Існує відоме, але влучне порівняння, що гарне кіно, як і хороше вино, з роками лише набуває нових якостей. Ми попросили нашого постійного автора Дмитра Сидоренка, члена Спілки кінокритиків України та FIPRESCI, скласти список фільмів, що заслуговують на увагу, і які варто переглянути, навіть якщо вони пройшли повз вас у 2025 році.
Стрічки подано у хронологічному порядку.
Фільм Халіни Райн показує, як історію про жінку та її заборонені бажання у стилі «і хочеться, і колеться» можна подати достатньо екологічно, щоб не нарватися на критику за об’єктивацію жінок, але й достатньо відверто, щоб зачепити чутливу до теми аудиторію.
Картині можна закинути однобоку жіночу перспективу, адже режисерка починає з демонстрації шляху самопізнання обох сексуальних партнерів, але доволі швидко втрачає інтерес до персонажа Гарріса Дікінсона і зводить його до простого знаряддя, лишаючи суб’єктність в цій історії лише за героїнею Ніколь Кідман. За цю роль акторка була нагороджена кубком Вольпі на Венеційському кінофестивалі.
Водночас спосіб, у який режисерка показує перетворення жінки, розкриття її бажань, розуміння і прийняття, і те як героїня, нарешті, хоч і на межі трагедії, але доносить їх своєму партнеру і буквально перероджується, долаючи власні слабкості та опановуючи свої страхи – це те, за що фільм варто рекомендувати до перегляду.
Читайте також: Топ фільмів, замішаних на сексі
-
«Кнікап» (Kneecap)
«Кнікап» – це ірландський хіп-хоп гурт трьох молодиків з Белфасту, які співають ірландською – рідкісне явище для Північної Ірландії, яка перебуває під юрисдикцією Сполученого Королівства. Саме про злет цього локального гурту взявся зняти фільм Річ Пеппіатт, який колись був журналістом, але потім розчарувався у таблоїдах і зробив власне стендап-шоу, в якому висміював колишніх колег по цеху.
У результаті постала кримінальна комедія-байопік про реперів та наркотики, яка набула виразного політичного виміру й активістського тону, але вірна жанрові лишилася жвавою і дотепною, за що отримала глядацький приз на Санденсі і стала претендентом від Ірландії на «Оскар-2025». Головні ролі виконали самі учасники гурту, а їхнього екранного батька – відомого політичного активіста у розшуку – зіграв Майкл Фассбендер.
Читайте також: Найкращі музичні фільми всіх часів
Це хороший приклад того, як за три копійки можна зробити якісне кіно, за умови сильного сценарію та точного кастингу. Джессі Айзенберґ («Коли ти закінчиш рятувати світ») вдруге у кар’єрі виступив сценаристом і режисером драмеді. Фільм, знятий у Польщі за 3 мільйони доларів, зібрав у прокаті майже 25 мільйонів, потрапив у сценарну номінацію на «Оскарі-2025» і забезпечив перемогу Кірану Калкіну за роль другого плану. У Айзенберґа вийшла делікатна трагікомедія, яка на диво не намагається представити далеку для американців Польщу карикатурною екзотикою, а пропонує бадді-роад-муві про двох родичів, далеких у житті, проте близьких у стражданнях.
Читайте також: Найкращі трагікомедії всіх часів
Історичний трилер про теракт під час літніх Олімпійських ігор у Мюнхені 1972 року, коли палестинці захопили в заручники ізраїльську команду та її тренерів. Цей теракт уже з’являвся в кіно, зокрема у «Мечі Ґідеона» Майкла Андерсона та «Мюнхені» Стівена Спілберга. Але в них розповідалося про наслідки та помсту, а режисер і співсценарист «П’ятого вересня» Тім Фельбаум зосередитися безпосередньо на самому теракті. За пів століття змінилося вже два покоління, які не бачили цих подій наживо й часто навіть не знають про них. Та могло статися так, що і їхні батьки/діди також могли б ніколи цього не побачити, якби не робота команди американського каналу ABC.
За рівнем напруги трудові будні телевізійників у стрічці Фельбаума не поступаються за інтенсивністю переживанням, що їх викликає захоплення заручників. «П’яте вересня» – це міцний трилер про реальні події, що тримає увагу глядача до фінальних титрів. Сценарій, написаний Моріцем Біндером, Тімом Фельбаумом та Алексом Девідом був номінований на «Оскар-2025».
