Всі фільми за участю Леонардо Ді Капріо
Виявилось, що визначитись з тим, що у Ді Капріо було найкращим в фільмографії, стало найважчим завданням серед усіх аналогічних статей, які ми робили до цього. Тому це буде найбільш суб’єктивна добірка у без того найбільш суб’єктивному форматі рейтингів – “на думку редакції”. Втім, головне у таких статтях – не формальне розташування фільму у списку, а спроба нагадати читачам про професійний доробок артиста. У випадку Ді Капріо він такого розміру і ступеню різноманіття, що це викликає не тільки захоплення, а ледь не благоговіння.
Тому, мабуть, і було так складно визначитись з “найкращим-найгіршим”: Лео всеїдний в плані жанрів і працює з такими ж всеїдними режисерами. Наприклад, Мартін Скорсезе. Як порівняти два його фільми – “Вовк з Уолл-стріт” та “Вбивці квіткової повні”? Вони обидва чудові і обидва за реальною історією, але перший – розважальна кримінальна ледь не комедія (нехай і чорна), а другий – похмурий трилер без твістів. З одного боку, те, що стрічка розважальна (або має розважальний формат) не робить її слабкішою. А з іншого боку, навряд чи хтось поставить у будь-якому рейтингу “11 друзів Оушена” вище за “Список Шиндлера”.
Так чи інакше, ми це зробили. Через рік, можливо, наша думка зміниться (не “можливо”, а “точно”; і не через рік, а вже, може, і наступного тижня). Але це й на краще: цю статтю ми будемо постійно оновлювати, адже і кар’єра Леонардо Ді Капріо триває. Попереду багато цікавого (наприклад, байопік про Рузвельта).
Підтримайте нас внеском за можливості – будемо вдячні.
Кафе «Донс Плам» (Don’s Plum) 2001
Чорно-білий фільм, у якому хлопці з подругами приходять до кафе, де теревенять про все, що може цікавити молодь – секс, відносини, геї, натурали, знов секс. Але нового “Кава і сигарети” не вийшло. До того ж, фільм зняли в 1996 році, а вийшов він аж в 2001. Із цікавого, крім юного Лео, там також такий саме юний Тобі Магвайр.
Швидкий та мертвий (The Quick And The Dead) 1995
Постійно знаходяться люди, яким подобається цей лубочний вестерн, але ми прохолодно оцінюємо його художні якості. Кволий, майже дитячий, сценарій, багато кліше, передбачуваність розвитку подій – у цього фільму є тільки один безперечний плюс. Це неймовірно потужний акторський склад: Джин Гекмен, Шерон Стоун, Рассел Кроу, Ленс Генріксен та зовсім ще юний Ді Капріо, якого тут і називають “Малюк”.
Персонаж Гекмена – дуже погана людина, яка де-факто володіє містом на Дикому Заході. Він влаштовує турнір найкращих стрільців. Приїжджає чимало крутих хлопців і одна дуже крута жінка (Шерон Стоун). Вона мріє не про перемогу і призові, а про помсту, адже Джон Ірод (Гекмен) за своє життя встиг скривдити дуже багато людей…
Читайте також: Найкращі вестерни всіх часів
Пляж (The Beach) 2000
Ім’я режисера Денні Бойла (“На голці”, “Мільйонер із нетрів”, “28 днів по тому”) обіцяє багато, а якщо додати ще й Алекса Гарленда (“Ex Machina”, “Розроби” і ті ж “28 днів по тому”), за романом якого і ставили “Пляж”, то здається, що мало б вийти щось монументальне. Але так не сталося. Історія про туристів в Таїланді, які дізналися про таємний пляж, що є певним втіленням раю, а потім наткнулися там на комуну, що керується зсередини жінкою (Тільда Свінтон), виглядає перспективно, але так і не захоплює до самого фіналу. Чи то забагато сюжетних поворотів, чи то забагато умовностей, але стрічку майже змушуєш себе додивитися до кінця.
Повне затьмарення (Total eclipse) 1995
Ще одна всеїдна режисерка, Аґнешка Голланд, розповіла історію відносин двох французьких поетів — Поля Верлена і Артюра Рембо. Тут є про що розповідати (не тільки про їх любовний зв’язок), адже РембО (наголос на другий склад) став і легендарною, і загадковою постаттю світового мистецтва. Його вплив не тільки на поезію, але й взагалі на культуру відзначають численні джерела, при цьому поет закінчив свою літературну діяльність у віці 21 року. Не через смерть (хоча помер він все одно у дуже молодому віці), а через повну зміну сфери зайнятості.
