаммед Бен Кассем

Що ми знаємо про боротьбу Алжира за власну незалежність? Нічого. Саме тому фільм “Битва за Алжир” є чудовою нагодою дещо розширити власний кругозір. Ще одна перевага для звичайного глядача (не історика за бекграундом) – можливість подивитися на цю історію без упередження, без підготовки заздалегідь та без сформованої точки зору на події.

Перевага, як видається, на боці Франції – підготовлені навчені військові, досвід ведення бойових дій, фінансові та ресурсні можливості. Більш того, коли це потрібно, французи вдаються до тортур та переслідувань. Алжирці намагаються діяти, завдаючи більш болісні удари – вони підривають бомби в магазинах та кафе, забираючи разом з життям військових багато мирних жителів. Напруга постійно зростає, жодна зі сторон не збирається здаватися, кожне наступне коло ударів у відповідь стає все більш жорстоким. Багато критиків, анализуючи картину, кажуть про те, що стрічка показує обидві сторони заплямованими власними брудними діями, що з одного боку логічно – війна завжди залишає бруд на руках обох противників. Але з іншого боку, навіть не розуміючи всього підґрунтя франко-алжирських відносин і усіх аспектів війни між цими країнами, а тепер ще й спостерігаючи те, як росія супроводжує власні злочинні воєнні дії в Україні пропагандою та постійними звинуваченнями нашої армії у тих чи інших діях, припускаємо, що остаточним аргументом у суперечці “хто правий і хто винуватий” буде просте питання – хто бореться з ворогом на своїй землі, а хто воює з чужим народом у його власній країні.

Не дивно також, що у Франції довгий час цей фільм був заборонений.

 

Падіння «Чорного яструба» (Black Hawk Down) 2001

Режисер Рідлі Скотт
Автор сценарію Кен Нолан
Оператор Славомир Ідзіак
У головних ролях: Джош Гартнетт, Ерік Бана, Юен Мак-Грегор, Том Сайзмор, Вільям Фіхтнер, Рон Елдард, Орландо Блум, Джеремі Півен, Сем Шепард, Джейсон Айзекс

Не будемо вдавати з себе воєнних чи історичних експертів – про громадянську війну у Сомалі ми знаємо також дуже небагато. Власне, у тому і полягає сила кіно – воно допомагає звернути увагу на історичні події, про які ми раніше не мали уяви, заглибитись в них до певної міри, а потім докладніше почитати матеріали з перевірених джерел, якщо ця тема видається цікавою. Тим не менш, якщо подивитися на тематику цієї стрічки ширше, вона узагальнює ситуацію багатьох американських війн 90-х – 2000-х років. У нерозвиненій країні до влади приходять армійські угрупування, що у багатьох випадках призводить до геноциду та гуманітарної катастрофи. ООН намагається підтримувати порядок за допомогою миротворчих батальйонів, але цього не є достатньо для контролю ситуації. До справи беруться американські війська – в залежності від кожної окремої ситуації це або значні сили, які винищують армію супротивника, або точково прибирають їх ключових осіб. І не дивлячись на потужний потенціал та досвід США, часто ці ситуації проходять не надто контрольовано.

Та сама картина і у “Падіння «Чорного яструба»”: метою спецоперації було захопити ключових осіб на боці самопроголошеного президента Сомалі та доставити їх на базу. Але те, що починалось як успішна операція, згодом перетворилось на втрату двох бойових гелікоптерів та багатьох людей з елітного спіцпідрозділу “Дельта”. Звісно, у інших війнах проблем було ще більше – це не тільки втрати особового складу, але й загибель мирного населення, масштабні руйнування, подальші проблеми з терористичними угрупуваннями і багато чого іншого (не можна також не згадати війну у Іраку, яка була розпочата після звинувачення режиму Саддама Хусейна у розробці ядерної зброї, яка після вторгнення не була виявлення – і не було представлено жодних доказів її створення).