Читайте також: Найкращі історичні фільми
П’ятий повнометражний фільм 38-річного оспівувача афроамериканців Раяна Куґлера. Маючи у своєму резюме нагороди Канн, Санденсу та дві номінації на «Оскар» – як продюсер і співавтор пісні – Куґлер сьогодні є одним із найуспішніших авторів кіно про сегрегацію, чиї фільми завше мають касовий успіх. Значною мірою тому, що він загортає проблеми темношкірих у форму «низьких» жанрів.
«Грішники», як історична драма, переносять глядачів у південні штати 1930-х років, де процвітала сегрегація, що заганяла темношкірих на плантації бавовни. Проте такий драматичний бекграунд Куґлер перетворив на вампірський треш-горор, прямо цитуючи «Від заходу до світанку» Роберта Родріґеса та Квентіна Тарантіно. Відчутні також впливи шведського темного фентезі «Впусти мене» та роману Стівена Кінга «Салимове лігво». Тож фільм вийшов класним міксом кримінальної розмовної драми та вампірського слешера, який щедро, майже як мюзикл, приправлений автентичною музикою афроамериканців та ірландців, які зазнали гніту імперій, але не втратили власної культурної ідентичності.
Читайте також: Найкращі трилери всіх часів
Це, можливо, найбільш андерсонівський фільм Веса Андерсона: діорама дисфункції, намальована пастеллю та озвучена привидом капіталізму. Це комедія, але водночас сповідь, застережливе оповідання про те, що трапляється, коли людина намагається купити вічність і випадково відкриває благодать. Андерсон розгортає справжнє оперне па-де-де між божественним покликанням та династичними амбіціями, розігране в ренесансному палаццо, прямокутній ванній кімнаті у стилі ар-деко та залізничному тунелі крізь гірський хребет, куди не наважується проникнути жоден промінь світла.
Як будь-яка добре відрепетирувана симфонія, фільм розгортається з контрольованим божевіллям до фінальної частини, яка виявляється напрочуд тихою та рівною, як буття того, хто не раз перебував на порозі смерті і бачив бога, тож тепер живе простим життям у гармонії зі своєю сім’єю. Ця історія доводить, що родинна любов, на відміну від бізнес-угод, не вимірюється відсотками, а найгармонічніші ноти в наших душах звучать не від вигоди, а від спорідненості.
Читайте також: Найкращі комедії 21 століття
Я не став би зараховувати черговий атракціон Тома Круза до кращих фільмів року, втім саме «Розплата» підсумовує франшизу довжиною майже у три десятиліття. За відсутності гарантій, що Круз продовжить виконувати головну роль у наступних «Місіях», варто побачити цей, імовірно, фінальний бенефіс. Недарма у 2025 році він отримав почесний «Оскар» за багаторічний внесок у розвиток кіно та акторського мистецтва.
Читайте також: Найкращі шпигунські фільми останнього часу
-
«Мілітантропос» (Militantropos)
Фільм зняли три автори об’єднання Tabor – Аліна Горлова, Семен Мозговий та Ліза Сміт – відомі кожен(на) своїми індивідуальними документальними роботами. Їхній спільний проєкт простежує, як українці входять у стан війни, від квазі-мирного існування в глибокому тилу аж до лінії фронту, трансформацію homo sapiens у militantropos (від латинського «milit» – воїн; та грецького «anthropos» – людина). І це лише перша частина майбутньої трилогії «Дні, які я б хотів забути». Світова прем’єра фільму відбулася у престижній позаконкурсній програмі Каннського кінофестивалю – «Двотижневик режисерів». В Україні фільм вперше показали на фестивалі Docudays, де він отримав відзнаку журі Спілки кінокритиків України.
Читайте також: Найцікавіші українські документальні фільми 2024 року
-
«Добраніч, та нехай щастить» (Good Night, and Good Luck)
Кадр з фільму 2005 року
Фільм Джорджа Клуні та Ґранта Геслова вийшов у 2005 році й отримав 6 номінацій на Оскар. Та хто б міг подумати, що історія про реальне протистояння журналіста й сенатора стане знову актуальною 20 років потому. Театральна постановка, адаптована Клуні та Гесловим, дебютувала на Бродвеї у червні 2025 року і стала першою, яку в прямому ефірі демонстрували по CNN.