Його супутником у мандрах, як метафізичних, так і цілком фізичних, став Поль Верлен, який також дуже рано проявив поетичний талант, але персонажа Ді Капріо він зустрічає, ставши вже значно досвідченішим чоловіком і митцем. Спільними супутниками стали також пристрасть і алкоголь, але про це докладніше варто подивитись у фільмі.
Людина у залізній масці (The Man in the Iron Mask) 1998
Ще один фільм, який, зважаючи на літературну основу і акторський склад, мав би стати культовою класикою, але залишився відносно непоміченим навіть в період виходу в прокат (що вже казати про час декілька декад пізніше). Хтось знає цю історію із книги Александра Дюма “Віконт де Бражелон, або Десять років по тому”, хтось чув безпосередньо легенду про Залізну маску, а тому до перегляду навряд чи хтось підходить тотально необізнаним. Людовик XIV боїться в’язня у залізній масці, а тому тримає його у дуже суворих і секретних умовах ув’язнення.
Хід історії вкотре може змінити д’Артаньян – у цій версії пригод мушкетерів його грає несподіваний Гебріел Бірн. Далі теж цікаві опції від кастингу: Джон Малкович – Атос, Жерар Депардьє – Портос, Джеремі Айронс – Араміс. Ді Капріо грає Людовика, а ще тут є Г’ю Лорі у ролі королівського радника.
Щоденник баскетболіста (The Basketball Diaries) 1995
Замість омріяного майбутнього у баскетболі головний герой і його друзі підлітки отримують похмурий досвід світу наркотиків, що для багатьох закінчується фатально. За реальною історією людини, яка змогла звести свої записи до книги після того, як цей кошмар закінчився. Потужна гра Ді Капріо і його перша зустріч з Марком Волбергом, з яким пізніше він ще раз буде працювати у “Відступниках”.
Читайте також: Найголовніші фільми про наркотики
Ромео+Джульєтта (Romeo + Juliet) 1996
Трагедія Шекспіра, події якої перенесено в наш час (а якщо точніше, то в 90-ті). Закоханих грають Ді Капріо і Клер Дейнс, а замість мечів ми бачимо пістолети. Проривом ця екранізація не стала, але виглядає вона дійсно красиво, свіжо та майстерно. Що й не дивно, адже режисером став Баз Лурманн. Якщо це ім’я здається вам знайомим, то це через те, що після цього він поставив “Мулен Руж”, “Великий Гетсбі” та нещодавній хіт – “Елвіс”. Стиль майже не змінився: приділяючи достатньо уваги розвитку історії, Лурманн також не забуває про важливість візуальної складової та її відповідності музичній компоненті. Тому естетично кохання на тлі війни кланів виглядає настільки стильно і довершено.
Дж. Едгар (J. Edgar) 2010
З точки зору акторської роботи Лео, це один з найбільш вражаючих його перформансів. Справа не тільки в тій частині, де він загримований для зображення більш поважного віку персонажу, а й в основній частині фільму: він перетворюється на параноїдальну, але сконцентровану на своїй місії особистість, якою і був Джей Едгар Гувер, директор ФБР на протязі 50 років. Він панічно боявся червоної загрози, він був нещадний до ворогів своїх (і держави – власне, він не розділяв ці категорії у таких випадках), він скоїв чимало вчинків, щонайменше, дискусійних. Але чи можна його назвати поганою людиною чи поганим державним діячем? І чи можливо применшити його роль в становленні США у 20 столітті?
Інша справа, що навіть з урахуванням дуже цікавої реальної історії і Клінта Іствуда у кріслі режисера, кіно вийшло доволі нейтральним за художньою цінністю. Воно точно не погане, воно майже без питань хороше і цікаве, але чи будеш саме його рекомендувати переглянути друзям, навіть якщо вони фанати історичних фільмів? Навряд. Хіба що когось цікавить безпосередньо фігура Гувера чи історія федерального бюро.
Не дивися вгору (Don’t Look Up) 2021
Коли ми переглянули вже складений список, ми здивувалися, наскільки низько опинився цей чудовий фільм. До нього не тільки немає претензій – він всім у редакції дуже сподобався. Один з найкращих фільмів 2021 року, чудова сатирична комедія, що тонко аналізує стан речей в сучасних політиці, медіа, соцмережах та загальному світогляді населення Землі (чи принаймні, розвинених країн планети). На додачу до Ді Капріо тут Дженніфер Лоренс, Тімоті Шаламе, Джона Гілл, Марк Райленс, Кейт Бланшетт та Меріл Стріп – дрім-тім будь-якого режисера. І Адам Маккей (“Гра на пониження”, “Влада”), як завжди, впорався. Але це один з тих випадків, коли яскравий хіт навряд чи будуть згадувати через декади.