російський режим часто апелює до подібних операцій США у якості виправдання власній агресії (мовляв, якщо США здійснювали спеціальні операції у Іраку, Лівії, Сомалі і інших країнах, то чому не можемо ми? Якщо НАТО здійснювало бомбардування Югославії, то чому не можемо ми?). І хоча дії американської влади теж не завжди є безпомилковими, єдина мета росії – це не встановлення справедливості чи гуманітарна допомога. Це спроба виправдати свої амбіції по окупації якомога більшої кількості територій. Для того, щоб створити пропагандистське підгрунтя, рф використовує досвід минулих війн планети, щоб манипулюючи фрагментами воєнних подій створити ту версію історії, яка створює картину, вигідну лише для російського режиму.

 

Готель «Руанда» (Hotel Rwanda) 2004

Режисер Террі Джордж
Автори сценарію Террі Джордж, Кейр Пірсон
Оператор Робер Фресс
У головних ролях: Дон Чідл, Софі Оконедо, Тоні Кгороге, Фана Моко, Нік Нолті, Хоакін Фенікс, Жан Рено

Знов можемо констатувати, що про війни в Африці широкий загал знає дуже небагато (і щоб не було ілюзій – ми є представниками цього широкого загалу). Не надто багато людей, скажімо, чули про Другу конголезьку війну. Між тим, вона відбулась на стику 20 і 21 століть (1998 – 2003), і в результаті впродовж 10 років (до 2008) загинуло близько 5.4 мільйонів людей, здебільшого від голоду та хвороб. Так, ви все вірно прочитали – у 21 столітті в результаті війни загинуло більше 5 мільйонів людей. За кількістю жертв попереду йде лише Друга світова. Що ми знаємо про Другу конголезьку (яку іноді також називають Велика африканська війна)? Майже нічого.

Витоки цієї війни знаходяться у геноциді в Руанді 1994 року. Саме про цей геноцид розповідає фільм “Готель «Руанда»”. Цей готель став своєрідним аналогом списку Шиндлера: відносини між народностями хуту та тутсі дійшли до межі, де хуту вирізали за різними оцінками від 500 тисяч до 1 мільйона тутсі, здебільшого за допомогою мачете, а керуючий готелем зробив прихисток для 1268 людей, майстерно балансуючи між захистом біженців, підкупом солдат та вищих чинів армії Руанди, переховуванням власної родини та контролем продолвження роботи готелю екстра-класу. Оскільки сам він був хуту, а його дружина – тутсі, то ризик для нього та його близьких був постійним. І тільки винахідливість та залізна воля допомогла врятувати власну родину та понад тисячі біженців від неминучої смерті.

Після цієї неймовірної історії Пол Русесабаджіна написав автобіографічну книгу, за якою і поставили цей фільм. Але історія отримала несподіване продовження: у вересні 2021 року Пола обманом вивезли із Дубая в Руанду, де приговорили до 25 років ув’язнення за зв’язок з терористичними угрупуваннями. Багатолітній відкритий конфлікт з президентом Руанди дався в знаки, і тепер, через майже 30 років після подій, зображених у фільмі, Русесабаджіна отримав нове випробування.

Ще один фокус уваги у фільмі – безсилля миротворчого контингенту ООН, яким було наказано не робити нічого, щоб запобігти насиллю. Про це більш докладно розповідає наступна стрічка у нашому списку – “Відстрілюючи собак”.

 

Відстрілюючи собак (Shooting Dogs) 2005

Режисер Майкл Кейтон-Джонс
Автор сценарію Девід Волстенкрвофт, Річард Елвін, Девід Белтон
Оператор Айвен Страсберг
У головних ролях: Джон Герт, Г’ю Денсі, Домінік Горвіц, Луї Махоні

Історія очима двох білих волонтерів – вчителя та католицького священика. Сили миротворчого контингенту ООН отримали наказ не втручатися у події в Руанді – у фільмі “Готель «Руанда»” це окрема другорядна лінія сюжету, але у “Відстрілюючи собак” цьому приділено більше уваги. Наказ “спостерігати за миром” (не можна було стреляти, навіть щоб спинити геноцид) виглядає ще більш абсурдним на фоні паралельного розпорядження відстрілювати бродячих собак, які поїдали трупи людей, щоб уникнути санітарних проблем. Фільм базується на документальних свідоцтвах, проте для цілісності розповіді використовували і художні вигадки.