Кадр з телефільму-вистави 2025 року
Центральна постать п’єси – Едвард Р. Мурроу, телевізійний журналіст, який у 1950-х мав сміливість протистояти сенатору Джозефу Маккарті під час хвилі антикомуністичної істерії. В інтерпретації Клуні, який, на відміну від фільму, тепер сам зіграв Мурроу, цей образ набув нової сили. В епоху постправди, підриву інституцій і зростання політичного популізму по всьому світу постановка звучить доволі гостро. Показовою є фраза: «Таке відчуття, що усі дорослі купили квитки й відправилися в Європу, а нам забули сказати», після якої публіка вибухає сміхом. Це майстерне нагадування про те, як легко історія заходить на нове коло, якщо ми забуваємо її уроки.
Читайте також: Найкращі серіали про політику
-
«Простий солдат» (A Simple Soldier)
Документальний фільм Артема Рижикова та Хуана Каміло Круса – це щира сповідь українського воїна, яка розкриває дуалістичну сутність існування світу і відображає трансформацію людини перед лицем екзистенційного вибору. Саме з таким формулюванням ми з колегами з FIPRESCI нагородили картину відзнакою на Одеському міжнародному фестивалі. Стрічка також не залишила байдужими й журі Національної документальної програми, яке відзначило її «Золотим Дюком».
Автобіографічна стрічка Рижикова демонструє перетворення українського оператора на бійця Сил Оборони України та командира, що бере на себе лідерство. Це одне з найточніших зображень того, що від початку повномасштабного російського вторгнення переживають мільйони цивільних українців, які стали на захист Батьківщини.
Читайте також: Найкращі українські фільми про війну з росією
-
«F1: Фільм» (F1: The Movie)
Це зразковий літній блокбастер від творців «Топ Ґан: Меверік» – дорогий, заряджений, із зірковим складом. Бюджет оцінюють у 250-300 мільйонів доларів, з яких 30 заплатили Бреду Пітту, щоб він зіграв гонщика, який після 30 років повертається у Формулу-1, аби довести, що він таки чемпіон, і водночас стати наставником для чемпіона наступного покоління.
Чи не вперше у цьому жанрі глядачам пропонують не лише захопливі зйомки болідів, що несуться під вибухами салюту, а й побачити, як працює стратегія піт-стопів і навіщо перед гонкою команда розробляє черговість зміни гуми з м’якої, на середню чи жорстку. Адже це кіно не про те, як одна людина вириває секунду і виграє з фотофінішем, а про те, як кожна ланка команди, роблячи свою справу на відмінно, виграє пів секунди на коло для свого пілота, які й стають вирішальними.
Завдяки співпраці з Міжнародною автомобільною федерацією і реальними командами, фільм вражає рівнем достовірності. Зйомки відбувалися під час вікендів Гран-прі Формули-1. Для вигаданої команди AРХ GP створили реальний бокс, розташований між гаражами команд Mercedes та Ferrari. У кадрі з’являються справжні пілоти, боліди й траси, а семиразовий чемпіон світу Льюїс Гамільтон навіть виступив продюсером стрічки. Додайте до цього операторську роботу Клаудіо Міранди (Оскар за «Життя Пі») та музику Ганса Циммера (два Оскари за «Король Лев» та «Дюну»), і отримаєте чисту кінематографічну насолоду.
Читайте також: Найкращі фільми про гонки на авто
Селін Сон не було й 35 років, як вона зламала звичну формулу романтичного кіно з власним дебютом «Минулі життя», за який не лише дві номінації на Оскар отримала – за сценарій та кращий фільм – але й принесла прибуток студії А24, бо за бюджету 12 мільйонів доларів стрічка зібрала більше 50. Не дивно, що на наступний проєкт Сон студія виділила вдвічі більший бюджет, а у головних ролях засяяли зірки: Дакота Джонсон, Кріс Еванс, Педро Паскаль. Знову касовий успіх – збори більше 100 мільйонів, і знову сюжет, який підтверджує, що Селін сьогодні – одна з найцікавіших авторок романтичного жанру.
Взявшись досліджувати тему сучасних стосунків людей, поглинутих ритмом мегаполісів, Сон демонструє, що для гармонійної пари потрібно, аби зійшлася умовна «математика» вподобань та переконань партнерів, аби вони толерували одне одного. Натомість для кохання не потрібно нічого, воно приходить без запрошення і дарує ні з чим незрівнянне щастя, яке не піддається раціональному розрахунку. Проте воно аж ніяк не гарантує щасливого подружнього життя, і можна щиро кохати одне одного й водночас ненавидіти стосунки і себе у них. І цей трейд-оф, коли є два варіанти: безпечний та зрозумілий і ризикований та осяяний коханням – це чи не найскладніший вибір у житті сучасної людини.