Гігантське небесне тіло рухається вбік Землі – розрахунки астрономів чітко показують, що нашій планеті загрожує знищення. Вчені стукають у всі двері – до президента, в медіа, до будь-кого, хто може вплинути на ситуацію. Але всі ніби показилися і не звертають уваги на те, що кінець близько, і це вже не метафорична загроза із прадавніх легенд. Чи може ніхто не втрачав розум, а просто це натуральний стан людства, не виділяти справжні важливі пріоритети, пливучи за течією і сподіваючись на те, що все якось вирішиться саме по собі?
Читайте також: Найкращі комедії 21 століття
Острів проклятих (Shutter Island) 2010
Розібраний на меми ледь не покадрово трилер, який поєднує в собі видатні сцени та ракурси (від фінальної сцени взагалі гусяча шкіра) та передбачувані сюжетні ходи та твісти. Те, що з федеральним маршалом Едвардом Деніелсом (Ді Капріо) щось не так, стає очевидно дуже швидко. Фільм не втрачає від цього загальної динаміки та рівня напруги, але передбачуваність та певна клішованість дуже йому шкодить. Відзначимо операторську роботу: легендарний Роберт Річардсон створює картинку, яку миттєво можна впізнати навіть по стоп-кадрам, настільки візуальний стиль стрічки став унікальним.
Кімната Марвіна (Marvin’s Room) 1996
У юному віці Лео двічі з’явився на екрані в одному фільмі разом із Робертом Де Ніро. Втім, у цій стрічці основна взаємодія у Ді Капріо відбувалася з двома іншими легендами індустрії – Даян Кітон і Меріл Стріп. Вони грають двох сестер, батько яких давно прикутий до ліжка після інсульту. Одна із сестер піклується про нього всі ці роки, інша переїхала, не виходячи на зв’язок. Але тепер сім’я знову разом, адже у сестри, яка доглядає батька, лейкоз – їй потрібна трансплантація кісткового мозку, у якої більше шансів на успіх у випадку, якщо донорами є найближчі родичі. Сестра звертається до рідної сестри та її дітей, і вони вимушено зближуються, поступово переосмислюючи значення сім’ї.
Життя цього хлопця (This Boy’s Life) 1993
У цьому фільмі у Де Ніро і Ді Капріо було багато спільного часу, адже вони грали вітчима та сина. Персонажа Лео та його матір (Еллен Баркін) залишив батько, вони переїжджають, мати знайомиться із ввічливим чоловіком, простим роботягою – їх здається, що кочівне життя і роки невдалих відносин нарешті завершені. Але після весілля все ускладнюється, адже ввічливий чоловік (Роберт Де Ніро) виявляє свій характер. Владний та жорсткий, він принижує хлопця, але матір все ще чіпляється за шлюб, адже попередні невдачі надто сильно вплинули на неї. Всі хочуть вирватись з цього замкненого кола страждань, але план у кожного свій…
Саме після цього фільму критики заговорили про те, що у Голлівуді з’явився дуже перспективний молодий актор – і що тут скажеш, вони були праві.
Що гнітить Гілберта Грейпа (What’s eating Gilbert Grape) 1993
У чомусь цей фільм схожий з двома попередніми – проблеми батьків відбиваються на їх дітях, які змушені шукати власний шлях у житті, незважаючи на всі поточні проблеми. Потужна робота Ді Капріо, особливо зважаючи на його зовсім ще юний вік (власне, і роль Джонні Деппа одна з найкращих у його кар’єрі з точки зору саме акторської майстерності – тут він ще не в етапі після капітана Джека Горобця, до один фрікуватий образ змінюється іншим). Депп грає старшого з чотирьох дітей подружжя, в якому батько повісився, а мати настільки розтовстіла, що її вагу ледь витримує конструкція будинку. Після смерті батька мати і троє інших дітей тепер на старшому, а тому йому доводиться працювати і доглядати родину. До того ж, брат (Ді Капріо) – психічно хворий і має серйозні проблеми зі здоров’ям. Як у цій ситуації займатись власним життям і будувати якісь плани на майбутнє – важко сказати, але це саме те, чим намагається займатися Гілберт Грейп.