У фільмах “Готель «Руанда»” та “Відстрілюючи собак” показано багато смертей та страждань, але навіть ці доволі відверті стрічки не відображують повної картини катастрофи, з якою зіткнулася Руанда, а пізніше і Африка в цілому. Окрім різанини, відбулися масові згвалтування жінок тутсі. Після цього десятки тисяч, а згодом і сотні тисяч людей були заражені ВІЛ. Голод та інші захворювання підсилили ефект від різанини в Руанді, Першої конголезької, а згодом і Другої конголезької війни, що призвело до мільйонів загиблих.

 

Безрідні звірі (Beasts of No Nation) 2015

Режисер Кері Фукунага
Автор сценарію Кері Фукунага
Оператор Кері Фукунага
У головних ролях: Абрам Атта, Ідріс Ельба

Кері Фукунага найбільш відомий як режисер першого сезону серіалу “Справжній детектив” (так, той самий, який не викликає суперечок щодо культовості). Відомі також його роботи у якості режисера серіала “Маніяк” та останнього на даний момент фільма про Джеймса Бонда “Не час помирати”. Менш відома його більш рання стрічка “Безрідні звірі”, яка, тим не менш, отримала масу схвальних відгуків від критиків та глядачів. Можливо власне дитинство, яке він провів у постійних переїздах через розлучення батьків, їх повторні шлюби та постійне рекомбінування кровних та сурогатних родичів, надихнуло його зацікавитись темою війни та біженців. Окрім цієї воєнної стрічки та проекта про підготовку скидання на Хіросіму атомної бомби (“Ударна хвиля” зараз в розробці), він також особисто прийняв участь у допомозі українським біженцям через вторгнення росії в рамках проекту World Central Kitchen, прибувши до Львова, а потім і до Києва.

“Безрідні звірі” – це розповідь про типову африканську війну, дуже криваву та безжальну. Біженцями тут стають мати, сестра та молодший брат головного героя, підлітка Агу, який залишається в рідному селі з батьком, дідусем та старшим братом. Армія захоплює село та вбиває усіх чоловіків, залишається тільки Агу. Він потрапляє до полону повстанців, які згодом змушують його воювати на їх боці. І тепер підліток вже ніколи не повернеться назад до стану дитини.

 

Фільми про війни в Азії

По тій самій логіці, що й з війнами в Африці, ми скомпанували декілька війн, фільми про які наведені нижче (при цьому війни у В’єтнамі і Іраку розглянуто окремо вище у статті):

• Японсько-китайська війна (7 липня 1937 – 9 вересня 1945 року)
• Корейська війна (25 червня 1950 – 27 липня 1953 року)
• Громадянська війна в Камбоджі (11 березня 1967 – 17 квітня 1975 року)
• Ліванська війна (6 червня – вересень 1982 року)

Польовий шпиталь (MASH) 1970

Режисер Роберт Альтман
Автор сценарію Рінг Ларднер
Оператор Гарольд Е. Стайн
У головних ролях: Дональд Сазерленд, Елліотт Ґулд, Том Скеррітт, Роберт Дюваль, Рене Обержонуа, Девід Аркін, Фред Вільямсон

Чорна комедія та один з найвідоміших антивоєнних фільмів – втім, більш відомий, скоріше, однойменний серіал. Під час війни США у Кореї до польового шпиталю №4077, який знаходиться майже на лінії фронту, потрапляють нові хирурги, які не відчувають пієтету до армійського уставу та заведеного розпорядку. Постійни жарти над колегами на фоні повсякденної роботи по порятунку життів поранених, вільне сприйняття патріотизму, віри в бога, наказів та навіть наркотиків – все це органічно поєдналося у культовій стрічці.