Читайте також: Найулюбленіші ромкоми всіх часів
Це кіно починається без жодних прелюдій, як удар обухом по голові. Камера миттєво кидає глядача до бойового виру: постріли, вибухи, крики, смерть – жорсткий старт задає тон всієї оповіді, яка не залишає можливості сховатися за екранною дистанцією. Майстерна зйомка Мстислава Чернова і Алекса Бабенко та відмінний монтаж Мішель Мізнер зі вставками відео з нашоломних камер героїв з «Третьої штурмової» роблять «2000 метрів до Андріївки» непересічним досвідом, виводячи його на межу між доком, що відображає реальність, і стрічкою, яка вибудовує власний наратив через поетичний закадровий голос автора і питання, які він ставить бійцям та самому собі. Це кіно, яке повинен побачити кожен українець. І не лише тому, що воно представляє нашу країну на «Оскарі-2026» у номінації «Найкращий документальний повнометражний фільм».
Читайте також: Найкращі фільми про війну
Новий фільм метра Пола Томаса Андерсона – це щоразу подія у світі кіно. Бо не кожен у Голлівуді може заробити 11 номінацій на Оскар і не забрати додому жодної статуетки, зате заслужити бути пізнаваним просто за абревіатурою свого імені.
Від «Магнолії» з її мозаїкою переплетених доль, через «Нафту» – хроніку зародження американського капіталізму, до «Примарної нитки», яка здається камерним дослідженням владних ігор у світі моди, та мелодраматичної «Локричної піци» з її естетикою 70-х, роботи ПТА все більше асоціювалися з ретельними дослідженнями минулого.
«Одна битва за іншою» підриває цей анахронізм: тепер це не про минуле, а про теперішнє, ба навіть про майбутнє, де політична параноя і соціальна деградація злилися в єдиний нескінченний цикл. Протягом двох годин сорока хвилин глядач спостерігає, як накурений Леонардо Ді Капріо у халаті, що відсилає до «Великого Лебовскі», ганяє Каліфорнією, намагаючись врятувати сім’ю від збочинця-вояки-білого супрематиста Шона Пенна. Найближча паралель – «Не дивіться вгору» Адама Маккея, де Ді Капріо так само видавав бенефіс виконання параноїка у спробах попередити відірваних від реальності співгромадян про навислу небезпеку. Або ж «Еддінгтон» Арі Астера, пронизаний істерією пандемії. Цей фільм виступає дзеркалом сучасності, в якому проступає не надто оптимістичне відображення.
Читайте також: Найкращі чорні комедії
Український фільм року і найкращий сценарій, а також найкраща акторська робота Володимира Кравчука за версією премії українських кінокритиків «Кіноколо». Переможець глядацького голосування Одеського міжнародного кінофестиваля. Детально описувати всі переваги дебютної стрічки Павла Острікова, який десятиліття тягнув свій проєкт мрії, можна дуже довго. Та достатньо зауважити, що «Ти – Космос» ще довго фігуруватиме у всіх можливих топах українських фільмів, тож ознайомитися з ним варто кожному, хто цікавиться сучасним українським кіно.
Читайте також: Найкращі українські фільми 2024 року
-
«Санаторій» (Sanatorium)
Дебютний повнометражний документальний фільм ірландського режисера Ґара О’Рурка знято в курортному Куяльнику біля Одеси. Стрічка водночас є портретом стійкості українців під час війни, адже демонструє, як влітку 2024 року українці шукають зцілення в Куяльницькому санаторії на тлі повітряних тривог, і своєрідним fin de siècle (з французької – «кінець століття»), бо фіксує занепад радянської спадщини на березі пересихаючого Куяльницького лиману з його легендарними лікувальними грязями. Стрічка мала прем’єру у головному конкурсі престижного фестивалю CPH:DOX та була висунута Ірландією на «Оскар-2026».
Читайте також: Найкращі фільми про ПТСР і травми війни
Новий фільм Йоакіма Трієра отримав Ґран-прі Каннського кінофестивалю та представлятиме Норвегію на «Оскарі-2026». Це стримано-щемка мелодрама, в центрі якої – режисер Густав (Стеллан Скашґорд) та дві його доньки (Ренате Реінсве й Інга Ібсдоттер Ліллесас), котрих він покинув у дитинстві.