Перша номінація на Оскар для Леонардо Ді Капріо.
Читайте також: Найкращі ролі Джонні Деппа
Тіло брехні (Body of Lies) 2008
Ігри розвідок США та країн Близького Сходу, додатково посилені внутрішніми інтригами і тією самою брехнею, про яку каже назва фільму. Ді Капріо грає агента ЦРУ, який полює за особливо небезпечним терористом. Його бос, який сидить в США та керує всім через мобільний зв’язок з відстані в пів планети, має якусь власну адженду – його роль виконує Рассел Кроу. Харизматичний та хитрий голова ГРУ Йорданії (Марк Стронг) допомагає партнерам із США, але теж вирішує, в першу чергу, свої задачі. З кожним новим ходом операції тіло брехні стає все більшим, і у агента Ді Капріо починає виникати чимало питань щодо власного керівництва…
Класичний трилер про розвідку і шпигунів у виконанні Рідлі Скотта. Ді Капріо і Кроу традиційно класно грають, але по-справжньому виблискує тут Марк Стронг, який і забирає всю увагу публіки.
Читайте також: Найкращі шпигунські фільми
Великий Гетсбі (The Great Gatsby) 2013
Це не перша екранізація роману Френсіса Скотта Фіцджеральда, але, здається, саме вона стане певним еталоном на довгий період (хоча хто про таке міг подумати свого часу після чудового фільму 1974 року з Робертом Редфордом у головній ролі). Леонардо Ді Капріо гідно прийняв естафету від культового попередника, відобразивши обидві складові образу Гетсбі – блиск мегаломанських світських вечірок і скривджений внутрішній світ чоловіка, який намагався дістатися своєї мрії. Колеги по кадру також були підібрані вдало – Тобі Маґвайр, Кері Малліган, Айла Фішер, Джоел Едґертон. І, як вже казали вище, режисер Баз Лурманн майстерно скористався всіма технічними засобами сучасного кіно, щоб відобразити візуальний світ ревучих двадцятих, який затягує у прірву великої американської мрії.
Джанґо вільний (Django Unchained) 2012
Це точно не найкращий фільм Квентіна Тарантіно, але це одна з найкращих ролей Леонардо Ді Капріо. Він навіть затьмарив самого Крістофа Вальца, що вже казати про Джеймі Фокса, який грає в картині не першу, а аж четверту скрипку після цих двох та Семюеля Л. Джексона. Південний плантатор Келвін Кенді не виглядає на папері як образ, який будуть мріяти зіграти актори. Але у виконанні Ді Капріо це надважливий персонаж стрічки, який поступово виходить на перший план як за рахунок емоційної гри, так і за рахунок ваги для розповіді.
Також зазначимо, що “не найкращий у Тарантіно” – це все одно розкішний фільм, рівень якого є мрією для багатьох-багатьох режисерів. А тому, нехай цей вестерн і не досяг такого ж культового статусу, як “Кримінальне чтиво” чи “Скажені пси”, глядачі все одно переглядають його по декілька разів, знаходячи все нові і нові перлини у цій історії.
Титанік (Titanic) 1997
Тут важко написати щось нове. Один з лідерів світового прокату всіх часів, класична історія, знята з велетенським розмахом, музика, яку всі пам’ятають і чверть століття потому. Ді Капріо співпрацював майже з усіма головними режисерами Голлівуду – Скорсезе, Спілберг, Іствуд, Нолан, Тарантіно, Рідлі Скотт, Мендес, і йому пощастило, що до цього пантеону потрапила і велична постать Джеймса Кемерона. Важко сказати, коли вони зможуть попрацювати ще раз, адже у кіно формату “Аватару” Лео брати участь не стане, але цей дует точно хотілося б побачити хоча б ще один раз.
Читайте також: Найкращі історичні фільми
Кривавий діамант (Blood Diamond) 2006
Ще одна номінація для Лео. Він грає досвідченого авантюриста, якого цікавить власна користь від угод та махінацій. Він активно працює в Африці, нелегально вивозячи з неї діаманти. Нарешті в його руки потрапляє коштовність потенційно неймовірної ціни: велетенський діамант, який вдалося заховати місцевому (Джимон Гонсу) під час праці на копальні в рабських умовах. Персонаж Гонсу в обмін на камінь просить лише одного: безпеки для своєї великої родини. Але чи погодиться дотриматись власного слова аферист, який до того ж усвідомлює небезпеку ситуації, у якій опинився, адже діамант потрібен не тільки йому – за ним вже йдуть чимало серйозних людей. Совістю персонажа Ді Капріо цього разу виступає журналістка (чарівна Дженніфер Коннеллі).
Номінація на Оскар для Ді Капріо.
Авіатор (The Aviator) 2004
І тепер ми потрапляємо до блоку Мартіна Скорсезе. Зважаючи на те, скільки фільмів цього режисера опинилися у верхній частині нашого списку, допитливому читачу може навіть почати здаватися, що це один з наших улюблених режисерів. Вам не здалося, це так і є. І це один з улюблених режисерів актора, адже разом вони працювали вже над шістьма фільмами.
“Авіатор” став настільки ж масивним полотном, як і саме життя центрального персонажу – Говарда Г’юза. Цей мільярдер займався різними напрямками бізнесу (у наш час це певною мірою можна порівняти з тим, що робить британець Річард Бренсон), у кожному з яких він прагнув досягти рівня могутності, який ніхто не зміг би оскаржити. Якщо кіно, то настільки масштабне, щоб згадували і через декади (до речі, він був продюсером першого “Обличчя зі шрамом”, на який через багато років зняли ремейк з Аль Пачіно); якщо літаки, то такі, які виконують неймовірні завдання, що не підкорювалися раніше нікому. Не все вдавалося, але здебільшого він досягав саме того, що прагнув. При цьому, щоправда, оскаржити це хотілося дуже багатьом, як через бізнес-причини, так і причини політичні і особисті. Г’юз був, щонайменше, ексцентричним чоловіком, а тому він і його справи подобались не всім.
Ще більше життя йому ускладнював обсесивно-компульсивний розлад (принаймні, у кіноверсії його життя, адже гарантованих підтверджень цього факту немає). Він намагався подолати його із самого дитинства, а коли став публічною особою і великим бізнесменом, його прояви створювали чималі проблеми.
Вдруге після “Що гнітить Ґілберта Ґрейпа” Лео отримав номінацію на Оскар, а загалом у фільма їх було 11. Стрічка зібрала п’ять статуеток – серед іншого її отримав оператор Роберт Річардсон, якого ми вже згадували вище, та неймовірна Кейт Бланшетт, що зіграла Кетрін Гепберн.
Банди Нью-Йорка (Gangs of New York) 2002
Блок Скорсезе і його саг про американську історію продовжується. На кожну історію про Говарда Г’юза є більш похмура історія про ту частину суспільства, яка нічого не створює і не просуває державу чи місто вперед. Звісно, мова про кримінал і перші організовані угруповання. Власне, Скорсезе значно більше уваги завжди приділяв саме негативній частині історії, яку Америці, можливо, не так вже й приємно згадувати. Але історія завжди побудована на погляді у 360 градусів, інакше це не історія, а пропаганда. Тільки знаючи темні сторінки, через які пройшла твоя країна, ти в змозі осягнути те, як формувалась нація, яких помилок вона припускалася і яким може бути її майбутнє.
Звісно, Скорсезе найбільше уваги приділив саме криміналу у своїй фільмографії. “Банди Нью-Йорка”, здається, найбільш ранній етап формування організованої злочинності, який режисер розглядає. І незважаючи на те, що події у фільмі можуть здаватися занадто театральними, це все поставлено за реальною історією (звісно, з певним художнім підсиленням для драматичного ефекту). Багато писали про те, що досвід знімання “Банд” був максимально травматичним для Скорсезе через постійне втручання у знімальний процес продюсера Гарві Вайнштейна. Через це і фільм отримав значно менший хронометраж (хоча два години і сорок шість хвилин не виглядають надто скороченими), а тому і багато деталей про другорядних персонажів залишились за кадром. Втім, ми не розмірковуємо зараз над тим, яким би це кіно могло бути. Ми оцінюємо те, наскільки цікавим воно вийшло.
З точки зору акторської гри, безсумнівно, Ді Капріо залишається у затінку титана Денієла Дей-Льюїса. Крім особливостей монтажу, зумовлених втручанням продюсера, варто згадати, що це 2002 рік – Лео лише 28, його справді зірковий статус ще попереду, у той час, як у Льюїса (45 років на момент прем’єри) вже Оскар та ще одна номінація. До того ж, з його манерою занурення у роль, він настільки серйозно трансформувався у М’ясника, що з’їв би живцем за потреби і значно більш зіркових акторів. Льюїс отримав номінацію на Оскар і за цей образ, а загалом фільм отримав їх десять (щоправда, жодної нагороди).
Вовк з Волл-стріт (The Wolf of Wall Street) 2013
Мабуть, це ідеальне комерційне кіно від Скорсезе. Розумне, але не нудне. Тривале, але таке, що тримає у напрузі. Мораль присутня, але моралізаторством навіть не тхне. Сталі зірки і нові імена кіноіндустрії, які запалені на наступні декілька декад. Тобто чудове розважальне кіно про кримінальний світ фінансових махінацій, але при цьому розумний авторський підхід до історії та її відображення. Кого б ви не спитали, критика чи середньостатистичного глядача, цей фільм всім став до вподоби (і вам також, якщо ви його бачили).
Юний парубок приходить на Уолл-стріт, щоб увійти у фінансовий світ вищих досягнень, зробити кар’єру та розбагатіти. Можливо, все відбулось би за планом, якщо б не «Чорний понеділок», економічна криза 80-х, яка знесла підвалини фінансових ринків. Але там, де хтось бачить завершення кар’єри і марні сподівання на просунення вперед, хтось інший бачить нескінченні можливості. Щоправда, для головного героя стрічки вони стали і можливістю потрапити за ґрати.
Але той, хто жадає гри, ризику, адреналіну, не зупиниться перед обличчям потенційних втрат. Адже вже стільки було нагод залишитись у безпеці і не намагатись провокувати долю. Але щось невловиме тягне Джордана Белфорта (цілком реального персонажа, до речі) у наступну пригоду.
Номінація на Оскар для Ді Капріо.
Вбивці місячної квітки (Killers of the Flower Moon) 2023
Блок Скорсезе підходить до кінця, хоча попереду ще будуть окремі його роботи. Найсвіжіша робота майстра, де Ді Капріо, здається напрацював на ще одну номінацію на Оскар. Стрічка формально розповідає про історію племені Осейджів, але насправді є відображенням того, наскільки низькою і безвольною може залишатися людина, навіть незважаючи на зовнішні подразники. Якщо людина скочується до зради родини, дружини, дітей, найближчих людей, то які в неї можуть залишитись моральні орієнтири? І чи слід їх так наполегливо шукати?
Історія виглядає надто лінійною, але коли оцінюєш цю картину після перегляду, розумієш, що у цьому, серед іншого, її сила. Тут немає твістів, притаманних детективу чи трилеру, хоча по суті фільм і є поєднанням трилера та детективу; тут немає різких розворотів сюжету. І не тільки тому, що це розповідь за реальною історією. Скорсезе приділяє основну увагу еволюції людських характерів, а якщо бути точнішим, повній її відсутності. Зло стає ще більш злим, кволий розум стає ще більш слабким. Падінню людської огидності немає меж. Якщо хтось думав, що є ліміт того, наскільки низько може опинитися моральний стан людини, він помилявся.
Чудова акторська робота Лілі Гладстон, дуже інтенсивна і виразна гра Де Ніро, але найбільш вражаючий перформанс видає саме Ді Капріо. Це ледь не найкраща його робота в кар’єрі. Трансформація захоплює і одночасно викликає відразу: з одного боку, ти бачиш на екрані зовсім іншу людину, десь там позаду лишився чарівний парубок, що полонив жіночі серця, тепер перед очима лише недолугий і доволі обмежений покидьок, який не в змозі мати власну думку щодо того, що відбувається у його житті; з іншого боку, ця людина викликає максимальну відразу. Ти постійно очікуєш морального зростання, перетворення на іншу особу, психологічний злам, потрясіння, яке все змінить. Натомість ти отримуєш жахливу стабільність у своєму найгіршому прояві байдужості, жорстокості, підступності та ігноруванні того, що світ навколо руйнується назавжди.
Читайте також: Всі фільми Мартіна Скорсезе, ранжовані від найгіршого до найкращого
Початок (Inception) 2010
Одна з найкращих картин Крістофера Нолана залишає чимало запитань для уважних фанатів. Крутиться дзиґа далі, чи зараз вона впаде? Це реальність чи чергове проникнення в чиїсь сни? Є навіть фанатська теорія про те, що світи фільмів “Початок” і “Острів проклятих” пов’язані: трагедія персонажу Ді Капріо в “Острові” є тим минулим, яке приховував його ж персонаж в “Початку” (обидва фільми вийшли в 2010 році). Нолан завжди залишає достатньо простору за межами стовідсоткового раціо, він викладає перед глядачами історію з певними правилами, але оскільки це не реальна фізика, а фантастична, десь час від часу знаходиться шпарина, куди можна просунути альтернативні версії того, що насправді відбувається.
А тут ще й настільки благодатне поле для цього: проникнення в сни потрібної особи для того, щоб впливати на прийняття нею потрібного рішення. Ба більше – сон у сні та навіть сон у сні уві сні, сон третього рівня. Це ситуація, яка не є лінійною, тому і фантазій навколо вистачає.
Як завжди у Нолана, надпотужний акторський склад – Том Гарді, Кілліан Мерфі, Джозеф Гордон-Левітт, Маріон Котіяр, Кен Ватанабе, Том Беренджер та, звісно ж, Майкл Кейн (цікаво, до речі, чи витягне режисер ветерана з пенсії для ще одного останнього виступу?).
Читайте також: Всі фільми Крістофера Нолана, ранжовані від найгіршого до найкращого
Впіймай мене, якщо зможеш (Catch Me If You Can) 2002
Стівен Спілберг – майстер загортання напруженої та серйозної історії у більш легку, іноді навіть розважальну форму. “Впіймай мене, якщо зможеш” – майже комедія, але цей режисер не знімає чистих комедій, це завжди драма, це завжди легкий сум під час перегляду. У чомусь це нагадує формат французьких комедій, де багато смієшся, але й трохи плачеш. І за всім цим стоїть неймовірна (але реальна) історія юного всеїдного афериста, якого було неможливо викрити завчасно, щоб схопити на гарячому. Це справжній талант, нехай і злочинний, і для того, щоб дістатися до володаря цього таланту, потрібно було залучити настільки ж талановитого переслідувача. Ним стає агент ФБР, якого грає Том Генкс (бо якщо Ді Капріо – муза Скорсезе, то саме Генкс – муза Спілберга). І це неймовірний за хімією на екрані дует.
Френк Ебігнейл почав свою кар’єру шахрая у дуже юному віці, але винахідливості йому вистачало завжди. Він був псевдолікарем, фальшивим пілотом і багато ким ще. Його майже ловили, але в останній момент він все одно залишався на крок попереду. Врешті-решт, ця динамічна погоня настільки пов’язала злочинця і агента, що вони стали ледь не друзями, залишаючись ворогами.
Крім чудових, як завжди, Ді Капріо і Генкса, варто виділити також роль Крістофера Вокена, який зіграв батька Френка. Його образ ледь не найтрагічніший у фільмі, він додає розуміння до витоків поведінки сина.
Одного разу в Голлівуді (Once Upon A Time In Hollywood) 2019
Чудовий актор Ді Капріо грає талановитого актора, який втрачає віру в себе (а також багато п’є, через що не завжди буває у формі), а тому поступово стає посереднім актором, але при цьому розрізняє свій колишній рівень і поточний його стан. Намагаючись подолати цю проблему, він знов приходить до розуміння того, як видавати свій найкращий перформанс. Це майже “сон уві сні уві сні”, чи не так – тільки про акторську майстерність. У Тарантіно Ді Капріо розкривається по-новому, хоча на цьому етапі кар’єри, здавалося б, ми вже бачили його з усіх боків. “Джанґо вільний” та “Одного разу…” – зовсім різні образи, але такі потужні акторські роботи.
На нашу думку, Лео затьмарює у цьому фільмі Бреда Пітта (при всій любові і повазі до актора), але Оскар отримав саме Пітт (щоправда, за роль другого плану). Втім, номінація у Ді Капріо все ж була.
Образ вийшов настільки потужним, що Тарантіно почав створювати цілий кіновсесвіт навколо нього і навіть художню містифікацію – не так давно режисер написав, що актор Рік Далтон (саме його грав Лео) помер (ніби у реальному світі). Події фільму відбуваються у 1969 році, тому у наш час Рік Далтон перебував у солідному віці. Також Тарантіно збирався створити серіал, але поки що важко сказати, наскільки ця ідея все ще актуальна.
Відступники (The Departed) 2006
Довгоочікуваний Оскар для Скорсезе, загалом чотири Оскари, включно зі статуеткою за найкращий фільм, а також номінація за роль другого плану для Марка Волберга (знову поруч на екрані після “Щоденників баскетболіста”). Ді Капріо, Деймон і Ніколсон свої номінації не отримали, але від цього цей фільм менш улюбленим на стає.
Подвійна інфільтрація: людина з боку мафії займає пост в поліції, а поліцейські відправляють в банду свого випускника. І ірландська мафія, і поліція знають, що всередині їх системи є крот, але не знають хто саме. При цьому обидва кроти розуміють, що дізнатися про них – справа часу. А тому чим далі, тим вищий градус напруги.
Ді Капріо грає копа, випускника академії, якому підготували легенду: звільнення, в’язниця (короткий термін) і нове майбутнє, у якому він готовий перейти на бік злочинного світу (тим більше, що його родичі такий досвід мали). Потрапити в команду Джека Ніколсона складно, але йому це вдається. Втім, найважче попереду – робота під страхом викриття є постійним стресом, з яким дедалі складніше впоратись, а тому візити до психотерапевта перестають бути формальністю, йому справді потрібна допомога. Цікаво, що до тієї ж жінки-психотерапевта приходить і коп-крот з боку мафії – щоправда, він заводить з нею роман. Тепер ризик викриття ще вищий…
Легенда Г’ю Гласса (The Revenant) 2015
А це вже довгоочікуваний Оскар для самого Лео. Більш неймовірним за те, що відбувається у фільмі є хіба лише той факт, що цей фільм знято за реальною історією. Так, справді, у 19 столітті була людина, яка пережила голод, холод, зимовий ліс, відсутність будь-якої допомоги і напад ведмедя. У фільмі Ді Капріо повернувся з помстою, але крім історії неймовірної сили духу стрічка стала ще й маніфестом захисту дикої природи.
Зимові краєвиди стали поетичним фоном для розповіді Алехандро Іньярріту. Білий сніг, чиста вода, зимове небо – все це символізує чистоту природи, а вся кров і бруд, які ми бачимо на цьому тлі, пов’язані з діяльністю людини. Так само як друзі та товариші по службі зраджують один одного, людина зраджує сама собі, поступово наступаючи на природу і замінюючи її продуктами антропогенної діяльності.
Для того, щоб створити цей драматичний бойовик, знімальній групі довелося переживати умови холодного Дикого Заходу на власному досвіді (нехай, звісно, з наявністю значно більших можливостей для комфорту). Втім, холод та обмежений доступ до цивілізації все ж помітно давався в знаки.
Компанію Ді Капріо склали Том Гарді, Вілл Поултер і Донал Глісон, але головним акомпаніатором його перформансу став заслужений оператор Еммануель Любецкі. Він тричі поспіль отримав Оскар, і саме цей фільм став третім у цій серії перемог (до цього були також “Гравітація” та “Бердмен”). Відзначимо також і атмосферну музику Рюіті Сакамото.
Життя спочатку (Revolutionary Road) 2008
Нарешті, ми дісталися вершини нашого списку (ще раз нагадаємо, суто суб’єктивного), де розташувався фільм Сема Мендеса “Життя спочатку”. Через десять років улюблений дует Леонардо Ді Капріо – Кейт Вінслет повернувся на великі екрани. Але ті, хто чекали чергової романтичної історії про велике кохання, отримали серйозний удар під дих. Звісно, Лео та Кейт грають пару, і звісно, кохання тут присутнє – на першому етапі. Але далі починається рутина сімейного життя, яку можуть витримати не всі.
У кожного з нас є свої плани на життя. Коли ми рухаємось до своїх цілей, навіть дуже повільно, навіть якщо ми не надто сподіваємось колись їх досягти – нас все влаштовує. А от коли хтось приходить і намагається змінити ваші плани на користь своїх, це прийняти важко. Кар’єра, діти, сімейне життя, місце проживання – все це має велике значення для будь-якої родини. При цьому бачення цих складових у різних людей може дуже сильно відрізнятися. Навчитись приймати погляд на речі від іншої людини, навіть близької, дуже складно. Звідси скандали, примирення і нові сварки. Саме у такий вир затягнуло молоду сім’ю Ді Капріо і Вінслет, і їм навряд чи допоможуть їх найближчі друзі (Девід Гарбор), так само як і нові дивакуваті знайомі (Майкл Шеннон).
Врешті-решт, із драми ця стрічка еволюціонує в справжню трагедію, нехай її масштаб і одна сім’я, а не численні пасажири Титаніку. Тут вистачило простору проявити себе і Кейт Вінслет, і звісно, Лео. Для останнього це, можливо, найкраща акторська робота.
Якщо вам подобається те, що ми робимо, підтримайте наш проєкт
Читайте також:
Найкращі ролі Вуді Гаррельсона
Найкращі ролі Дензела Вашингтона
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