Книга, яку екранізували, вийшла на фоні антив’єтнамських настроїв у суспільстві. Не дивлячись на те, що війна за сюжетом корейська, аналогії добре зчитуються, тому фільм зачепив суспільний нерв. Але головною причиною популярності стало навіть не те, що пересічний громадянин США був против війни у В’єтнамі, а новаторське поєднання драми і фарсу. Сміючись над трагічними речами, глядач розслабляється та очищується. Фільм став джерелом натхнення для багатьох антивоєнних утопій та фарсів (наприклад, “Пастка-22”) та здобув помітний комерційний успіх, не дивлячись на майже невідомих на той час акторів у головних ролях (після прокату, звісно, вони миттєво стали зірками).

 

Поля смерті (The Killing Fields) 1984

Режисер Ролан Жоффе
Автор сценарію Брюс Робінсон
Оператор Кріс Менгес
У головних ролях: Сем Вотерстон, Хенг Сомнанг Нгор, Джон Малкович, Крейг Теодор Нельсон, Атол Фугард

Драма за реальними подіями періоду війни між національною армією Камбоджі та «червоними кхмерами». Травень 1973 року, столиця Пномпень, перемога «червоних кхмерів» наближається, тому усі представники західного світу евакуюються. Але кореспондент «New York Times» Сідні Шанберг вирішує залишитись, щоб висвітлювати події у країні. Разом з ним залишається його камбоджійський помічник Дит Пран.

У розділі цієї статті про війни у Африці ми звертали увагу читача на страшенну кількість жертв та жорстокість військових формувань. Азійські війни, на жаль, не надто відстають за обома показниками. Комуністичний режим «червоних кхмерів» винен у геноциді, кількість жертв якого оцінюється у неймовірні цифри від 1 до 3 мільйонів. При цьому особлива жорстокість кхмерів вражає – вони забивали до смерті людей мотиками, залізними прутами, палками, закопували та спалювали живцем, давили бульдозерами, вбивали дітей. Через це режим «червоних кхмерів» вважається одним з найбільш жорстоких в історії – тому фільм також не для надто чутливих людей.

 

Вальс з Баширом (ואלס עם באשיר‎) 2008

Режисер Арі Фольман
Автор сценарію Арі Фольман
Оператор Деклан Квінн
Озвучка: Арі Фольман, Орі Сиван, Ронні Даяг, Шмуель Френкель, Захава Соломон, Рон Бен-Ішай, Мікі Леон, Ехезкель Лазарєв

Історія ветерана Ліванської війни 1982 року. Головний герой втратив пам’ять і намагається згадати події різанині в палестинських таборах для біженців Сабра і Шатіла. Він був солдатом піхоти Армії оборони Ізраїлю. Через 25 років він зустрічається з колегами по службі, та розуміє, що нічого не пам’ятає про той період часу. Тоді він спілкується зі знайомими з Бейруту, психологом та репортером, щоб знов згадати минуле.

Нехай вас не вводить в оману анімаційний формат фільму – це близька до документальної розповідь за реальними подіями. Історичний фон, який передує подіям стрічки дуже складний для вивчення, тому після перегляду рекомендується почитати авторитетні історичні джерела та не робити поспішних висновків.

 

Квіти війни (The Flowers of War) 2012

Режисер Чжан Їмоу
Автори сценарію Хен Лю, Гелін Янь
Оператор Чжао Ксяодінг
У головних ролях: Крістіан Бейл, Ні Ні

1937 рік, період Японсько-китайської війни. Зараз досить важко подібне уявити, але саме Японія вторгається в Китай, захоплює столицю та влаштовує Нанкінську різанину (близько 200-300 тисяч загиблих, також багато випадків згвалтування та мародерства). Крістіан Бейл виконує роль американського трунаря. Він мусить поховати католицького священника і готується до цього у монастирі, куди прибігли за порятунком китайські школярки. Також у монастирі переховуються прийомний син священника та повії.

Трунар перевдягається у священника, щоб допомогти жінкам залишитися у безпеці та лагодить вантажівку, щоб здійснити втечу. Усе ускладнює бажання японського полковника запросити китайських школярок на святкування японської армії, щоб ті співали для солдат та офіцерів. Трунар/священник занепокоєний безпекою незайманих школярок – йому потрібно швидко придумати план їх порятунку.

 

Фільми про війни у середньовіччя

Середніми віками офіційно вважається період від V століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації, кінець XV століття — початок XVI століття. За ці роки людство провело нескінченну кількість війн, проте фільмів у цьому сегменті буде зовсім небагато. Головним чином тому, що про цей період знімали або надто солодкі лицарські романи, або напівфантастичні історії про чарівників та народні легенди. 

Війни, фільми про які наведені у цій частині статті (здебільшого вони також не є матеріалом, гідним підручника з історії): 

• Облога Єрусалиму (1187 рік)
• Перша війна за незалежність Шотландії (1296–1328 роки) 
• Велика війна (1409—1411 роки)

Хрестоносці (Krzyżacy) 1960

Режисер Олександр Форд
Автори сценарію Олександр Форд, Єжи Стефан Ставінський
Оператор Мечислав Ягода
У головних ролях: Анджей Шалявський, Гражина Станішевська, Уршуля Моджиньска, Мечислав Каленік, Олександр Фогель, Леон Нємчик, Генрик Боровскі

Екранизація однойменного роману Генрика Сенкевича. Розповідь про події, що передують Грюнвальдській битві та саму битву. Вона відбулась у ході Великої війни 1409—1411 років, коли союз Великого князівства Литовського та Королівства Польського протистояв лицарям Тевтонського ордену. Як завжди, фільм поєднує історично достовірні події та елементи художньої вигадки для побудови цілісної розповіді.

Як неодноразово було на протязі історії людства, агресора намагаються вмовити зупинитися на переговорах. Тим часом, тевтонці знешкоджують тих, хто чинить їм справжній опір. Серед них шляхтич Юранд. Його дочку викрадають – повернути її можуть тільки якщо батько особисто буде її забирати. Як можна здогадатися, ця пропозиція – пастка для Юранда.

Грандіозним фіналом картини є події Грюнвальдської битви.

 

Хоробре серце (Braveheart) 1995

Режисер Мел Ґібсон
Автор сценарію Рендол Воллес
Оператор Джон Толл
У головних ролях: Мел Ґібсон, Софі Марсо, Патрік МакГуен, Пітер Хенлі, Кетрін Маккормак, Ангус Макфад’єн, Брендан Ґлісон, Джеймс Космо

Один з тих фільмів, який не претендує на надто точне зображення історичних подій, але влучає у самий нерв тієї війни, про яку розповідає. З історії Ґібсона навряд чи можна зробити підручник, а от коли треба показати мотиваційне кіно про боротьбу за свободу та незалежність, то це один з найкращих зразків.

Після війни Англії з Шотландією та окупації значної частини останньої Вільям Воллес повертається до рідного села від дядька, який виховував його після смерті батька. Він хоче жити тихим життям та не шукає проблем, проте англійські солдати вбивають його дівчину. Воллес вбиває шерифа та починає повстання, до якого згодом приєднуються все більше загонів по всій країні. Навіть розуміючи, що повстання приречене, лицар йде до кінця, адже “вони можуть забрати наше життя, але вони ніколи не зможуть забрати нашу свободу”.

Мел Ґібсон став тотожним до національного героя Шотландії. Оскільки зображень Вільяма Воллеса не залишилось, часто у сувенірній продукції та у історичних матеріалах використовують обличчя саме Ґібсона, вважаючи це полуофіційним символом боротьби країни за незалежність.

 

Царство небесне (Kingdom of Heaven) 2005

Режисер Рідлі Скотт
Автор сценарію Вільям Монахан
Оператор Джон Матісон
У головних ролях: Орландо Блум, Ева Грін, Ліам Нісон, Джеремі Айронс, Мартон Чокаш, Едвард Нортон, Брендан Глісон

Це також досить вільне викладення подій, що передують Третьому хрестовому походу 1189-1192 років. Розповідь про війну між Єрусалимським королівством і Айюбідами і облогу Єрусалиму Салах ад-Діном подана через історію коваля, який стає воїном (Баліан I Ібелін у виконанні Орландо Блума) та сестри короля Балдуїна IV Єрусалимського (Сибілла Єрусалимська у виконанні чарівної як завжди Єви Грін).

Втративши дружину через її самогубство після смерті сина, коваль, який не збирався бути дотичним до військової слави, вирушає у далеку путь за батьком, який зі своїми людьми йде на Єрусалим. Швидко навчившись військовій справі, він знайомиться з прокаженим королем Балдуїном IV та стає єдиною надією захисту Єрусалима від нападу сарацинів. Паралельно він зближується з сестрою короля – бо це не тільки історія мужності на тлі історичних подій, а ще й історія великого кохання.

Рідлі Скотт балансує між епічною воєнною драмою та драмою вірності, зради, кохання та совісті. Друга половина переважає, але досвідчений режисер знаходить щось цікаве і для тих, хто захоплюється фільмами про війни різних історичних періодів.

 

Король поза законом (Outlaw King) 2018

Режисер Девід Маккензі
Автори сценарію Девід Маккензі, Батшеба Доран, Марк Бомбек, Девід Герровер
Оператор Баррі Акройд
У головних ролях: Кріс Пайн, Аарон Тейлор-Джонсон, Флоренс П’ю, Тоні Курран, Стівен Діллейн, Каллан Мелвей, Джеймс Космо

Певним чином знов повертаємось до “Хороброго серця” Мела Ґібсона. Король Шотландії Роберт I Брюс з’являється у фільмі австралійського режисера ближче до фіналу картини: Вільям Воллес сподівається на його підтримку, але потрапляє до засідки, влаштованої його батьком. Воллеса стратили, проте він надихнув Роберта на боротьбу з англійцями (символом цього натхнення стала хустка, яка належала Вільяму). Отже, замість того, щоб отримувати згоду англійців на коронацію, він йде в атаку на англійське військо.

У фільмі тепер вже шотландського режисера Девіда Маккензі, відомого у першу чергу за стрічкою «Будь-якою ціною» з тим же Крісом Пайном у головній ролі, королю Роберту Брюсу відведено центральне місце. І не дарма – саме за його правління Шотландія знов вийшла з-під правління Англії та стала незалежною. Історія короля не була простою, йому доводилось відступати та навіть рятуватися втечею, але він повертався та розбивав супротивника, навіть коли сили англійців переважали. З точки зору історії боротьби Шотландії за незалежність Роберт Брюс є не менш визначною постаттю (тим більше, він переміг), ніж Вільям Воллес, але от вам і сила мистецтва, зокрема кіно – про нього зняли фільм пізніше, і він не сягнув такого рівня популярності як “Хоробре серце”. А тому поки що головним борцем за незалежність Шотландії в світовій свідомості є Мел Ґібсон/Вільям Воллес.

 

Фільми про війни Нового часу

Новим часом (або Новою історією, епохою модену, Модерний період) вважається період від середини XV століття до кінця XIX — початку XX століття. Ситуація з війнами і фільмами про них схожа на аналогічну ситуацію вище про середньовіччя: війн було дуже багато, але гідних фільмів про це набагато менше.

Війни Нового часу, фільми про які наведено нижче:

• Семирічна війна (17 травня 1756 – 15 лютого 1763 року)
• Війна за незалежність США (19 квітня 1775 – 3 вересня 1783 року) 

Баррі Ліндон (Barry Lyndon) 1975

Режисер Стенлі Кубрик
Автори сценарію Стенлі Кубрик, Вільям Мейкпіс Теккерей (роман)
Оператор Джон Олкотт
У головних ролях: Гарді Крюґер, Раян О’Ніл, Маріса Беренсон, Патрик Мегі, Ґей Гамільтон

Шедевр Стенлі Кубріка не є фільмом суто про війну, проте вона також займає певну частину розповіді про видатного шахрая, який пробивав собі шлях у вищий світ Англії. Крутійський роман Вільяма Теккерея було екранізовано з притаманною режисеру трансформацією у власне бачення. При цьому масштабність постановки вражає і сьогодні. Кубрік намагався досягти максимальної ідентичності – від костюмів армії та цивільних до використовування тільки природнього світла свічок у сценах в приміщенні та денного світла у сценах на відкритому повітрі.

На шляху до вищого світу молодий пройдисвіт Редмонд Баррі потрапляє до армії. Не за власною волею – він рятується від правосуддя, а потім його оббирають до нитки грабіжники. В армії він бере участь у Семирічній війні 18 століття – одному з наймасштабніших конфліктів Нового часу. Велика Британія оголосила війну Франції, а згодом до бойових дій приєдналася Пруссія. Пізніше географія воєнних дій захопила майже півсвіту. Як завжди, Кубрік зображує війну як безглуздя, причини якого не може зрозуміти ніхто. Власне, сам Баррі дезертує, перевдягнувшись у форму пруського гінця. Після цього його шлях поступово залишає військові частини різних армій, та юнак продовжує кар’єру шахрая вже в якості цивільного.

 

Патріот (The Patriot) 2000

Режисер Роланд Еммеріх
Автор сценарію Роберт Родат
Оператор Калеб Дешанель
У головних ролях: Мел Ґібсон, Гіт Леджер, Джейсон Айзекс, Джоелі Річардсон, Кріс Купер, Том Вілкінсон

Роланд Еммеріх перш за все відомий завдяки фільмам-катастрофам, які не завжди керовані логікою та раціональністю – «Зоряна брама», «Ґодзілла», «День незалежності», «Післязавтра», «2012», «Падіння Місяця». Але його історична драма “Патріот” не намагається бути блокбастером 18 століття. Розмах, пафос і патетика, звісно, на місці (куди без них), але Еммеріх дійсно намагався відтворити атмосферу того часу та показати бадьорий сплав бойовика та історичної драми. Це одна з тих стрічок, яку навряд чи варто використовувати як підручник з історії, але яку дивитися цікаво та героям якої співчуваєш (особливо розуміючи, що у головних ролях Мел Ґібсон та Гіт Леджер).

Позитивно на стрічку впливає її довжина (понад дві з половиною години). За цей час вдається розповісти історію докладно і з розкриттям головних та другорядних персонажів, не намагаючись проковтнути окремі епізоди, адже розгортається вона поступово, постійно звертаючись до минулого головного героя (Ґібсон), який прославився своєю жорстокістю у попередній війні, коли британські солдати навздогнали французів та жорстоко з ними розправилися, намагаючись помститися. Відтоді він постійно відчуває провину. Але тепер, коли британська армія загрожує його родині (батько сімох дітей), він покидає життя спокійного фермера та повертається до режиму безжального офіцера та вбивці. Війна за незалежність США від британського правління, у всій своїй безжальній красі (жорстокості тут справді вистачає).

 

Фільми про античні війни

Античністю вважається період історії від 800 року до н. е. до 600 року н. е. у регіоні Середземного моря.

Спартак (Spartacus) 1960

Режисер Стенлі Кубрик
Автори сценарію Далтон Трамбо, Говард Мелвін Фаст
Оператор Расселл Метті
У головних ролях: Кірк Дуглас, Лоуренс Олів’є, Джин Сіммонс, Пітер Устінов, Тоні Кертіс

І це знов Стенлі Кубрік у нашому списку. Перша його велика робота (щоправда, сам режисер не вважав її повністю авторською, адже студія вносила чимало правок та не давала повністю контролювати знімальний процес), яка зробила його суперзіркою в сегменті режисури. Сценарій писав Далтон Трамбо, який на той час перебував у чорному списку Голівуда, а тому його ім’я не було вказане в титрах (з цього привіду рекомендуємо подивитись фільм “Трамбо”, де розповідається про боротьбу артистів з маккартизмом та про те, як вони відвойовували право на професію на нормальне життя). Власне, Кірк Дуглас, який виконує роль Спартака, став провідною особистістю у процесі відновлення справедливості – з поверненням Трамбо у титри “Спартака” існування “чорних списків” та маккартизму фактично було припинено.

Спартак очолив славнозвісне повстання рабів проти Римської імперії. Її сила і міць була незаперечною, але надмірні апетити щодо влади над нескінченними територіями та розшаровування різних верств населення згодом призвели до загибелі. Коли “титульна” нація або “титульний” прошарок суспільства вимагає виключних привілеїв та нехтує інтересами усіх інших, це ніколи не закінчується добре. Історія Спартака в черговий раз демонструє, що боротьба за власні права і свободи може привести до поразки, але завжди варта спроби.

 

Олександр (Alexander) 2004

Режисер Олівер Стоун
Автори сценарію Олівер Стоун, Крістофер Кайл, Лаета Калогріді
Оператор Родріго Прієто
У головних ролях: Колін Фаррелл, Анджеліна Джолі, Вел Кілмер, Ентоні Гопкінс, Джаред Лето, Розаріо Довсон, Джонатан Різ Меєрс, Крістофер Пламмер

Олівер Стоун звертався не тільки до теми війни у В’єтнамі – доля Олександра Македонського та нескінченні війни, які успішно проводив воєначальник, потрапили до орбіти зацікавленості режисера. Героїчне кіно про воєнні звитяги – це не профіль Стоуна, це було зрозуміло ще за його трилогією про в’єтнамську війну. У фільмі про великого полководця античної Греції (Македонії) акцент було зроблено не на завойованих землях та великих битвах (хоча цьому теж приділяється достатньо уваги), а на тому, як зростав та еволюціонував Олександр, що зробило його настільки успішним завойовником, як формувалась мотивація для кожного наступного воєнного кроку, як він залишався стійким до знесилення та втрати цієї мотивації.

Окрім того, що Олександр (Колін Фаррелл) зображений досить істеричним чоловіком, багато уваги також приділяється його бісексуальності, відносинам з друзями, чоловіками, жінками та спілкуванню з філософами з приводу людської сексуальності, гомосексуальності та їх впливу на розвиток особистості. Оскільки суспільство звикло сприймати Македонського як висіченого з камню полководця, який не сумнівається в собі, ніколи і нічого не боїться і йде до кожної наступної перемоги як безжалісна машина вбивства та стратегічної геніальності, образ бісексуальної істерички, що час від часу плаче та кричить, був сприйнятий у кращому випадку з прохолодою. Можливо, фільм дещо випередив свій час – якщо б він вийшов на двадцять років пізніше, цілком ймовірно, що реакція публіки не була б такою радикальною. Багато історичних джерел підтверджували бісексуальність Олександра, але хто заглиблюється в історичні матеріали, коли емоційна реакція вже запустила усі необхідні процеси у мозку.

Дуже цікавий альтернативний погляд на яскраву особистість, потужні візуальні рішення та потужна акторська гра зіркового акторського складу, насамперед Коліна Фаррелла (Олександр) та Вела Кілмера (батько Олександра, Філіпп II Македонський).

Підтримайте Україну:

• фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
• фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
• Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
• дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt

Читайте також:

Найкращі українські фільми про війну з росією

Найкращі нові українські пісні війни

Усі російські танки, БТР, ББМ, ЗРК, літаки та гелікоптери, знищення яких було знято на відео під час війни в Україні

Найкращі фільми України за 30 років Незалежності

12 надихаючих українських фільмів, щоб відволіктись від постійної напруги часу війни

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

• facebook — facebook.com/goodkino
• YouTube — youtube.com/c/kinowar
• Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
• twitter — twitter.com/kinowar_com
• Telegram — t.me/kinowarcom