Трієр вибудовує конфлікт між творчою свободою й людською близькістю, вибором особистої свободи всупереч близьким, і те, як це – жити та уживатися з неприємними рішеннями рідних. Крім того, режисер вводить у стрічку особисту лінію – вплив травматичної сімейної історії, пов’язаної з нацизмом.
Відтак «Сентиментальна цінність» грає одразу на кількох рівнях: сімейної драми, драми поколінь та драми нації, травмованої війною й таборами. Стрічка показує, як мистецтво загалом і кіно зокрема можуть слугувати і як інструмент ескапізму, і як спосіб роботи з травмою, для якої бракує слів.
Читайте також: Найкращі скандинавські фільми 21 століття
Клебер Мендонса Філью має бекграунд професійного кінокритика, через що його фільми потребують уважного, підготовленого перегляду. Політичний трилер «Таємний агент» триває 158 хвилин і розповідає про удівця Марсело (Ваґнер Моура), який змушений переховуватися під вигаданим ім’ям і разом із сином шукає шлях утечі з Бразилії наприкінці 1970-х.
Сюжет розгортається вкрай повільно, ситуація Марсело стає зрозумілою лише до середини фільму. Проте Філью так майстерно передає епоху бразильської диктатури в естетиці нео-нуару, а Моура настільки переконливо існує в образі, що і режисер, і актор отримали призи на цьогорічному Каннському кінофестивалі. Крім того, фільм отримав приз журі FIPRESCI. Це приклад того, як можна цікаво передавати страхіття авторитарних систем через людські історії.
Читайте також: Найкращі фільми про маніпуляцію масовою свідомістю
Нова картина Річарда Лінклейтера – це камерна драма з комедійними інтонаціями, що органічно лягає в різдвяний настрій і розповідає гірку історію про реальну людину – автора пісень Лоренца Гарта з легендарного творчого тандему творців бродвейських мюзиклів Гарта і Роджерса, на ролі яких Лінклейтер запросив Ітана Гоука та Ендрю Скотта. Останній за свою роботу отримав «Срібного ведмедя» на Берлінале.
«Блакитний місяць» вийшов справжньою драмою про митця, чиє визнання не приносить щастя, про людину, яка мусить змиритися зі скляною стелею, що виявилася гартованою, але, не ладна цього зробити, зрештою губить себе. Та це кіно водночас про красу та здатність її оцінити. Попри особистий трагізм, Гарта показано як людину, що вміє розгледіти й описати прекрасне. Гострий розум і підвішений язик героя Гоука полонить глядачів, підкреслюючи, що нерозділене кохання є більшим натхненням, аніж взаємне. І хто, як не багаторічний залицяльник, який не отримує чіткого «так», або «ні», може по-справжньому обожнювати жінку?
Стрічка Лінклейтера навіть з огляду на далекі від українців бродвейські мюзикли та джазові хіти середини минулого століття, пестить вухо поціновувачів якісної прози, англійської мови та меланхолійного настрою, який завше оповиває нас на новорічні свята.
Читайте також: Найкращі фільми про кохання
Воістину американська драма від Клінта Бентлі, котрий два роки тому вистрілив з «Сінґ Сінґ», а нині спільно з Грегом Кведаром написав сценарій на основі однойменної повісті Деніса Джонсона 2011 року, номінованої на Пулітцерівську премію.
Книга Джонсона розповідає про життя сироти Роберта Граньє, залізничного робітника і лісоруба на Заході США початку XX століття, який живе відлюдником, поки не одружується і не народжує дочку, але потім втрачає і дружину, і дитину, знову повертаючись до ізоляції. У фільмі Граньє зіграв Джоел Едґертон – одна з найсильніших робіт актора.
Випущена обмеженим прокатом у США, стрічка стала одним із вагомих гравців нагородного сезону, отримавши десятки номінацій на фестивалях та преміях. Найчастіше відзначають операторську роботу Адольфо Велозу, який буквально переносить глядачів у природу, ще не підкорену людиною, з її смарагдовими лісами і салатово-жовтими долинами, та саундтрек Брайса Десснера, гітариста рок-гурту The National, особливо пісню «Train Dreams» у співавторстві з Ніком Кейвом.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
20 найкращих фільмів 2025 року
20 найкращих фільмів 2024 року
20 найкращих фільмів 2023 року
20 найкращих фільмів 2022 року
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati
